Рішення

від 24.12.2015 по справі 912/4158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 рокуСправа № 912/4158/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ"

про стягнення 23 944,95 грн,

брав участь представник позивача ОСОБА_1, довіреність № 1208 від 16.06.2015.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ" суми 23944,95 грн заборгованості за договором № 52 від 29.03.2013 на інкасацію готівкових коштів, із яких: сума 10 340,00 грн заборгованості за послуги інкасації, сума 4 826,08 грн пені, сума 8 116,90 грн інфляційних втрат, сума 661,97 грн трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2015 зазначену позовну заяву прийнято та порушено провадження в справі, яку призначено до розгляду в засіданні на 03.12.2015, сторін зобов'язано надати необхідні для розгляду справи матеріали.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2015 розгляд справи відкладено на 24.12.2015, зобов'язано сторони подати докази необхідні для розгляду справи.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Поштові відправлення з ухвалами господарського суду від 29.10.2015 та від 03.12.2015, що надсилалися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та підтверджену Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.11.2015, а саме: 25005. м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе. буд. 3, повернуто підприємством зв'язку з причин закінчення терміну зберігання.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи вказані ухвали суду за адресою місцезнаходження відповідача, вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд встановив нижченаведені обставини справи.

29.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМ" (замовник) укладено договір №52 на інкасацію готівкових коштів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався власними силами і засобами, відповідно до додатку №1 - перелік та адреси місць інкасації, що є невід'ємною частиною цього договору, здійснювати збирання та доставку в касу виконавця готівкових коштів (грошової виручки) замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки Замовника (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і в строки, що передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов'язується здійснювати власними силами та засобами приймання готівкових коштів замовника в опломбованих інкасаторських сумках (мішках), їх доставку до каси виконавця, перерахування та зарахування на поточний рахунок замовника, не пізніше 13:00 год. наступного банківського дня з дати інкасації готівкових коштів на умовах, визначених договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що комісійна винагорода за надані виконавцем послуги з інкасації замовнику визначено в додатку №1 до цього договору.

Згідно п.п. 4.4, 4.5 договору, виконавець щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця наступного за розрахунковим періодом направляє замовнику рахунок-фактуру та 2-а примірника акта наданих послуг за цим договором. Оплата за надані послуги з інкасації в розмірах, передбачених п. 4.1. та п.4.2. цього договору, проводиться замовником щомісячно, протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником від виконавця рахунку фактури щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги з інкасації були надані, та підлягають оплаті.

Договір та Додаток № 1 до даного Договору підписано уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплення печатками сторін.

Договір набрав чинності з 04.04.2013 і діє протягом 1 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік і на тих самих умовах, якщо кожна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення відповідного строку дії цього договору (кількість пролонгацій необмежена).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2014 у справі № 912/3907/14 у складі судді Макаренко Т.В. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" борг в сумі 43 548,31 грн за рахунком № 1467 станом на 01.10.2013 в сумі 31006,45 грн та рахунком № 1468 станом на 01.10.2013 в сумі 12541,86 грн

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

01.07.2013 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору № 52 на інкасацію готівкових коштів від 29.03.2013, яким п. 4.4 договору викладено в новій редакції: установа виконавця щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця наступного за розрахунковим періодом направляє замовнику рахунок-фактуру та 2 примірники акта наданих послуг за цим договором за адресою: 01601, м. Київ, бул. ОСОБА_2, 34, а/с № 6, ТОВ "ЗМ".

Пункт 4.5 договору викладено у новій редакції: Оплата за надані виконавцем послуги з інкасації в розмірах, передбачених п.4.1 та п.4.2 цього договору, проводиться замовником щомісячно протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання замовником від установи виконавця рахунку-фактури щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги з інкасації були надані, та підлягають оплаті та 2 примірників акта наданих послуг.

Додатковий договір набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток, є невід'ємною частиною договору та діє протягом строку дії договору.

Відповідно частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надіслано відповідачеві рахунок-фактури: № 542 від 02.08.2013 на суму 5400,00 грн за індексацію готівкових коштів за липень 2013 року; № 607 від 30.08.2013 на суму 2700,00 грн за індексацію готівкових коштів за серпень 2013 року та № 686 від 30.09.2013 на суму 2240,00 грн за індексацію готівкових коштів за вересень 2013 року та акти здачі-приймання робіт та послуг № 538 від 02.08.2013 на суму 5400,00 грн, № 603 від 30.08.2013 на суму 2700,00 грн, № 682 від 30.09.2013 на суму 2240,00 грн (а.с. 35-40).

Примірник акта здачі-приймання робіт та послуг № 538 від 02.08.2013 підписаний сторонами, у тому числі відповідачем, без зауважень, про що свідчить підпис та печатка відповідача.

Однак на рахунок банку відповідна комісійна винагорода перерахована не була та акти № 603 від 30.08.2013 на суму 2700,00 грн, № 682 від 30.09.2013 на суму 2240,00 грн підписані не повернуто, факт направлення зазначених документів підтверджується фіскальним чеком від 01.10.2013 № 1551 про надсилання кореспонденції рекомендованим листом (а.с. 41).

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тобто, відповідно до вищевказаних нормативів, строк пересилання рекомендованого листа становить 4 дні ( від дня подання поштового відправлення до пересилання) - позивач надіслав відповідачу рекомендованого листа 01.10.2013, тому за нормативними строками вважається, що відповідач отримав зазначеного листа 05.10.2013.

У порушення умов зазначеного договору, а саме п. 4.5 договору, відповідачем оплата за надані послуги не проведена.

З цих підстав, 14.01.2014 банком на поштову адресу ТОВ "ЗМ" надіслано претензію №06-19/10/56 про стягнення заборгованості за договором, яку залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми 10 340,00 грн заборгованості за послуги інкасації.

