Рішення

від 21.12.2015 по справі 916/4114/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2015 р.Справа № 916/4114/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс";

про стягнення 399 546,37 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 311 від 22.09.2015р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс" 399 546,37 грн., з яких 218 931,12 основного боргу; 25 201,58 грн. пені; 18 039,54 грн. 16 % річних за користування чужими коштами; 10 287,17 грн. 3 % річних та 127 086,96 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 6 330,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки нафтопродуктів (ТО) №3103 ПММ від 31.03.2014р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 218 931,12 грн., на яку згідно п. 6.3 та п.6.4 договору було нараховано пеню; 16 % річних, а також 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2015р. було порушено провадження у справі №916/4114/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2015р.

Ухвалою суду від 11.11.2015р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 30.11.2015р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також для додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 07.12.2015р.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2015р.

У судовому засіданні 14.12.2015р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову.

У засіданні суду 14.12.2015р. оголошено перерву до 21.12.2015р.

21.12.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.72-74), згідно якого останній просить у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує, що у договорі поставки, в специфікаціях до договору, а також в усіх видаткових накладних вказаний неіснуючий розрахунковий рахунок позивача в АБ „ОСОБА_2 розвитку» , який з 14.12.2009р. перебуває в стані припинення.

Відповідач зазначає, що саме ця обставина унеможливлює сплату рахунків за договором та вказує на те, що позивачем було навмисно зазначено неіснуючий розрахунковий рахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс» стверджує, що усі специфікації до договору мають суттєві недоліки, зокрема, не містять повної інформації щодо Покупця та інформації про товар та умови поставки.

Щодо наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків зазначає, що він з боку відповідача був підписаний особою, посада якої взагалі не існувала в штаті товариства.

Одночасно, відповідач вказує, що позивачем всупереч роз'яснень, викладених у листі Міндоходів України від 19.09.2013р., не було надано жодної товарно - транспортної накладної на підтвердження здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом.

У судове засідання 21.12.2015р. з'явився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс" у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлявся належним чином та був цілком обізнаний про дату судового розгляду, про що свідчить відповідна розписка від 14.12.2015р. (а.с.68).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів (ТО) від 31.03.2014р. (а.с.11-13), згідно п.1.1 договору якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості в асортименті, за ціною на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Форма специфікації затверджується сторонами додатком № 1. Кожна специфікація є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору, ціна за одиницю товару погоджується сторонами в Специфікаціях до даного договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальна сума даного договору становить суму вартості усього товару, поставленого Продавцем та прийнятого Покупцем протягом терміну дії договору.

Пунктом 4.2 договору зумовлено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено в Специфікаціях до даного договору.

У випадку прострочення Покупцем строків оплати вартості товару, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.3 договору).

Згідно п. 6.4 договору, Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу Продавця зобов'язаний сплати відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких становить 16 % річних від простроченої суми.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Крім того, 26.11.2014. між ТОВ „Агрохім Альянс» (Первісний кредитор) та ПАТ Компанія „Райс» (Новий кредитор) було укладено договір уступки права вимоги № 26.11.14 (а.с.34-35), згідно п. 1.1 якого Первісний кредитор у рахунок погашення заборгованості перед Новим кредитором по договору про поставку нафтопродуктів № 3103ПММ від 21.03.2014р. уступає останньому права вимоги по договору про надання послуг № 17П/04-2014 від 17.04.2014р., укладеним між Первісним Кредитором та ТОВ „Ясне» , який є платником фіксованого сільськогосподарського податку в об'ємах та на умовах, встановлених договором між Первісним кредитором та Боржником.

Згідно п. 2.5 договору, в результаті передачі права вимоги за цим договором зобов'язання Первісного кредитора перед Новим кредитором за договором про поставку нафтопродуктів № 3103ПММ від 21.03.2014р. у сумі 73 189,36 грн. вважаються частково погашеними.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договорами виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 292 120,48 грн ., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними (а.с.21-27).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених накладних, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав.

При цьому заборгованість у розмірі 73 189,36 грн. є частково погашеною відповідачем, згідно укладеного між сторонами договору уступки права вимоги від 26.11.2014р.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 218 931,12 грн. (292 120,48 грн. - 73 189,36 грн.)

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 218 931,12 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, більш того, вказану суму боргу визнав шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків, складеного станом на 08.12.2014р. (а.с.53), про що свідчить підпис головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс" ОСОБА_3, який скріплений печаткою товариства, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому посилання відповідача на те, що акт звірки з його боку був підписаний особою, яка займала неіснуючу посаду, не приймається судом до уваги, з огляду на ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження такої позиції.

Більш того, підпис на вказаному документі з боку ТОВ "Агрохім Альянс" був скріплений печаткою товариства. Крім того, підпис ОСОБА_3 в якості головного бухгалтера товариства міститься на численних довіреностях підприємства (а.с.28-33).

При цьому, акт звірки оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Водночас, посилання відповідача на те, що специфікації до договору є такими, що оформлені неналежним чином, зокрема, з огляду на відсутність у них повної інформації про Покупця, інформації про товар та умов поставки також не приймаються судом до уваги, оскільки вказані документи були підписані з боку відповідача директором та бухгалтером підприємства, а також скріплені печаткою ТОВ "Агрохім Альянс". При цьому при підписанні вказаних специфікацій відповідачем жодних зауважень щодо їх оформлення заявлено не було.

