Рішення

від 23.12.2015 по справі 924/1780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2015 р. Справа № 924/1780/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка", м. Хмельницький

до дочірнього підприємства "Шелі", м. Хмельницький

про стягнення 317060,34 грн., з яких 300410,63 грн. інфляційних втрат, 16649,71 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 10.02.2015 р.

ОСОБА_2 - за довіреністю №38 від 08.07.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за договором про надання правової допомоги від 30.11.2015р.

ОСОБА_4- за довіреністю від 06.01.2015р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 317060,34 грн. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 20.11.2015 р., яка прийнята судом у судовому засіданні 30.11.2015 р.), з яких 300410,63 грн. інфляційних втрат, 16649,71 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасними розрахунками за виконані відповідно до договору генерального підряду від 09.03.2011 р. будівельно-монтажні роботи. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України та на факти, встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/325/14 від 12.03.2015 р., а саме: щодо встановлення заборгованості відповідача перед позивачем за виконані відповідно до договору генерального підряду від 09.03.2011 р. будівельно-монтажні роботи в сумі 540190,62 грн. станом на 01.12.2013 р. Зазначає, що у зв'язку із несплатою коштів позивачем відповідачу було нараховано інфляційні втрати та 3% річних до 01.09.2014 р., які стягнуті згідно з рішенням суду у справі №924/325/14 від 12.03.2015 р. Проте відповідач провів розрахунки за виконані роботи лише 17.09.2015р., що стало підставою для подальшого нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які заявлені до стягнення.

Позивач у письмових поясненнях (від 15.12.2015 р., від 17.12.2015р. ) повідомив, що зараховував платежі за попередні місяці заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої заборгованості, яка виникла у найдавніший період, до повного її погашення (лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України №06-10/1-1215 від 29.10.2004 р.). Вказує, що дані обставини встановлені рішенням суду у справі №924/325/14 від 12.03.2015 р. Зазначає, що заборгованість, з якої повинні бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних, виникла, починаючи з серпня 2012 р.

Звертає увагу на те, що позивачем було заявлено позов 14.03.2014р. про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи та відповідно про стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, в подальшому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних збільшені і останні були нараховані до 01.09.2014р. Рішенням суду по справі № 924/325/14 від 12.03.2015 р. з відповідача був стягнутий наявний борг в сумі 540190 грн., інфляційні втрати та 3% річних по 01.09.2014р. Робить висновок, що позивачем не порушено строк позовної давності. З вересня 2014 р. відповідач продовжував не виконувати зобов'язання, а тому з цього часу нараховується індекс інфляції і з цього часу порушуються права позивача в частині нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, і з цього часу іде відлік загального строку позовної давності. Посилаючись на положення ст. 261 ЦК України, вважає, що товариство довідалось про те, що відповідач не буде проводити розрахунки за виконані роботи і в подальшому, починаючи з вересня 2014 р., а тому не пропустило строк звернення до суду. Вважає, що з 01.09.2014р. заново розпочався перебіг загального строку позовної давності відповідно до п. 3 ст. 264 ЦК України.

Повноважні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у відзиві на позов (від 03.12.2015 р.) та повноважні представники в судовому засіданні проти позову заперечують. Відповідач вважає позов неправомірним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, зокрема, що сторонами в договорі чітко встановлено термін оплати робіт за договором, а саме: на протязі трьох банківських днів з дня підписання актів КБ-2, КБ-3 та актів прийому-передачі виконаних робіт. Вважає, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на загальну суму заборгованості в розмірі 540190,62 грн. з квітня 2011 р. по жовтень 2013 р. є неправомірним, оскільки таке нарахування повинно бути здійснено за кожним актом приймання-передачі виконаних робіт. Пояснює, що такий порядок обчислення інфляційних втрат та трьох процентів річних є необхідним, оскільки за частиною зобов'язань, встановлених окремими актами приймання-передачі виконаних робіт, минув строк позовної давності. При цьому посилається на п. п. 3.4, 4.3, 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, п. п. 4.2, 5.2, 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10. Також, з огляду на п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, стверджує, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних лише, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано. Натомість, ТОВ "Архітектоніка" підтвердило факт належного виконання ДП "Шелі" рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/325/14 від 12.03.2015 р. Повідомляє, що вказане рішення суду було виконане 11.09.2015 р., згідно з платіжним дорученням №1858 від 11.09.2015 р., а не 18.09.2015 р., як вказано в позові. Враховуючи положення п. 1.9 вищезазначеної постанови, стверджує, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та три проценти річних за 11 та 12 вересня 2013 р., оскільки рішення фактично було виконане 11.09.2015 р. З огляду на положення п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/325/14 від 04.09.2014 р. набуло законної сили 29.07.2015 р., отже, й нараховувати інфляційні втрати та три проценти річних позивач міг не раніше, аніж з 30.07.2015 р.

