Рішення

від 17.12.2015 по справі 915/1973/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 915/1973/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, вул. Спортивна, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 24522950)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс» , вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 33853841)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 0355/Т від 17.05.2012 року у сумі 69 223, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 14.12.2015 року №72/579;

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 17.12.2015 року №72/10539;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Южноукраїнське МВ УМВС України в Миколаївській області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс» про стягнення боргу за недопоставку паливно-мастильних матеріалів за договором поставки № 0355/Т від 17.05.2012 року у сумі 69 223, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.12.2015 року.

В судовому засіданні 17.12.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача в судовому засіданні 17.12.2015 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

17.05.2012 року між Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській області та ОСОБА_4 «Дизель плюс» укладений договір № 0355/Т про закупівлю рідких нафтопродуктів (бензин марки А-80, А-92, А-95) (далі-товар) за бюджетні кошти.

На виконання зобов'язань позивачем на підставі договору та видаткової накладної № РНП-001312 від 17.05.2012 року було придбано паливно-мастильні матеріали.

Згідно платіжного доручення від 18.05.2012 року № 106 позивач оплатив повну вартість товару у сумі 70 805, 00 грн.

З моменту укладення договору і по жовтень 2012 року відповідач відпускав рідкі нафтопродукти за умови пред'явлення талонів на АЗС для заправки автомобілів, що перебувають на балансі позивача. Але з жовтня 2012 року і дотепер припинив прийом талонів, чим заборонив доступ до паливно-мастильних матеріалів, які були оплачені.

За даними бухгалтерського обліку позивача станом на 01.10.2015 року недоставленим є бензин А-92 у кількості 3 780 л на суму 41 580 грн.; бензин А-95 у кількості 560 л на суму 6 328 грн.; бензин А-80 у кількості 2 100 л на суму 21 315 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 193 ГК України, ст. 526, 612, 670 ЦК України та умовами договору.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судове засідання повноважного представника не направив. Письмового відзиву по суті спору суду не подано.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.11.2015 року, надіслана на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс» , вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54020, повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення «за закінченням строку зберігання» (арк. 66-68).

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ та Витягу з ЄДРЮОФОП місцезнаходженням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс» є вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54020 (арк. 12-16). Отже, ухвала господарського суду направлена на правильну адресу відповідача.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.05.2012 року між Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській області (покупець) та ОСОБА_4 «Дизель плюс» (продавець) укладений договір № 0355/Т, відповідно до умов якого продавець зобов'язується у обумовлені строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця нафтопродукти, а саме: дизельне паливо, бензин А-80 (76), бензин А-92, бензин, А-95, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар (п. 1.1 Договору) (арк. 7-8).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється покупцеві партіями в автотранспорт покупця на автозаправних станціях продавця (перелік яких на вимогу покупця надається продавцем) згідно талонів на товар (далі - талони). Талони мають термін дії, який зазначено в специфікації та видатковій накладній.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору специфікація, яка підписується сторонами в момент підписання цього договору та/або в момент замовлення покупцем товару, є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору товар переходить у власність покупця в момент загрузки товару в будь-який автотранспортний засіб покупця та підписання покупцем відповідної видаткової накладної продавця (акту приймання-передачі).

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється у безготівковій формі, після підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі).

Відповідно до п. 3.3 Договору загальна вартість договору становить 70 805 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання рахунку та видаткової накладної (акту приймання-передачі) за умови бюджетного фінансування на дані цілі.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору сторони підписали Специфікацію № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до Специфікації продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити певну суму за наступний товар:

- бензин А-95 у кількості 700 л за ціною 11, 30 грн. з ПДВ за літр;

- бензин А -92 у кількості 3 780 л за ціною 11, 00 грн. з ПДВ за літр;

- бензин А-80 у кількості 2 100 л за ціною 10, 15 грн. з ПДВ за літр.

Загальна вартість становить 70 805, 00 грн. (арк. 9).

Позивачем Южноукраїнським МВ УМВС України в Миколаївській області (покупець) на підставі договору та видаткової накладної № РНП-001312 від 17.05.2012 року було придбано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 70 805, 00 грн. з ПДВ (арк. 10).

Згідно платіжного доручення № 106 від 18.05.2012 року позивач оплатив повну вартість товару у сумі 70 805, 00 грн. (арк. 11).

В свою чергу відповідачем ОСОБА_4 "Дизель-Плюс" було видано позивачу Южноукраїнському МВ УМВС України в Миколаївській області пластикові картки-талони під торговою маркою "РАНГ" номіналом 5, 10, 20 та 50 літрів, які є підставою для отримання товару (бензину) на автозаправних станціях (арк. 21) при умові їх пред'явлення.

З моменту укладення договору відповідач ОСОБА_4 "Дизель-Плюс" частково відпускав рідкі нафтопродукти за умови пред'явлення талонів на АЗС для заправки автомобілів, що перебувають на балансі позивача Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області.

Однак, як вказує позивач Южноукраїнське МВ УМВС України в Миколаївській області, починаючи з жовтня 2012 року і дотепер відповідач ОСОБА_4 "Дизель-Плюс" припинив прийом талонів, чим заборонив доступ до паливно-мастильних матеріалів, які були оплачені.

Так, бензин А-92 у кількості 3 780 л на суму 41 580 грн; бензин А-95 у кількості 560 л на саму 6 328 грн.; бензин А-80 у кількості 2 100 л на суму 21 315, 00 грн. відповідач не поставив, що підтверджується картками-талонами під торговою маркою "РАНГ" (арк. 30-62).

В подальшому позивач Южноукраїнське МВ УМВС України в Миколаївській області звертався до відповідача ОСОБА_4 «Дизель Плюс» з претензією вих. № 8224 від 11.09.2015 року, в якій пропонував добровільно повернути кошти у сумі 69 223, 00 грн. за недопоставлений товар (арк. 17-18). Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення, довідкою поштової установи № 1209 від 02.11.2015 року, відповідно до яких 16.10.2015 року поштове відправлення повернуто «за закінченням терміну зберігання» (арк. 19-20).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів поставки бензину А-92 у кількості 3 780 л на суму 41 580 грн.; бензину А-95 у кількості 560 л на саму 6 328 грн.; бензину А-80 у кількості 2 100 л на суму 21 315, 00 грн.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, оскільки позивачем було проведено оплату за товар за договором поставки, тобто у відповідача виник обов'язок з поставки (передачі) товару. Однак, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо передачі товару, що в силу приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України надає позивачу право відмовитися від переданого товару та вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Будь-яких доказів поставки (передачі) товару чи повернення відповідачем оплати за товар суду не подано, як і не спростовано позовних вимог.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 218 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в розмірі 160 грн. підлягає поверненню позивачу Южноукраїнському МВ УМВС України в Миколаївській області з Державного бюджету України у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дизель Плюс» , вул. 7-а Поперечна, 3/4, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 33853841) на користь позивача Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, вул. Спортивна, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (на розрахунковий рахунок 3521600101670 Банк УДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 24522950):

- 69 223, 00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять три грн. 00 коп.) - боргу за недопоставку паливно-мастильних матеріалів за договором поставки № 0355/Т від 17.05.2012 року;

- 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Южноукраїнському МВ УМВС України в Миколаївській області, вул. Спортивна, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 24522950) з Державного бюджету України 160 грн. (сто шістдесят грн. 00 коп.) - судового збору у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 22.12.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш