Рішення

від 24.12.2015 по справі 912/4780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 рокуСправа № 912/4780/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4780/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світкомплект"

до Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про стягнення 465 810,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2015;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світкомплект" (надалі - ТОВ "Світкомплект", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив", відповідач) заборгованості у сумі 465 810,69 грн, з яких: 372 681,48 грн основного боргу, 88 082,66 грн пені, 5 046,55 грн 3% річних.

Ухвалою від 08.12.2015 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 24.12.2015 о 14:00.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, подавши при цьому документи, витребувані ухвалою від 08.12.2015.

Відповідач відзив на позов та інші витребувані судом документи не подав, позовні вимоги по суті не заперечив, участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2502201676510 ПрАТ "Креатив" 14.12.2015.

23.12.2015 через канцелярію господарського суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату. Мотивуючи дане клопотання представник відповідача посилається на необхідність значно більшого періоду часу, ніж планувалось, для збору документів та належної підготовки відповідача до судового засідання, оскільки нещодавно у товаристві відбулася зміна власників та керівництва, якими проведена повна інвентаризація майна, за результатами якої було встановлено недостачу майна на значну суму. За даним фактом відповідачем подано до правоохоронних органів відповідне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, в процесі внутрішньої перевірки на підприємстві було виявлено відсутність значної кількості первинних бухгалтерських документів та баз даних щодо проведення господарських операцій з контрагентами, внаслідок чого відповідач не має можливості надати об'єктивні заперечення заявленим у даній справі вимогам позивача. Поряд з цим, відповідач вважає обов'язковою участь свого представника у судовому засіданні та надання ним пояснень на підтвердження своїх доводів, проте забезпечити таку участь у даному судовому засіданні позбавлений можливості у зв'язку з відрядженням такого представника та відсутності можливості направлення іншої повноважної особи до засідання господарського суду. На підтвердження зазначених обставин жодних доказів представником відповідача господарському суду не подано.

Господарський суд, розглянувши дане клопотання відповідача, не знаходить підстав для його задоволення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення суддею дій по витребуванню від сторін документів, відомостей, висновків, необхідних для вирішення спору кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що відповідачу були створені належні умови для надання ним доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Представник відповідача у своєму клопотанні повідомив господарський суд про неможливість надати об'єктивні заперечення заявленим позовним вимогам у даній справі через відсутність первинних бухгалтерських документів, і в той же час не надав будь - яких доказів та не виклав доводів, які б підтвердили можливість упродовж короткого терміну часу (в межах строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України) їх поновлення, методи і способи поновлення таких документів. Отже, господарський суд вважає клопотання відповідача у цій частині суперечливим та не обґрунтованим. При цьому господарський суд враховує ту обставину, що втрата відповідачем первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції з його контрагентом - позивачем у даній справі, не спростовує належність і допустимість наданих позивачем оригіналів первинних бухгалтерських документів (копії яких долучені до матеріалів справи) в обґрунтування своїх доводів про здійснення такої господарської операції на виконання умов, укладеного між сторонами договору.

Господарським судом взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника взяти участь у судовому засіданні, однак вказане не є перешкодою для розгляду справи. Стороною у справі є юридична особа, а не конкретний представник. Дійсно, Господарський процесуальний кодекс України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість юридичній особі - суб'єкту господарювання, направити у судове засідання іншого представника (уповноважену особу). Відкладення розгляду справи можливо згідно норм Господарського процесуального кодексу України (стаття 77) саме у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні та не ставиться у залежність від наявності клопотання сторони. До того ж представником відповідача не надано господарському суду доказів на підтвердження знаходження його у відрядженні та неможливості забезпечення участі іншого повноважного представника у засіданні суду.

Застосовуючи згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, господарський суд враховує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку відповідає обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain) від 07.07.1989).

Зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З огляду на наявність у матеріалах справи достатніх доказів для розгляду спору по суті справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено такі обставини.

Між ТОВ "Світкомплект" (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Креатив" укладено договір поставки № 7/11 від 18.01.2011 (надалі за текстом - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 17.05.2011 внесено зміни до Договору, зокрема, в частині найменування Покупця: замість "Закрите акціонерне товариство "Креатив" в преамбулі та в реквізитах Покупця зазначено "Приватне акціонерне товариство "Креатив".

За умовами даного Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця (Приватного акціонерного товариства "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив")) вироби з гофрокартону (Продукція), а Покупець - прийняти та оплатити Продукцію на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору найменування Продукції, її кількість за одиницю і по позиціях та загальна вартість продукції вказується в рахунках-фактурах та накладних, які Постачальник надає Покупцеві.

Загальна сума Договору складає орієнтовно без ПДВ 6000000 грн, крім того ПДВ 20% - 1200000 грн, всього з ПДВ 7 200 000 грн (пункт 2.3 Договору).

Згідно пункту 3.6 Договору датою поставки Продукції Покупцеві Постачальником є дата підписання Сторонами або уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

Оплата за поставлену Продукцію проводиться банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання Покупцем продукції. Датою отримання Покупцем Продукції від Постачальника є дата підписання Сторонами або уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної (пункт 2.4 Договору).

Датою поставки Продукції Покупцеві Постачальником є дата підписання Сторонами або уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної (пункт 3.6. Договору).

Сторонами обумовлено кількість та вартість Продукції, яка має бути поставлена за Договором, шляхом підписання Специфікації № 9 від 06.04.2015 (а.с. 16).