Відповідач у додаткових поясненнях (від 23.12.2015 р.) вважає розрахунок, зазначений у письмових поясненнях позивача, неправильним, оскільки у рішенні суду у справі № 924/325/14 чітко зазначено, що обґрунтований розмір суми боргу на момент винесення рішення становить 540190,62грн. Стверджує, що неможливо достеменно встановити дійсний розмір заборгованості та на підставі яких саме неоплачених актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2 дана заборгованість виникла. Тому будь-який розрахунок позивача на необґрунтовану суму боргу не може вважатись арифметично правильним. Звертає увагу, що додаткові пояснення позивача від 17.12.2015р. та 21.12.2015р. є фактично заявами про зміну підстав позову, оскільки позивачем змінюється розмір заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати та три відсотки річних, змінюється періоди розрахунку заборгованості, тобто змінюються обставини, на яких ґрунтується вимоги позивача. Вважає, що позивач, довільно визначаючи періоди існування заборгованості, неправомірно вимагає стягнення інфляційних втрат та 3% річних за зобов'язаннями, щодо яких минув термін позовної давності. Робить висновок, що позивач міг вимагати стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних лише в разі, якщо рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/325/14 від 12.03.2015р. про стягнення коштів фактично не було виконано. Однак рішення суду виконано 11.09.2015р. Повідомляє, що рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/325/14 від 12.03.2015р. позивачу вже відшкодовані матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних від простроченої суми, а тому повторне нарахування цих же втрат (компенсацій) не відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що ці нарахування здійснюються саме на суму боргу, а також загальним засадам цивільного законодавства України - справедливості, добросовісності та розумності. Даний захист прав позивача був вже застосований судом у зв'язку з встановленням факту порушення ДП Шелі цивільного (господарського) обов'язку з своєчасної оплати виконаних робіт, який виник на підставі договору генерального підряду від 09.03.2011р.

Відповідачем були подані клопотання від 02.12.2015р., 22.12.2015 р . про зупинення провадження у справі, мотивовані тим, що господарським судом Хмельницької області розглядається справа №924/1868/15 за позовом дочірнього підприємства „Шелі» до товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» про розірвання договору генерального підряду від 09.03.2011 р. у зв'язку з істотним порушенням його умов. При цьому відповідач зазначає, що ТОВ „Архітектоніка» у справі №924/1780/15 вимагає стягнення з ДП „Шелі» 317060,65 грн. за договором генерального підряду від 09.03.2011 р., а в справі №924/1868/15 суд може встановити правові наслідки розірвання зазначеного договору, зокрема, передбачені ст. 653 ЦК України, в тому числі відшкодування збитків стороною, що допустила істотне порушення договору. При цьому посилається на ч. 1 ст. 79 ГПК України, п. 3.16 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .

Позивач у судовому засіданні та у поясненнях (від 08.12.2015 р.) проти зупинення провадження у справі заперечив, вказуючи на непов'язаність справ №924/1780/15 та №924/1868/15, виходячи з предмету позову в кожній з них. Посилаючись на положення Цивільного та Господарського кодексів України, зазначає, що договір вважається розірваним після набрання законної сили відповідним рішенням суду. Однак у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення нарахувань на заборгованість, що виникла з виконаних робіт за договором генерального підряду і яка стягнута згідно з рішенням суду у справі №924/325/14. А тому розірвання договору не впливатиме на обставини, що встановлюються у цій справі.

При розгляді клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд враховує таке.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 3.16 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є стягнення 317060,34 грн., з яких 300410,63 грн. - інфляційні нарахування, 16649,71 грн. - 3% річних, нараховані на заборгованість в сумі 540190,62 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасними розрахунками за виконані відповідно до договору генерального підряду від 09.03.2011 р. будівельно-монтажні роботи та стягнута згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/325/14.

Натомість предметом розгляду справи №924/1868/15, на яку посилається у своєму клопотанні відповідач, є розірвання договору генерального підряду від 09.03.2011 р.

Відповідачем не обґрунтовано, а суд не вбачає, які саме обставини, що встановлює суд у справі №924/1868/15, впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

З приводу твердження відповідача про те, що суд у справі №924/1868/15 може встановити правові наслідки розірвання договору генерального підряду від 09.03.2011 р., зокрема, відшкодування збитків стороною, що допустила істотне порушення договору, суд вважає, що встановлення чи невстановлення таких правових наслідків не стосується предмету розгляду у даній справі, не впливає на встановлення обставин у даній справі.

Беручи до уваги зазначене вище, суд залишає клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

09.03.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» (генеральний підрядник) та дочірнім підприємством „Шелі» (замовник) укладено договір генерального підряду (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по реконструкції будівлі майстерні центральної садиби, торгового центру, будівлі майстерні з добудовою під фізкультурно-оздоровчий комплекс з плавальними басейнами для оздоровчого плавання та ігор (аквапарк) та автопаркінгом до 100 автомобілів та надбудовою над торговим центром та будівлею майстерні мансардного поверху під службові приміщення по вул. Кам'янецькій, 122 в м. Хмельницький, передбачені проектно-кошторисною документацією та завданням замовника, як власними силами, так і з залученням субпідрядних організацій, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи згідно з договірною ціною (додаток до договору №1).

Порядок передання, прийняття робіт та їх оплати сторони передбачили у п. 2.2 та розділі 5 вказаного вище договору, між іншим, здача робіт, виконаних безпосередньо генеральним підрядником та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін (при необхідності - за участю проектної організації) протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного завершення робіт (п. 2.2 договору).

Згідно з п. п. 5.5-5.8 договору оплата за виконані безпосередньо генеральним підрядником та субпідрядними організаціями роботи проводиться в розмірі 75% від поданих генеральним підрядником актів виконаних робіт за місяць, решта 25% оплати проводиться при розрахунку та оплаті останнього етапу робіт. Сторони домовилися, що загальна сума щомісячних недоплат замовником генпідряднику на протязі терміну виконання робіт (25%) на момент оплати останнього етапу робіт не повинна перевищувати 500000,00 грн. Оплата вартості останнього етапу виконаних робіт генеральним підрядником проводиться після виконання всього обсягу робіт, передбачених п. 2.1. даного договору, після прийняття їх робочою комісією, в склад якої входять представники замовника, генерального підрядника, проектної організації, але не пізніше ніж через 5 днів після підписання акта виконаних робіт КБ-2. КБ-3.

Також, сторони передбачили те, що оплата проводиться шляхом перерахунку коштів замовника генпідряднику на протязі трьох банківських днів, з дня підписання актів КБ-2, КБ-3, та актів прийому-передачі виконаних робіт, крім випадків, передбачених п. 5.7 даного договору. Якщо замовник не підписав документи про виконані роботи впродовж 3 банківських днів з дати передачі йому цих документів підрядником, та не надав письмову мотивовану відмову від підписання, то виконані роботи вважаються прийнятими відповідно до документів про виконані роботи, які підписані підрядником в односторонньому порядку. Підписання акта прийому-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до генерального підрядника з його боку, крім претензій, які неможливо виявити відразу (приховані роботи, тощо).

На виконання умов договору між сторонами протягом 2011-2013 років було складено, підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 на загальну суму 4913596,21 грн. Відповідачем здійснювались оплати за виконані роботи.

Дані факти встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 р. у справі №924/325/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» , м. Хмельницький до дочірнього підприємства „Шелі» , м. Хмельницький про стягнення 1070190,62 грн. - основного боргу, 144095,81 грн. - інфляційних нарахувань, 25948,20 грн. - 3% річних, 864,25 грн. - штрафу (пені) та за зустрічним позовом дочірнього підприємства „Шелі» , м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» , м. Хмельницький про стягнення збитків в розмірі 1162038,40 грн.

Зазначеним рішенням було частково задоволено первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» до дочірнього підприємства „Шелі» про стягнення 1070190,62 грн. основного боргу, 144095,81 грн. - інфляційних нарахувань, 25948,20 грн. 3% річних, 864,25 грн. пені. Стягнуто з дочірнього підприємства „Шелі» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектоніка» 540190,62 грн. основного боргу, 864,35 грн. пені, 13764,74 грн. 3% річних, 72784,37 грн. інфляційних втрат, 13152,08 грн. витрат по оплаті судового збору, 3920,52 грн. витрат по оплаті судової експертизи. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 500000,00 грн. основного боргу, 12183,46грн. 3% річних, 71311,44 грн. інфляційних втрат відмовлено. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

У зустрічному позові дочірнього підприємства „Шелі» до товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка" про стягнення збитків в розмірі 1162038,40 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 р. у справі №924/325/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Дочірнього підприємства "Шелі" від 17.04.2015р. - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2015 р. касаційну скаргу дочірнього підприємства "Шелі" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 у справі №924/325/14 - без змін.

