Рішення

від 03.12.2015 по справі 910/29209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/29209/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОЛАДА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС

про стягнення 12 304,80 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №08/251 від 25.08.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю РОЛАДА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС про стягнення 12 304,80 грн. попередньої оплати, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань з поставки обладнання та запасних частин до обладнання для обробки швейних виробів за договором поставки №б/н від 13.02.2013 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з повернення здійсненої позивачем передплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/29209/15 та призначено розгляд справи на 03.12.2015 р.

У судове засідання 03.12.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 03.12.2015 р. не з'явився.

Про дату, час та місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035311908.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.12.2015 р. позивачем через відділ діловодства (канцелярія) подано до Господарського суду міста Києва додаткові пояснення по справі в яких позивач повідомляє суд, що: на даний час та в минулому будь-які інші правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю РОЛАДА та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС крім тих, що зазначені у позовній заяві, відсутні; будь-які інші додаткові угоди між сторонами щодо спірного договору поставки № б/н від 13. 02. 2013 р. відсутні; у провадженні господарських судів та інших органів немає справ зі спору між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю РОЛАДА та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС про той же предмет спору і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Додаткові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 03.12.2015 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 18.11.2015 р. відповідачем суду не надані, позивачем надані не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 03.12.2015 р. суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 03.12.2015 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13 лютого 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю РОЛАДА (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС (постачальник за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №б/н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання та запасні частини до обладнання для обробки швейних виробів, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти його на умовах даного Договору.

Розділами 2-6 Договору сторони погодили вартість товару, порядок здійснення розрахунків, строки виконання робіт, приймання - передачу товару, відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 5.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP Львів на протязі 40 днів з моменту виконання пункту 2.5.1 Договору.

Передача товару здійснюється постачальником на адресу покупця через автотранспортну організацію за рахунок постачальника.

Згідно п. 3.5, п. 3.7 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Право власності на товар виникає у покупця з моменту оплати повної його вартості.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що перехід права власності на товар засвідчується відповідним документом, складеним уповноваженими представниками сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами п.2.1, п.2.2 Договору загальна вартість товару за даним Договором, включаючи транспортні витрати, складає 12 304,80 грн. Вартість товару за даним договором зазначена з урахуванням ПДВ.

Пунктами 2.3-2.5 Договору вид розрахунку визначений, як безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення. Оплата товару проводиться наступним чином: 80% - попередня оплата (п.п. 2.5.1); 20% - при повідомленні про готовність товару до відправки зі складу Німеччини (п.п. 2.5.2).

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням №109 від 05.04.2013 р. грошові кошти в розмірі 12 304,80 грн., що підтверджується копією банківської виписки по поточному рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

Також, у матеріалах справи міститься Рахунок-фактура №СФ-0000010 від 13.02.2013 р., в якій визначено найменування товару, який підлягав поставці, а саме: стрічка подачі - 1 шт.; вісь - 1 шт.; ролік - 2шт.; ролік - 3 шт.; втулка - 5 шт.

Судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача відносно повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю РОЛАДА умов Договору щодо внесення передоплати в розмірі, визначеному умовами п. 2.5 Договору.

В свою чергу в силу ч.1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору поставки (купівлі - продажу).

Тобто, позивачем здійснено виконання своїх зобов'язань з часткової оплати товарів, які підлягали постачанню Товариством з обмеженою відповідальністю Валбо-Текс , незважаючи на ненастання строку їх виконання іншою стороною, до моменту отримання від постачальника передбаченого умовами п.п. 2.5.2 Договору повідомлення про готовність товару до відправки зі складу Німеччини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо здійснення 80% та 20% передоплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за Договором належним чином підтверджено матеріалами справи.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, за висновками суду з урахуванням умов п.п. 2.5.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити замовнику обладнання протягом 40 днів, зокрема, з дати внесення попередньої оплати в розмірі 80% загальної суми Договору на рахунок постачальника, тобто до 15.05.2013 р. включно.

Докази узгодження сторонами іншого терміну поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.

Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в порушення зазначених умов Договору відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені Договором та рахунок-фактури №0000010 від 13.02.2013 р., та відповідно до здійсненої позивачем передплати, проведена не була.

Доказів поставки обладнання у встановлений в Договорі строк так і поза ним відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за Договором поставки №б/н від 13.02.2013 р., зокрема, в частині поставки обладнання.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. у справі № 43/308-10 зазначено, що умовою застосування норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС з вимогами: вих. №09/011 від 01.09.2015 р. про поставку непоставленого товару або сплату 24 908 грн. 17 коп. його вартості з врахуванням пені, збитків, завданих ростом інфляції та 3% річних; вих.№09/231 від 23.09.2015 р. про поставку непоставленого товару або сплату 24 946 грн. 50 коп. його вартості з врахуванням пені, збитків, завданих ростом інфляції та 3% річних.

Факт надсилання вказаних вимог на адресу відповідача підтверджується наявними матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 01.09.15 р. та від 23.09.15 р., опису вкладення в цінний лист від 01.09.15 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7900043657123.

Проте, вказані вимоги позивача залишені відповідачем без відповідей та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи обов'язок щодо поставки товару у визначений строк, всупереч умовам Договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого обладнання в сумі 12 304,80 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № б/н від 13.02.2013 р. або окремих його положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03. 12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12 304,80 грн. перерахованих коштів (передплати) за непоставлений за вказаним Договором товар підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛБО-ТЕКС (юридична адреса: 02100,АДРЕСА_1 (поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф.23) код ЄДРПОУ 34184918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОЛАДА (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127, код ЄДРПОУ 13819753) 12 304,80 грн. (дванадцять тисяч триста чотири гривні вісімдесят копійок) та 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон