Ухвала

від 28.12.2015 по справі 911/5493/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви без розгляду

"28" грудня 2015 р.                                                             Справа № 911/5493/15

Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали

за позовом          Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону (09117, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 21-А в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022)

до відповідача          товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельної фірми «Монолітбуд» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Куценка, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 23586296)

треті особи:          1) Державне підприємство «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (09104, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4 а, код ЄДРПОУ 07554701),

          2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 50 г, код ЄДРПОУ 19030825)

про          визнання права власності та вилучення майна

ВСТАНОВИВ:

заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону, м. Біла Церква, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 21.08.2015р. № 2-2636вих15 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельної фірми «Монолітбуд», м. Біла Церква, в якому просив суд:

- визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на об'єкт нерухомості військового містечка № 2 (м. Біла Церква, вул. Куценка, 5 А) загальною площею 1041 кв.м., а саме: «Пункт технічного обслуговування і ремонту»;

- вилучити у ТОВ ВБФ «Монолітбуд» та передати в (оперативне) управління Міністерству оборони України об'єкт нерухомості військового містечка № 2 (м. Біла Церква, вул. Куценка, 5 А) загальною площею 1041 м2, а саме: «Пункт технічного обслуговування і ремонту».

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно пункту 3 частини першої ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Спеціальним законом, що регулює зазначені питання, є Закон України «Про судовий збір», статтею 2 якого визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду, тобто позивачі. Відповідно до частини 1 ст. 3 вказаного закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За таких обставин, в даному випадку обов'язок сплати судового збору законом покладено на позивача – Міністерство оборони України (або прокуратуру, оскільки позов поданий заступником військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України).

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі (пункт 2.21 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»

Прокурором до позовної заяви подано платіжні доручення від 23.09.2015р. № 185 на суму 1 218,00 грн., від 16.11.2015р. № 201 на суму 1 218,00 грн., від 22.10.2015р. № 110 на суму 2 012,69 грн. та від 04.12.2015р. № 169 на суму 2 012,69 грн.

Як вбачається з поданих платіжних доручень, судовий збір в розмірі 6 461,38 грн. сплачений не позивачем або прокурором, а іншою особою – ДП «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт», із призначенням платежу: «Судовий збір за позовом «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт», господарський суд Київської області». Зазначене, серед іншого, унеможливлює при прийнятті рішення розподіл судом судових витрат відповідно до закону.

За таких обставин, платіжні доручення на сплату судового збору, сплачені не позивачем і не прокурором, а іншою особою за іншим позовом (за позовом «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт») не є належним доказом оплати судового збору за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу прокурора на наступне. Позов обґрунтований тим, що без відома та дозволу позивача як органу управління майном ДП «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» шляхом укладення мирової угоди, затвердженої судом у справі №17/019-12, всупереч Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р., із власності держави вибуло державне майно (ст. 14 Закону України «Про збройні сили України») – об'єкт нерухомості військового містечка №2, а саме «Пункт технічного обслуговування і ремонту». Прокурор твердить, що відчужувач - ДП «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» не був власником зазначеного майна та не мав права ним розпоряджатися; дозвіл на відчуження об'єкта орган управління майном не надавав, до участі у справі залучений не був, відповідно прокурор твердить, що майно вибуло із власності держави в результаті прихованого відчуження поза волею власника.

Разом із тим, ухвала господарського суду Київської області від 11.05.2012р. про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 17/019-12 прокурором або позивачем у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 4 частини першої, частиною третьою статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву від 21.08.2015р. № 2-2636вих15 Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону разом з доданими до неї матеріалами (всього на 39 аркушах, в тому числі оригінали: платіжних доручень від 23.09.2015р. № 185, від 16.11.2015р. № 201, від 22.10.2015р. № 110 та від 04.12.2015р. № 169) повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя                                                             О.В. Конюх