У рішенні встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних документів, загальна сума заборгованості ДП „Шелі» перед ТОВ „Архітектоніка» становить 1070190,99 грн. З врахуванням проведеної часткової оплати суми боргу, здійсненої під час розгляду справи, сума боргу склала 1040190,90 грн. При цьому судом констатовано, що позивачем правомірно здійснено спрямування коштів, сплачених відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, на погашення боргу, який виник раніше.

Судом було встановлено, що обґрунтований розмір суми боргу на момент винесення рішення становить 540190,62 грн., тоді як обов'язок сплатити 500000,00 грн. у ДП „Шелі» настане після виконання всього обсягу робіт, передбачених п. 2.1. даного договору та після прийняття їх робочою комісією, в склад якої входять представники замовника, генерального підрядника, проектної організації.

Рішенням суду від 12.03.2015 у справі №924/325/14 було стягнуто з ДП „Шелі» на користь ТОВ "Архітектоніка" 540190,62 грн. боргу, 13764,74 грн. 3% річних, 72784,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на борг в сумі 540190,62 грн. за період грудень 2013р. - серпень 2014р.

На виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 у справі №924/325/14 17.08.2015 р. видано відповідні накази.

Як убачається з поданої в матеріали справи виписки по особовому рахунку за 17.09.2015р., ТОВ "Шелі" сплатило позивачу 644676,68 грн. згідно з наказом господарського суду від 17.08.2015р. по справі №924/325/14.

Враховуючи встановлену рішенням господарського суду від 12.03.2015р. по справі № 924/325/14 заборгованість ТОВ "Шелі" по договору генерального підряду від 09.03.2011р. в сумі 540190,62 грн., яка сплачена 17.09.2015р., та стягнуті зазначеним рішенням суду 13764,74 грн. 3% річних, 72784,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на борг в сумі 540190,62 грн. за період грудень 2013р. - серпень 2014р., позивач звернувся до суду із позовом (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 20.11.2015 р.) про стягнення з ТОВ "Шелі" 300410,63 грн. інфляційних втрат (за період вересень 2014 р. - червень 2015р.), 16649,71 грн. 3% річних (за період з 01.09.2014р. по 12.09.2015р.), нарахованих на борг в сумі 540190,62грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015р. у справі №924/325/14, позивачем відповідно до договору генерального підряду від 09.03.2011р. було виконано будівельно-монтажні роботи протягом 2011-2013 років на загальну суму 4913596,21 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Відповідач повністю виконані роботи не оплатив. Судом було встановлено, що обґрунтований розмір суми боргу на момент винесення рішення становить 540190,62 грн. Відповідно рішенням суду від 12.03.2015 у справі №924/325/14 було стягнуто з ДП „Шелі» на користь ТОВ "Архітектоніка" 540190,62 грн. боргу, 13764,74 грн. 3% річних, 72784,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на борг в сумі 540190,62 грн. за період грудень 2013р. - серпень 2014р.

Судом враховуються положення ст. 35 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач погасив заборгованість, стягнуту рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2005 р. у справі №924/325/14 в сумі 540190,62 грн., що відображено у виписці з банківського рахунку відповідача за 17.09.2015 р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до суду із вимогою стягнути з відповідача нараховані на прострочену суму основного боргу - 540190,62 грн. (стягнуту рішенням суду) 3 % річних в сумі 16650,00 грн. за період з 01.09.2014 р. по 12.09.2015 р. та інфляційних втрат в сумі 300410,65 грн. за період з 01.09.2014 р. по 01.07.2015 р.

Суд звертає увагу на те, що ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою основного боргу, так і окремо від неї. Така правова позиція викладена у п. 5.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Судом враховується, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання зі сплати інфляційних та 3% річних з прийняттям судового рішення та не виключає відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України за порушення строків проведення розрахунків.

Крім того, у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №41 передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010)).

З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку про прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати 540190,62 грн. основного боргу за договором генерального підряду від 09.03.2011р., стягнутого рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 р. у справі №924/325/14, що, у свою чергу, є підставою для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Суд враховує, що позивачем було заявлено до стягнення, а рішенням суду від 12.03.2015 р. у справі №924/325/14 стягнуто з відповідача 13764,74 грн. 3% річних, 72784,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на борг в сумі 540190,62 грн. за період грудень 2013р. - серпень 2014р.

З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідачем сплачено лише 17.09.2015 р., у позивача були підстави для нарахування відповідачу до стягнення 3 % річних за період з 01.09.2014 р. по 12.09.2015 р. та інфляційних втрат за період з 01.09.2014 р. по 01.07.2015 р.