Суд погоджується з доводами позивача щодо виконання ним (позивачем) зобов'язань за договором № 52, що підтверджується актами про надані послуги інкасації та рахунками на оплату, які позивач надіслав відповідачу на адресу відповідача. Відповідач не зазначив у актах причини відмови від їх підпису.

Необхідно виходити з того, що зазначені акти про надані послуги інкасації, що підписані лише позивачем, відповідачем не оспорювалися, судом недійсними не визнавалися, а тому вважаються належним доказом надання послуг інкасації.

Доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМ" умов договору, а саме оплати у встановлені договором строки послуг інкасації готівкових коштів, які були виконані ПАТ "Державний ощадний банк України", до матеріалів справи не подано.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за рахунками-фактурами № 542 від 02.08.2013 на суму 5 400,00 грн за індексацію готівкових коштів за липень 2013 року, № 607 від 30.08.2013 на суму 2 700,00 грн за індексацію готівкових коштів за серпень 2013 року та № 686 від 30.09.2013 на суму 2 240,00 грн за індексацію готівкових коштів за вересень 2013 року та актами здачі-приймання робіт та послуг № 538 від 02.08.2013 на суму 5 400,00 грн, № 603 від 30.08.2013 на суму 2 700,00 грн, № 682 від 30.09.2013 на суму 2 240,00 грн, всього на загальну суму 10 340,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З підстав порушення зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача суму 4 826,08 грн пені, суму 8 116,90 грн інфляційних втрат та суму 661,97 грн трьох процентів річних.

Стосовно позовних вимог про стягнення суми 4 826,08 грн пені, господарський суд виходить з наступного.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності з п.5.4. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених розділом 4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача сума пені за невиконання договірних зобов'язань за період з 10.10.2014 по 09.10.2015 на суму боргу - 10 340,00 грн за 365 дні прострочення становить у загальній сумі 4 826,08 грн.

Втім, позивачем неправильно визначено період часу, протягом якого відповідач повинен був сплатити борг, та останній день строку розрахунку за отримані послуги, а також день початку нарахування пені, у зв'язку з чим також невірно обраховано розмір пені.

Необхідно виходити з того, що відповідач з урахуванням п.4.5 договору, зобов'язаний оплатити послуги за актом від 02.08.2013 № 538 до 07.08.2013 включно, за актами № 603 та № 682 від 30.09.2015 з урахуванням отримання відповідачем документів 05.10.2015 - 10.10.2013 включно.

За перерахунком господарського суду пеня, нарахована на суму 5 400,00 грн боргу за актом № 538 від 02.08.2013 за період з 08.08.2013 по 07.02.2014 за 184 дні прострочення становить 354,62 грн; нарахована на суму 4 970,00 грн боргу за актами № 603 від 30.08.2013 та № 682 від 30.08.2013 за період з 11.10.2013 по 10.04.2014 за 182 дні прострочення становить 322,16 грн, загальна сума пені становить 676,78 грн.

Отже, вимогу про стягнення пені слід задовольнити частково на суму 676,78 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

З огляду на те, що відповідачем зобов'язання щодо оплати за виконані послуги перед позивачем не виконано, то позивач правомірно вимагає від відповідача сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат, що нарахована на суму боргу - 10340,00 грн, становить 8 116,90 грн.

Проте, за перерахунком господарського суду сума інфляційних втрат за період з серпня 2013 по вересень 2015 включно, що обчислена на суму боргу 5 400,00 грн за актом № 538 від 02.08.2013, сума індексів інфляції становить 177,21% і становить 4 169,86 грн; сума інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по вересень 2015 включно, що обчислена на суму боргу 4 940,00 грн за актами № 603 та № 682 від 30.09.2013, сума індексів інфляції становить 178,469% і становить 3 876,37 грн. Загальна сума інфляційних втрат становить 8 046,23 грн.

Отже, вимогу про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити частково на суму 8046,23 грн.

Позивачем нараховано суму трьох процентів річних за період з 02.08.2013 по 29.08.2013 включно, що обчислена на суму боргу 5 400,00 грн за актом № 538 від 02.08.2013, що становить 12,43 грн; за період з 30.08.2013 по 29.09.2013 включно за актами № 603 та № 682 від 30.09.2013, що становить 20,64 грн; за період з 30.09.2013 по 09.10.2015 включно, що обчислена на суму боргу 10 340,00 грн і становить 628,90 грн. За розрахунком позивача загальна сума трьох процентів річних становить 661,97 грн.

За перерахунком господарського суду сума трьох процентів річних за період з 08.08.2013 по 09.10.2015 на суму боргу 5 400,00 грн становить 351,96 грн, та за період з 11.10.2013 по 09.10.2015 на суму боргу 4 970,00 грн становить 297,79 грн. Загальна сума трьох процентів річних становить 649,75 грн.

Таким шляхом господарський суд дійшов до висновку про те, що вимогу про стягнення суми трьох процентів річних слід задовольнити частково на суму 649,75 грн.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ" підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача стягується сума 10340,00 грн основної заборгованості за надані послуги інкасації, сума 676,78 грн пені, сума 8046,23 грн інфляційних втрат та сума 649,75 грн трьох процентів річних.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який ухилився від виконання своїх обов'язків за договором.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ" (25002, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Ленінський район, вул. Орджонікідзе, буд. 3, ідентифікаційний код 38531778) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (40004, м. Суми, вул. Горького, 32, ідентифікаційний код 09337356) 10340,00 грн основної заборгованості за надані послуги, 676,78 грн пені, 8046,23 грн інфляційних втрат, 649,75 грн трьох процентів річних, 1218,00 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 29.12.2015

Суддя О.А. Змеул