Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/24883/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/24883/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛТ Україна"

про стягнення 308 627, 50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СЛТ Україна про стягнення заборгованості у розмірі 308 627,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати за договором суборенди земельних ділянок від 28.12.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24883/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

17.12.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЛТ Україна заборгованість у розмірі 266 523, 12 грн.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю СЛТ Україна не суперечить нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне її прийняти та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи із нової ціни позову, що становить 266 523, 12 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на вказані в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та від відповідача повернуті органом поштового зв'язку.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.12.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛТ Україна" укладено договір суборенди земельних ділянок, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове користування (суборенду) визначені договором земельні ділянки площею 27 кв.м. та 1 140 кв.м. на перетині вулиць Московської та Цитадельної (вул. Цитадельна, 9-а) у Печерському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою.

Відповідно до п. 3.1. договору в частині земельної ділянки площею 1 140 кв.м. він укладений до 04.11.2019 р., а в частині земельної ділянки площею 27 кв.м. - до 30.12.2013 р.

Згідно з п. 1.2. договору позивач використовує вказані земельні ділянки відповідно до договору оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" та Київською міською радою та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 82-6-00243.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору суборендна плата за об'єкт оренди становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу у розмірі, що має бути обмежений умовами договору оренди. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1, 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 4.4. договору суборендна плата вноситься щомісячно рівними частинами за базовий (податковий рахунок (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на поточний рахунок позивача.

28.12.2012 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 10586.

28.12.2012 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 82-6-00685.

За актом приймання-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛТ Україна" прийняло земельні ділянки площею 27 кв.м. та 1 140 кв.м. на перетині вулиць Московської та Цитадельної (вул. Цитадельна, 9-а) у Печерському районі міста Києва.

05.08.2015 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛТ Україна" з претензією про сплату заборгованості за договором суборенди земельних ділянок від 28.12.2012 р. у розмірі 202 112, 90 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати суборендної плати за договором суборенди земельних ділянок від 28.12.2012 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з лютого 2015 року до серпня 2015 року у розмірі 266 523, 12 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, фактично Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" заявлені вимоги про стягнення заборгованості за суборенду земельної ділянки площею 1 140 кв.м. на перетині вулиць Московської та Цитадельної (вул. Цитадельна, 9-а) у Печерському районі міста Києва.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України Про оренду землі до істотних умов договору оренди земельної ділянки відносить, зокрема, орендну плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За правилами ст. 23 Закону України Про оренду землі до орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як зазначається у ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У відповідності до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором суборенди земельних ділянок від 28.12.2012 р. або об'єктивних причин неможливості його виконання не навів.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості з суборендної плати за період з лютого 2015 року до серпня 2015 року у розмірі 266 523, 12 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛТ Україна" (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 40/5, оф. 7, код ЄДРПОУ 37826081), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код ЄДРПОУ 32211441) заборгованість у розмірі 266 523, 12 (двісті шістдесят шість тисяч п'ятсот двадцять три грн. 12 коп.) грн. та 3 997, 85 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 85 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.12. 2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.