Перевіривши правильність розрахунків 3 % річних за період з 01.09.2014 р. по 12.09.2015 р. та інфляційних втрат за період з 01.09.2014 р. по 01.07.2015 р. (враховуючи заяву від 20.11.2015 р.), суд вважає, що останні здійснено правомірно, в межах можливих нарахувань.

При цьому твердження відповідача про виконання ним рішення суду від 12.03.2015 р. у справі №924/325/18 саме 11.09.2015 р. та, відповідно, неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат за 11 та 12 вересня 2015 р., спростовуються положеннями п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду Хмельницької області "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, згідно з якими моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, наданою в матеріали справи випискою з особового рахунку позивача за 17.09.2015р., відповідно до якої кошти в сумі 644676,68 грн., сплачені згідно з рішенням суду по справі №924/325/14, зараховані на рахунок позивача 17.09.2015р., та тим, що позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.09.2014р. за 375 днів до 12.09.2015р. (невключно).

Доводи відповідача з приводу того, що позивач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку інфляційні нарахування та проценти річних лише якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, з посиланням на п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 14.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та те, що рішення суду у справі № 924/325/14 виконано, суд оцінює критично, оскільки, як убачається з позовних вимог та матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та проценти річних на несплачену суму боргу - 540190,62 грн. за період з 01.09.2014 р. по 12.09.2015 р. (3 % річних) та за період з 01.09.2014 р. по 01.07.2015 р. (інфляційні втрати) з урахуванням того, що рішенням суду у справі № 924/325/14 інфляційні втрати та проценти річних були нараховані за період грудень 2013р. - серпень 2014р., та тим, що відповідачем сплачено основний борг 17.09.2015 р.

Безпідставними є й твердження відповідача про те, що позивач вправі нараховувати інфляційні втрати та три проценти річних не раніше як з 30.07.2015р., так як рішення суду набрало законної сили з 29.07.2015р. та посилання при цьому на п. 7.1 зазначеної вище постанови, оскільки, як убачається з поданого у позовній заяві розрахунку, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на суму основного боргу в розмірі 540190,62 грн., не враховуючи суму пені в розмірі 864,35 грн., що стягнута рішенням суду у справі №924/325/15. Крім того, відповідні нарахування здійснені позивачем не на заборгованість, що виникла на підставі рішення суду, а на заборгованість, що виникла на підставі договору генерального підряду від 09.03.2011 р. та була наявна до моменту її погашення.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість, що виникла на підставі договору від 19.03.2011 р., суд оцінює критично з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як визначено статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

У п. п. 3.4, 4.3 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовується господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. За змістом частини другої ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК.

З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем позовні вимоги у даній справі заявлено до суду 05.11.2015р.

Позивачем нараховані 16649,71 грн. 3 % річних за період з 01.09.2014 р. по 12.09.2015 р. та 300410,63грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2014 р. по 01.07.2015 р. на суму боргу 540190,62 грн., які стягнуті рішенням суду у справі № 924/325/15.

З огляду на те, що позивачем позовні вимоги у справі №924/325/15 про стягнення 1070190,62 грн. основного боргу, 144095,81 грн. інфляційних нарахувань, 25948,20 грн. 3% річних, 864,25 грн. штрафу (пені) за договором від 19.03.2011 р. були заявлені до суду 14.03.2014р . , згідно з положеннями ст. ст. 264, 266 ЦК України з цього часу перебіг позовної давності щодо основного боргу, а також щодо процентів та інфляційних нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, перервався, після чого почався заново.

Тобто позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі строк позовної давності не пропущено.

Безпідставним є й твердження відповідача про те, що у поданих поясненнях позивач змінив підстави позову, оскільки, як убачається зі змісту цих пояснень, позивач не змінював зазначеного у позовній заяві періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, не змінював й зазначеної у позові суми заборгованості, на яку проводяться відповідні нарахування. Крім того, позивач не подавав в порядку ст. 22 ГПК України заяв про зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, обґрунтовані, підтверджені поданими доказами, а тому їх належить задовольнити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 32-35, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка", м. Хмельницький до дочірнього підприємства "Шелі", м. Хмельницький про стягнення 317060,34 грн., з яких 300410,63 грн. інфляційних втрат, 16649,71 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Шелі", м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 122 (код 35125413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектоніка", м. Хмельницький, вул. П.Мирного, буд. 7 (код 34669600) 300410,63 грн. (триста тисяч чотириста десять гривень 63 коп.) інфляційних втрат, 16649,71 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 71 коп.) 3% річних, 4755,91 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 91 коп.) витрат з оплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. П.Мирного, 7), 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122)