Рішення

від 21.12.2015 по справі 916/4116/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2015 р.Справа № 916/4116/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго";

до відповідача: Громадського об'єднання "Нація";

про стягнення 31 529,05 грн.

Суддя Щавинська Ю.М .

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 07-06/72 від 05.08.2015р.

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Громадського об'єднання "Нація", в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 31 529,05 грн. , з яких 20 864,98 грн. основного боргу; 431,56 грн. 3 % річних; 7 242,85 грн. інфляційних втрат; 2 015, 64 грн. пені; 974,02 грн. 10 % річних, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 66/05-Т на користування тепловою енергією в гарячій воді від 03.10.2005р. для приміщення загальною площею 207,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна в приміщенні блоку обслуговування гуртожитків №26-27.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2015р. було порушено провадження у справі №916/4116/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 11.11.2015р.

У судовому засіданні 11.11.2015р. представником позивача було надано письмові пояснення (а.с.41-42), згідно яких останній вказує на відсутність з боку відповідача жодних звернень щодо припинення або зміни умов договору.

Ухвалою суду від 11.11.2015р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.12.2015р.

Ухвалою суду від 02.12.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів, та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, неподанням відповідачем витребуваних судом доказів, а також враховуючи необхідність додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 21.12.2015р.

У судове засідання 21.12.2015р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Громадське об'єднання "Нація" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.30-31) та на адресу: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, 26, у судове засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що судові відправлення, які направлялися на адресу відповідача, було повернуто поштою із відміткою у довідках поштової установи „за зазначеною адресою не зареєстрована» , „за закінченням терміну зберігання» (а.с.33-35,37-40, 47-54, 63-70), з урахуванням того, що відповідач був цілком обізнаний про розгляд справи, що підтверджується відповідними телефонограмами (а.с.46,62), суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.275 ГК України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" (Енергопостачальна організація) та Громадським об'єднанням "Нація" (Абонент) було укладено договір на користування тепловою енергією в гарячій воді № 66-05-Т для приміщення загальною площею 207,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна в приміщенні блоку обслуговування гуртожитків № 26-27 (а.с.9-10).

Приписами п. 7 договору встановлено, що розрахунок за теплову енергію проводиться в грошовій формі до 10 числа місяця, наступного за звітним, у відповідності з діючими тарифами.

Згідно п. 7.1 договору, тариф на споживання теплової енергії складає 236,04 грн. за 1 Гкал. відпущеної теплової енергії з врахуванням ПДВ, об'єм відпущеної теплової енергії по договору складає 45,6 Гкал, сума договору 10 763,42 грн. в тому числі ПДВ 1 793,90 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору, при зміні тарифів на теплову енергію і суми оплати Енергопостачальна організація інформує про це Абонента. Суму оплати з врахуванням зміни тарифу сторони домовилися рахувати невід'ємною частиною договору.

Енергопостачальна організація по закінченню місяця виписує рахунок за фактично відпущену теплоенергію. Представник Абонента зобов'язаний отримати рахунок до 5 числа (п.8 договору).

Договір вступає в силу з 01.10.2005р. та діє по 30.09.2006р. (п.17 договору). Договір вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення його дії чи змін умов договору, що не суперечать законодавству України. (п.20 договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, і вказане не спростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, забезпечивши в період з 31.10.2014р. по 31.03.2015р. тепловою енергію у розмірі 11,80 Гкал. на суму 20 864,98 грн., що вбачається з актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків (а.с.24-28).

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії щодо не виконував належним чином, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у вищевказаному розмірі.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 20 864,98 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" в цій частині цілком обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 015,64 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що оплата за фактично спожиту теплоенергію здійснюється шляхом перерахування на банківський рахунок Енергопостачальної організації. У випадку порушень Абонентом строку оплати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення і штраф у розмірі 10 % річних від суми неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.12), встановив часткову помилковість її нарахування, що пов'язано з неправильним визначенням періоду нарахування, у зв'язку із чим судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 807,55 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1036.54 11.11.2014 - 12.11.2014 2 12.5000 % 0.068 % 1.42 1036.54 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 0.077 % 67.59 1036.54 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 28.80 1036.54 04.03.2015 - 10.03.2015 7 30.0000 % 0.164 % 11.93 4738.44 11.12.2014 - 05.02.2015 57 14.0000 % 0.077 % 207.19 4738.44 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 131.64 4738.44 04.03.2015 - 10.03.2015 7 30.0000 % 0.164 % 54.52 5276.74 13.01.2015 - 05.02.2015 24 14.0000 % 0.077 % 97.15 5276.74 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 146.59 5276.74 04.03.2015 - 10.03.2015 7 30.0000 % 0.164 % 60.72 807.55

Одночасно, суд зазначає, що штраф, нарахований за кожний день прострочення, є за правовою природою ідентичним пені, тому суд, з огляду на вищевказане законодавче обмеження розміру, вважає вимоги про стягнення штрафу згідно з розрахунком (а.с.12-13) необґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 431,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 242,85 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних (а.с.11) встановив часткову неправильність їх нарахування, що також пов'язано з неправильним визначенням періоду нарахування 3 % річних та сум, на які вони нараховувалися, у зв'язку із чим судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок 3 % річних, згідно з яким загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 409,17грн .

Розрахунок 3 % річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1036.54 11.11.2014 - 30.09.2015 324 3 % 27.60 4738.44 11.12.2014 - 30.09.2015 294 3 % 114.50 5276.74 13.01.2015 - 30.09.2015 261 3 % 113.20 5628.52 11.03.2015 - 30.09.2015 204 3 % 94.37 4184.74 11.04.2015 - 30.09.2015 173 3 % 59.50 409.17

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.11-12), також встановив помилковість їх нарахування, що пов'язано з вищевказаними обставинами, у зв'язку із чим судом за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого їх розмір становить 6 645,93 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 11.11.2014 - 30.08.2015 1036.54 1.450 466.81 11.12.2014 - 30.08.2015 4738.44 1.423 2005.84 13.01.2015 - 31.08.2015 5276.74 1.382 2014.96 11.03.2015 - 31.08.2015 5628.52 1.273 1535.72 11.04.2015 - 31.08.2015 4184.74 1.149 622.60 6 645.93

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадського об'єднання "Нація" (65098, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Стовбова, буд. 17А, код ЄДРПОУ 26365360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промплощадка, код ЄДРПОУ 32483079) 20 864 /двадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири/грн. 98 коп. основного боргу; 807 /вісімсот сім/грн. 55 коп. пені; 409/чотириста дев'ять/грн. 17 коп. 3 % річних; 6 645 /шість тисяч шістсот сорок п'ять/грн. 93 коп. інфляційних втрат та 1 109 /одна тисяча сто дев'ять/грн. 78 коп. судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 грудня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська