Рішення

від 24.12.2015 по справі 920/1763/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.2015 Справа № 920/1763/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівнафтопродукт» , м. Глухів, Сумська область,

до відповідача дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Глухів, Сумська область,

про стягнення 142 535 грн. 62 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2 (довіреність № 261 від 11.12.2015 року);

Від відповідача - начальник філії ОСОБА_3 (наказ № 12-к від 14.09.2015року);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 143 101 грн. 36 коп., з яких: 70 047 грн. 64 коп. основного боргу відповідно до договорів № 3 від 02.01.2014 року та № 3 від 02.01.2015 року, 34 132 грн. 40 коп. інфляційних збитків, 2 300 грн. 40 коп. 3 % річних, 36 620 грн. 92 коп. пені, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 142535 грн. 62 коп., з яких: 70 047 грн. 64 коп. основного боргу відповідно до договорів № 3 від 02.01.2014 року та № 3 від 02.01.2015 року, 33811 грн. 36 коп. інфляційних збитків, 2271 грн. 35 коп. 3 % річних, 36405 грн. 27 коп. пені, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з правовою позицією викладеною у п. 3.11, п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяву позивача про уточнення до позовної заяви № 262 від 15.12.2015року, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та, враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає заяву позивача № 262 від 15.12.2015року до розгляду.

У судовому засіданні 24.12.2015року представник відповідача підтвердив факт отримання товару від позивача.

Відповідач подав заяву (вх. № 15191 від 24.12.2015року) про долучення до матеріалів справи копії наказу № 12-К від 14.09.2015року, копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.11.2015року.

Відповідач обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладених між сторонами договорів поставки № 3 від 02.01.2014року та № 3 від 02.01.2015року, позивач продає (зобов'язується поставити), а відповідач купує відповідно до умов договору нафтопродукти, газ скраплений і оплачує їх вартість.

Найменування, марка, кількість і ціна товару вказуються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договорів).

Згідно з п. 1.3. договорів, отримання товару відповідачем відбувається безпосередньо на АЗС або базі позивача.

Сума договору складається із сум вказаних в накладних на фактично отриманий товар (п. 1.4. договорів).

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 5 договорів.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в гривнах. Розрахунок за отримані товари відповідач проводить щодекадно, не пізніше 2 календарних днів з моменту виписки рахунку на оплату.

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № НОМЕР_1 від 11.11.2014року на суму 47140 грн. 48 коп., № НОМЕР_2 від 21.11.2014року на суму 17488 грн. 13 коп., № НОМЕР_3 від 30.11.2014року на суму 4996 грн. 75 коп., № НОМЕР_4 від 30.11.2014року на суму 10579 грн. 60 коп., № НОМЕР_5 від 11.12.2014року на суму 5664 грн. 25 коп., № НОМЕР_6 від 22.12.2014року на суму 14439 грн. 00 коп., № НОМЕР_7 від 31.12.2014року на суму 8494 грн. 05 коп., № НОМЕР_8 від 12.01.2015року на суму 3901 грн. 30 коп., № НОМЕР_9 від 21.01.2015року на суму 7678 грн. 10 коп., № НОМЕР_10 від 31.01.2015року на суму 973 грн. 00 коп., № НОМЕР_11 від 23.02.2015року на суму 732 грн. 50 коп., рахунками №СФ-0001235 від 11.11.2014року на суму 47140 грн. 48 коп., №СФ-0001281 від 21.11.2014року на суму 17488 грн. 13 коп., №СФ-0001325 від 30.11.2014року на суму 4996 грн. 75 коп., №СФ-0001346 від 30.11.2014року на суму 10579 грн. 60 коп., №СФ-0001394 від 11.12.2014року на суму 5664 грн. 25 коп., №СФ-0001433 від 22.12.2014року на суму 14439 грн. 00 коп., №СФ-0001484 від 31.12.2014року на суму 8494 грн. 05 коп., №СФ-0000011 від 12.01.2015року на суму 3901 грн. 30 коп., №СФ-0000032 від 21.01.2015року на суму 7678 грн. 10 коп., №СФ-0000077 від 31.01.2015року на суму 973 грн. 00 коп., №СФ-0000165 від 23.02.2015року на суму 732 грн. 50 коп., та довіреностями № 1101 від 01.11.2014року, № 1203 від 01.12.2014року, № 0102 від 05.01.2015року, № 0122 від 02.02.2015року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару загальною вартістю 122 087 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладених між сторонами договорів не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 70047 грн. 64 коп.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 122 087 грн. 16 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі та своєчасно, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

У судовому засіданні 24.12.2015року представник відповідача підтвердив факт отримання товару від позивача.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача, у зв'язку з чим, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70047 грн. 64 коп. боргу за поставлений товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договорів, за порушення умов оплати, обумовлених в п. 5.2. договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій в період, за який вона нараховується, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені, визначеного чинним законодавством України.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 36405 грн. 27 коп. за період з 14.11.2014року по 10.11.2015року, виходячи з суми заборгованості за товар, щодекадно, з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорах.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 2271 грн. 35 та інфляційні збитки в сумі 33811 грн. 36 коп. за період з 14.11.2014року по 10.11.2015року, виходячи з суми заборгованості за товар, щодекадно, з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорах.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві , підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр". При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Враховуючи вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З огляду на вказане, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру, за період з 14.11.2014року по 10.11.2015року, виходячи з суми заборгованості за товар, щодекадно, з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорах, згідно з яким пеня складає 36405 грн. 67 коп., 3% річних - 2271 грн. 36 коп., інфляційні збитки - 34288 грн. 91 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга , ТОВ Ліга Закон , 2015 та долучений до матеріалів справи.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами укладених між сторонами договорів, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33811 грн. 36 коп. інфляційних збитків, 2271 грн. 35 коп. 3 % річних, 36405 грн. 27 коп. пені (в межах розміру заявленого до стягнення).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2138 грн. 03 коп.

Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , в разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Роменська, буд. 79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) в особі філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (пров. Індустріальний, буд. 33, м. Глухів, Сумська область, 41400, код 24022905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівнафтопродукт» (вул. Гоголя, буд. 19а, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 03482873) 70047 грн. 64 коп. заборгованості за товар, 33811 грн. 36 коп. інфляційних збитків, 2271 грн. 35 коп. 3 % річних, 36 405 грн. 27 коп. пені, 2138 грн. 03 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна