Рішення

від 24.12.2015 по справі 910/29025/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015Справа №910/29025/15

За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАНД ТРЕЙД"

про стягнення 456606,67 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 4/14 від 03.01.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватна виробничо-комерційна фірма "Пані Крістіна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАНД ТРЕЙД" 458706,52 грн., з яких: 427129,92 грн. - основний борг, 31576, 60 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 46 від 01.10.2012 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 427129,92 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані штрафні санкції у розмірі 31576,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/29025/15, розгляд справи призначено на 10.12.2015.

10.12.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 427129,92 грн. - основного боргу та 29476,75 грн. - штрафних санкцій, всього 456606,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 розгляд справи №910/229025/15 відкладено на 24.12.2015.

16.12.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі

В судовому засіданні 24.12.2015, суд розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви, встановив наступне.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Судом встановлено, що уточнення позовних вимог є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог, оскільки, відповідно до даної заяви позивачем заявлено до стягнення 456606,67 грн., в той час як першочергово було заявлено 458706,52 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/29025/15 буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2015 надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було надіслано на юридичну адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; ухвала про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку, з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 24.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Пані Крістіна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАНД ТРЕЙД" (дистриб'ютор, відповідач) укладено дистриб'юторський договір № 46 (надалі - договір), відповідно до умов якого дистриб'ютор зобов'язується надати продавцю послуги по дистрибуції, а саме: закуповувати продукцію у відповідності до запланованих щомісячних об'ємів продажів, за свій рахунок приймати, зберігати, реалізовувати дистрибуцію продукції та своєчасно оплачувати продукцію по відповідній ціні, в установлений строк (п. 2.1.).

Згідно із п. 4.2. договору, ціна продукції встановлюється на основі діючого прейскуранта (прас-листа) та включає в себе всі податки, передбачені чинним законодавством. Ціна зазначається в товарній накладній.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що ціна може бути змінена продавцем в односторонньому порядку.

Згідно із п. 5.1. договору, дистриб'ютор здійснює оплату за поставлену продукцію, вказану у даному договорі, протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції на основі видаткової накладної. В платіжному дорученні дистриб'ютор зобов'язаний вказати номер та дату видаткової накладної продавця на товар, за який здійснюється платіж, із зазначенням номера та дати даного договору.

Відповідно до п. 9.1. договору, у випадку прострочення оплати продукції, дистриб'ютор сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору письмово не виявить бажання розірвати договір в односторонньому порядку, дія договору автоматично продовжується на один календарний рік (п. 13.1. договору).

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 987 954,17 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 001124 від 15.10.2012 на суму 212762,93 грн., № 001195 від 31.10.2012 на суму 121705,70 грн., № 001204 від 31.10.2012 на суму 270,80 грн., № 001215 на суму 14737,56 грн., № 001258 від 14.11.2012 на суму 1620 грн., № 001270 від 20.11.2012 на суму 120948,93 грн., № 001348 від 11.12.2012 на суму 163197,44 грн., № 001390 від 19.12.2012 на суму 183021,29 грн., № 000042 від 16.01.2013 на суму 169689,52 грн.

Відповідачем частково сплачено вартість товару, поставленого за вищевказаними видатковими накладними, на суму 560350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, відповідачем здійснено повернення позивачу товару на суму 161,89 грн. за видатковою накладною (повернення) №ВП-0000005 від 16.01.2013, на суму 131,20 грн., за видатковою накладною (повернення) №ВП-0000006 від 16.01.2013, на суму 181,16 грн. за видатковою накладною (повернення) №ВП-0000009 від 16.01.2013.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 46 від 01.10.2012 за поставлений товар становить 427129,92 грн. (987954,17 грн. - 560350,00 грн. - 161,89 грн. - 131,20 грн. - 181,16 грн.).

Враховуючи наявність заборгованості за договором у розмірі 427129,92 грн. та прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані штрафні санкції у розмірі 29476,75 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог), за періоди з 26.12.2012 по 09.06.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №001348 від 11.12.2012), з 02.01.2013 по 09.06.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №001390 від 19.12.2012) та з 30.01.2013 по 09.06.2013, з 10.06.2013 по 30.07.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №000042 від 16.01.2013).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору №46 від 01.10.2012 поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 001124 від 15.10.2012, № 001195 від 31.10.2012, № 001204 від 31.10.2012, № 001215, № 001258 від 14.11.2012, № 001270 від 20.11.2012, № 001348 від 11.12.2012, № 001390 від 19.12.2012, № 000042 від 16.01.2013 на загальну суму 987 954,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором №46 від 01.10.2012 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором №46 від 01.10.2012 у розмірі 427129,92 грн. належним чином доведена та документально підтверджена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 427129,92 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено про стягнення з відповідача 29476,75 грн. штрафних санкції (пені), що нараховані за періоди з 26.12.2012 по 09.06.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №001348 від 11.12.2012), з 02.01.2013 по 09.06.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №001390 від 19.12.2012) та з 30.01.2013 по 09.06.2013, з 10.06.2013 по 30.07.2013 (на заборгованість за видатковою накладною №000042 від 16.01.2013).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товару передбачена у п. 9.1. договору.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, долучений до заяви про зменшення позовних вимог, суд встановив, що розмір штрафних санкцій складає 29331,80 грн., а тому позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, суд звертає увагу позивача, що положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Враховуючи те, що відповідне клопотання позивачем не заявлено, то повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, наразі, не здійснюється. Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАНД ТРЕЙД" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 25-А; код ЄДРПОУ 37797449) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" (73000, м. Херсон, проспект Текстильників, будинок 5, код ЄДРПОУ 23135010) основний борг у розмірі 427129,92 грн., штрафні санкції у розмірі 29331,80 грн., судові витрати у розмірі 6846,93 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2015.

Суддя С.О. Турчин