На виконання умов Договору та заявок Покупця (а.с. 51-53) Постачальником поставлено Покупцеві визначену Продукцію, що підтверджується:

- накладною № 22 від 14.04.2015 на суму 161596,27 грн;

- накладною № 5 від 12.05.2015 на суму 159283,01 грн;

- накладною № 10 від 07.07.2015 на суму 161596,27 грн.

Господарським судом оглянуто у судовому засіданні оригінали таких накладних і встановлено, що вони підписані обома сторонами Договору та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачено отриману за накладною № 22 від 14.04.2015 Продукцію, а саме: 02.07.2015 згідно платіжного доручення № 2942 сплачено 109794,07 грн, що підтверджено виписками з рахунку ТОВ "Світкомлект" за дату 02.07.2015. Слід зауважити, що згідно вказаної виписки відповідачем сплачено 200 000 грн (а.с. 54), проте у призначенні платежу зазначено "За гофротару згідно договору № 7/11 від 18.01.2011 рах. № 29, 25,13, 3, 5-26.02 (погаш. кред. заб.) ПДВ (20%) 33 333,33". Отже згідно платіжного доручення № 2942 від 02.07.2015 відповідач здійснював платежі за іншими рахунками, що виставлялися позивачем, і в тому числі погашалась, за твердженням позивача, кредиторська заборгованість за поставлену Продукцію за накладною №22 від 14.04.2015 в розмірі 109794,07 грн.

Господарський суд вважає, що така поведінка позивача є добросовісною по відношенню до відповідача, адже в призначенні платежу не зазначено рахунки, по яким існувала заборгованість, а відповідач зарахував залишок коштів у погашення заборгованості по рахунку № 22 від 14.04.2015 і не пред'являє вимоги щодо її оплати у розмірі 109794,07грн.

Решта 51 802,20 грн заборгованості за накладною № 22 від 14.04.2015, а також 159283,01 грн за накладною № 5 від 12.05.2015 та 161596,27 грн за накладною № 10 від 07.07.2015 відповідачем на теперішній час не сплачено.

Загальна сума основної заборгованості відповідача за отриману Продукцію складає 372681,48 грн.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з такого.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої Продукції не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 372 681,48 грн.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, невиконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленої йому Продукції, допустив порушення зобов'язання, при цьому доводи, викладені у позовній заяві не спростував, інших доказів погашення заборгованості, ніж ті, що подані позивачем, господарському суду не надав, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 372 681,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 88 082,66 грн пені на підставі пункту 5.4 Договору, виходячи із суми боргу за кожною накладною.

За умовами пункту 5.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленої продукції Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості Продукції.

Поряд з тим, при розрахунку пені позивач врахував обмеження розміру пені, визначене Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та здійснив розрахунок пені, виходячи із розміру облікової ставки НБУ.

Господарський суд враховує, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При розрахунку пені позивачем не враховано норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, по накладній № 22 від 14.04.2015 згідно пункту 2.4. Договору строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару закінчується 14.05.2015, початок нарахування пені - 15.05.2015 (як правильно зазначено позивачем), отже шестимісячний строк нарахування пені закінчується 14.11.2015. Позивачем же здійснено нарахування пені по такому рахунку до 01.12.2015, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Господарський суд здійснив власний перерахунок пені: з 15.05.2015 по 01.07.2015 із суми заборгованості 161596,27 грн пеня складає 12750,61 грн (02.07.2015 - день часткової оплати); з 02.07.2015 по 27.08.2015 із суми заборгованості 51 802,20 грн пеня складає 4853,80грн; з 28.08.2015 по 24.09.2015 із суми заборгованості 51 802, 20 грн пеня складає 2145,89 грн; з 25.09.2015 по 14.11.2015 із суми заборгованості 51 802,20 грн пеня складає 3184,77 грн. Всього по накладній № 22 від 14.04.2015 сума заборгованості по пені складає 22935,07 грн (а не 23786,61 грн, як зазначено позивачем).

Також господарський суд враховує норми пункту 5.4. Договору в частині обмеження розміру пені - не більше 5% вартості Продукції.

Оскільки по накладній № 22 від 14.04.2015 заборгованість складає 51 802,20 грн, то 5% від цієї суми складає 2 590,11 грн, саме в такому розмірі підлягає стягненню пеня з суми заборгованості, що не сплачена по такій накладній.

По накладним № 5 від 12.05.2015 та № 10 від 07.07.2015 позивач нарахував пеню в межах шестимісячного строку в розмірах 39 432,36 грн та 24 863,68 грн відповідно. Враховуючи обмеження 5% від вартості Продукції, пеня, що підлягає стягненню з заборгованості по накладній № 5 від 12.05.2015 складає 7 964,15 грн, а по накладній № 10 від 07.07.2015 складає 8 079,81 грн.

Отже господарський суд задовольняє позов в частині стягнення пені частково у розмірі 18 634,07 грн (2 590,11 грн + 7 964,15 грн + 8 079,81 грн).

В частині позовних вимог про стягнення пені у іншій частині слід відмовити.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 5 046,55 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, позивачем здійснено розрахунок 3% річних з огляду на суму заборгованості за кожною накладною окремо та з урахуванням часткових оплат відповідача.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає його правильним. Отже позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 046,55 грн підлягає задоволенню повністю.

З огляду на досліджені господарським судом обставини та враховуючи доводи сторін позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, буд.19, ідентифікаційний код 31146251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світкомплект" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 32826684) 372 681,48 грн суми основного боргу, 18 634,07 грн пені, 5 046,55 грн 3% річних, 5 945,43 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.12.2015.

Суддя Є. М. Наливайко