Рішення

від 24.12.2015 по справі 914/3688/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015р. Справа № 914/3688/15

За позовом:Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Львів; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Електротовари , Львівська обл., м. Червоноград; про:стягнення заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №575 від 25.02.2015р.), ОСОБА_2 - представник (довіреність №12/1-3943 від 01.10.2015р.); від відповідача:ОСОБА_3 - директор.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

26.10.2015р. на адресу господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Електротовари (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 27.10.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 16.11.2015р. В судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви, востаннє в судовому засіданні 21.12.2015р. судом було оголошено перерву до 24.12.2015р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили суд позов задоволити повністю. Заявлені позовні вимоги обґрунтовують тим, що 28.02.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №3297, на виконання якого позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з охорони майна та обслуговування сигналізації на об'єкті ТОВ Електротовари на суму загальну суму 3842,48 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався до 15 числа місяця оплачувати надані йому послуги, однак своїх зобов'язань належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 3842,48 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначив, що надані за договором послуги були оплачені товариством у повному обсязі, що підтверджується долученими до відзиву платіжними дорученнями. При цьому, представник вказав, що грошові кошти за надані послуги перераховувалися відповідачем на рахунок позивача, відкритий АТ БрокБізнесБанк . В лютому 2014р. позивачем змінено банківські реквізити для оплати, зокрема, відкрито новий рахунок у ПАТ Златобанк , відповідно всі подальші платежі до лютого 2015р. перераховувалися ТОВ Електротовари на рахунок вказаного банку. Про подальшу зміну рахунків відповідачу стало відомо лише в лютому 2015р.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2008р. між позивачем в особі Червоноградського МВДСО УДСО при ГУМВС України у Львівській області та відповідачем укладено ОСОБА_4 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №3297 (надалі - ОСОБА_4), відповідно до положень п. 2.1. якого за цим договором замовник доручає, а охорона зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2015р. Управлінням державної служби охорони ГУМВС України у Львівській області видано наказ №4963, яким вирішено з 18.09.2015р. розірвати укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 та припинити з вказаної дати нарахування плати за послуги. Факт припинення договірних відносин з 18.09.2015р. відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги, передбачені Договором на загальну суму 5194,32 грн., яка включає нарахування за період з січня 2015р. по вересень 2015р. на суму 3506,98 та заборгованість, яка існувала станом на грудень 2014р. в розмірі 1687,34 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони. Перший платіж по договору у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об'єкта здійснюється замовником впродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по Договору здійснюються замовником не пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

У зв'язку з тим, що за надані послуги відповідач розрахувався лише частково, до сплати залишилося 3842,48 грн., відповідач був змушений звернутися з позовною заявою до суду.

Відповідач в свою чергу, заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що надані послуги оплачені ним в повному обсязі, однак у зв'язку з неповідомленням позивачем нових банківських реквізитів, частина грошових коштів перераховувалися на інший розрахунковий рахунок.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Нормами ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором відповідачем на підставі платіжного доручення №2061 від 19.01.2015р. на суму 700,00 грн., №2076 від 30.01.2015р. на суму 2108,50 грн., №94 від 18.06.2015р. на суму 950,00 грн., №116 від 30.07.2015р. на суму 401,84 грн., №184 від 04.11.2015р. на суму 450,00 грн., №186 від 09.11.2015р. на суму 585,00 грн., перераховано позивачу 5194,32 грн.

В процесі судового розгляду сторонами підтверджено, що до лютого 2014р. реквізитами для оплати за Договором являвся рахунок №26000104900009, МФО 300249, відкритий в АТ Брокбізнесбанк . В подальшому, а саме в лютому 2014р. розрахунковий рахунок для оплати замінено на 26006306006946, МФО 380612, відкритий в АТ Златобанк . Матеріалами справи, зокрема рахунком №ЧР-0000942від 01.02.2014р. підтверджується, та відповідачем не заперечується той факт, що позивач повідомив останнього про зміну банківських рахунків, відкритих в АТ Златобанк .

Як зазначає позивач, з 2015р. банківський рахунок для оплати було змінено на 2600400123553, МФО 325718, відкритий в ПАТ Державний експортно-імпортний банк України . Водночас, позивачем не представлено належних доказів того, що він своєчасно повідомив відповідача про зміну банківського рахунку.

Разом з тим судом встановлено, що грошові кошти, які були сплачені позивачу на підставі платіжного доручення №2061 від 19.01.2015р. на суму 700,00 грн. та №2076 від 30.01.2015р. на суму 2108,50 грн., перераховувалися ТОВ Електротовари на рахунок, відкритий позивачем в АТ Златобанк .

У письмових поясненнях по справі відповідач зазначає, що про зміну розрахункового рахунку йому стало відомо лише в лютому 2015р., після проведених 19.01.2015р. та 30.01.2015р. оплат.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту прийому-здачі виконаних робіт №ЧР-0011438 за січень 2015р., такий в лівому верхньому куті містить вже нові реквізити для оплати, а саме р/р №2600400123553, ПАТ Державний експортно-імпортний банк України . Водночас, з Акту також вбачається, що такий підписаний сторонами Договору 31.01.2015р.

За змістом п. 1.4. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина 2 статті 1068 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Відповідно до п.22.4 ст.22 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

З огляду на викладене, кошти, переказані платником отримувачу, з дати списання коштів з рахунка платника, надходять в банк отримувача і протягом операційного дня зараховуються на рахунок отримувача та з моменту їх зарахування переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо). З матеріалів справи вбачається, що кошти в розмірі 2808,50 грн. сплачені відповідачем згідно платіжних доручень №2061 від 19.01.2015р. та №2076 від 30.01.2015р. в ці ж дні перераховані банком відповідача в банк позивача. Докази того, що ці кошти АТ Златобанк не були зараховані на рахунок позивача чи були повернуті назад відповідачу в матеріалах справи відсутні .

Таким чином, враховуючи те, що Акт прийому-здачі виконаних робіт №ЧР-0011438 за січень 2015р., в якому містилися нові платіжні реквізити був підписаний між позивачем та відповідачем 31.01.2015р., тобто вже після того як ТОВ Електротовари здійснило оплату за Договором (на підставі платіжного доручення №2061 від 19.01.2015р. та №2076 від 30.01.2015р.), суд прийшов до висновку, що зобов'язання щодо оплати наданих послуг на суму 2880,50 грн. виконано відповідачем належним чином, оскільки як свідчать вказані платіжні доручення грошові кошти були зараховані на повідомлений позивачем рахунок. Доказів, які б спростовували даний висновок суду позивачем представлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі, а саме 04.11.2015р. та 09.11.2015р., позивачем на підставі платіжних доручень №184 на суму 450,00 грн. та №186 на суму 585,00 грн. здійснено повний розрахунок за Договором.

Положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 4 Постанови від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 2880,50 грн. була сплачена відповідачем ще до звернення Управління до суду, а решта частини боргу - 961,98 грн. сплачена лише після порушення провадження у справі, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 961,98 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а решта позовних вимог такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір із суми заборгованості у розмірі 961,98 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як з особи внслідок неправильних дій якої і виник даний спір, а в решті судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ Електротовари на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 961,98 грн. боргу припинити.

2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електротовари (80100, Львівська обл., м. Червоноград, пр. Шевченка, 21; код ЄДРПОУ 19166275) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44; код ЄДРПОУ 08596956) 304,99 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2015р.

Суддя Крупник Р.В.