Рішення

від 17.12.2015 по справі 910/29579/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/29579/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/29579/15

за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального

призначення Спецжитлофонд ;

до публічного акціонерного товариства Лікон ;

про стягнення 21 609,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 056/24-93 від 14.01.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства Лікон (надалі - відповідач) про стягнення 21 609,24 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач після закінчення терміну дії укладеного між сторонами Договору оренди житлового приміщення № 4646 не повернув орендоване приміщення, продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 7203,08 грн. за фактичне користування відповідачем приміщенням у період з 01.03.2015р. по 30.09.2015р., внаслідок чого позивачем також на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України нараховано неустойку в розмірі подвійної оплати за користування майном загалом в сумі 14 406,16 грн., яку просить стягнути.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/29579/15 та призначено її до розгляду на 17.12.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 17.12.2015р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 23.11.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 23.11.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП Київжитлоспецексплуатація було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд .

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419 Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд будинок № 76 по вул. Жилянській закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд на праві повного господарського відання як будинок маневреного фонду.

01.09.2008 року між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір № 4646 оренди житлового приміщення, відповідно до п.1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає на визначений у п.5.1 договору строк в орендне користування квартиру № 51 у буд. 76 на вул. Жилянській, загальною площею 25,90 кв.м.

Пунктом 5.1 договору оренди передбачено строк його дії з 10.09.2008р. до 28.02.2009р. року.

На виконання умов договору орендодавець за актом прийому-передачі житлового приміщення від 10.09.2008р. передав орендарю квартиру № 51 у буд. 76 на вул. Жилянській для тимчасового проживання родини ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди № 4646 від 01.09.2008р. неодноразово продовжувався сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 26.02.2008р. - до 31.08.2009р., № 2 від 04.09.2009р. - до 28.02.2010р., № 3 від 18.02.2010р. - до 31.08.2010р., № 4 від 10.09.2010р. - до 28.02.2011р., № 5 від 18.02.2011р. - до 31.08.2011р., № 6 від 15.08.2011р. - до 29.02.2012р., № 8 від 29.02.2012р. - до 31.08.2012р., № 9 від 20.09.2012р. - до 28.02.2013р., № 10 від 28.02.2013р. - до 31.08.2013р., № 11 від 05.09.2013р. - до 28.02.2014р., № 12 від 16.01.2014р. - до 31.08.2014р., № 13 від 01.08.2014р. - до 28.02.2015р.

Додатковою угодою №7 від 16.09.2011р. сторони доповнили п.2.7 договору, виклавши його в наступній редакції:

2.7. Розмір місячної орендної плати Орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015р. у справі № 910/14494/15 було встановлено факт закінчення терміну дії спірного договору оренди, також встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна орендодавцеві, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення було задоволено.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначав позивач у позові, станом на час розгляду даної справи в суді відповідач орендоване майно фактично звільнив, проте по акту приймання-передачі не передав, тобто відповідач прострочив повернення майна з оренди і користувався ним у період з березня по вересень 2015 року включно, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача орендну плату в сумі 7203,08 грн. за користування об'єктом оренди протягом вказаного періоду.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної оплати за користування майном загалом в сумі 14 406,16 грн., яка не була сплачена відповідачем добровільно, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Договір оренди є одним з видів зобоввЂ�язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобоввЂ�язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обоввЂ�язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобоввЂ�язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Так, згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення орендарем обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, та не спростовано відповідачем, що останній після закінчення строку дії договору не виконав свої зобов'язання по поверненню орендованого майна позивачу, чим допущено порушення як умов наведеного договору, так і ст. 526, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України. Належних і допустимих доказів складання між сторонами акту повернення майна з оренди, або інших документів, які б посвідчували передачу відповідачем позивачу з оренди майна, суду станом на момент вирішення спору не надано.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування приміщенням в сумі 7203,08 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

В свою чергу, оскільки відповідач, після закінчення строку дії договору оренди не виконав обов'язку щодо повернення майна і продовжував користуватися нерухомим майном в період з березня по вересень 2015 року включно (7 місяців), а тому наведені вище обставини, згідно з ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є підставою для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 14 406,16 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Лікон (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 00910535) на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) заборгованості за фактичне користування приміщенням в сумі 7203 грн. 08 коп., 14 406 грн. 16 коп. неустойки та 1218 грн. - витрати по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.12.2015р.

Суддя А.І. Привалов