Посилання відповідача не неможливість виконання зобовязання внаслідок ліквідації обслуговуючого позивача банку також не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне.

Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дійсно АБ „ОСОБА_2 розвитку» знаходиться на стадії ліквідації, і у нього відкликано банківську ліцензію, що робить неможливим виконання зобов'язань шляхом переведення коштів на рахунок, вказаний у договорі.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт звернення до позивача у відповідності до п.9.10 договору та намагання виконати зобов'язання по оплаті заборгованості

Крім того, відповідно до ст. 537 ЦК України у разі, зокрема, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку , боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів щодо вчинення відповідних дій - внесення грошових коштів зі сплати заборгованості за договором поставки від 31.03.2014р., у депозит нотаріуса, про що зазначено у вказаній нормі.

Таким чином, посилання відповідача на те, що нездійснення ним погашення заборгованості відбулося внаслідок зазначення позивачем у договорі, специфікаціях та видаткових накладних свого розрахункового рахунку в АБ „ОСОБА_2 розвитку» , який з 14.12.2009р. перебуває в стані припинення, не приймається до уваги як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Висновок про те, що відсутність належних банківських реквізитів не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання сформульовано, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2014 р. у справі N 6/906/58/13-г.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 201,58 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 6.3 договору, сторони погодили, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати вартості товару, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Враховуючи, що при перевірці розрахунку пені (а.с.5), що наведений у позовні заяві, було встановлено часткову помилковість її нарахування, що пов'язано з неправильним визначенням періоду її нарахування, що спричинено неврахуванням вихідних днів (п.5 ст.254 ЦК України), судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 25 124, 38 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9424.8 08.04.2014 - 14.04.2014 7 6.5000 % 0.036 % 23.50 9424.8 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 % 456.26 9424.8 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12.5000 % 0.068 % 516.43 10151.57 23.04.2014 - 16.07.2014 85 9.5000 % 0.052 % 449.17 10151.57 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12.5000 % 0.068 % 556.25 80461.94 30.04.2014 - 16.07.2014 78 9.5000 % 0.052 % 3266.98 80461.94 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12.5000 % 0.068 % 4408.87 47788.30 13.05.2014 - 16.07.2014 65 9.5000 % 0.052 % 1616.95 47788.30 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12.5000 % 0.068 % 2618.54 144293.87 03.06.2014 - 16.07.2014 44 9.5000 % 0.052 % 3304.92 144293.87 17.07.2014 - 04.10.2014 80 12.5000 % 0.068 % 7906.51 25 124.38 Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, приймаючи до уваги стягнення з відповідача 16 % річних, 3 % річних, інфляційних втрат, а також встановлені судом обставини щодо відсутності належних банківських реквізитів позивача, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем пеню до 10 000 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 16 % річних у сумі 18 039,54 грн., 3% річних у сумі 10 287,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 086,96 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору, сторони узгодили, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу Продавця зобов'язаний сплати відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких становить 16% річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 16% річних (а.с.5-6), що наведений у позовній заяві, встановив часткову неправильність їх нарахування, що також пов'язано з неправильним визначенням періоду їх нарахування, у зв'язку із чим судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок 16 % річних, згідно якого загальна сума 16% річних, що підлягає стягненню становить 17 931,49 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9424.8 08.04.2014 - 04.10.2014 180 16 % 743.66 10151.57 23.04.2014 - 04.10.2014 165 16 % 734.25 80461.94 30.04.2014 - 04.10.2014 158 16 % 5572.82 47788.30 13.05.2014 - 04.10.2014 145 16 % 3037.50 144293.87 03.06.2014 - 04.10.2014 124 16 % 7843.26 17 931.49

Водночас, суд, перевіривши розрахунок 3 % річних (а.с.6), що наведений у позовній заяві, встановив часткову неправильність їх нарахування, що пов'язано з подвійним нарахуванням відсотків річних за період з 8.04.2014р. по 4.10.2014р. (16% та 3%), що є неправомірним. У зв'язку із чим судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 6 898,73 грн

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 292120.48 05.10.2014 - 25.11.2014 52 3 % 1248.51 218931.12 26.11.2014 - 05.10.2015 314 3 % 5650.22 6 898.73

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.6) в межах наведеного позивачем періоду, встановив його помилковість, у зв'язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргу 08.04.2014 - 26.11.2014 9424.8 1.177 1666.31 23.04.2014 - 26.11.2014 10151.57 1.139 1413.17 30.04.2014 - 26.11.2014 80461.94 1.139 11200.83 13.05.2014 - 26.11.2014 47788.30 1.139 6652.45 03.06.2014 - 26.11.2014 144293.87 1.098 14068.87 26.11.2014 - 01.09.2015 218931.12 1.423 92676.34 127 677.97

Отже, сума інфляційних складає 127 677,97 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі - 127 086,96 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Альянс" (65020, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38017424) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд. 121 В, код ЄДРПОУ 13980201) 218 931 /двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна /грн. 12 коп. основного боргу; 10 000 /десять тисяч /грн. 00 коп. пені; 17 931 /сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна/грн. 49 коп. 16 % річних; 6 898 /шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім/грн. 73 коп. 3 % річних; 127 086 /сто двадцять сім тисяч вісімдесят шість/грн. 96 коп. інфляційних втрат та 5 939 /п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять / грн. 59 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 грудня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська