Рішення

від 22.12.2015 по справі 922/6063/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 922/6063/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід", смт. Пісочин до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Вовчанськ про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1В.(дов. № б/н від 10.11.2015року)

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід", звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", в якій просить суд стягнути з відповідача 983 557,69грн. основного боргу, 30 % річних в сумі 590134,60грн., штраф в сумі 491778,84грн., пені в сумі 64 106,40грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №250402 від 25.04.2013року, відповідно до якого позивач за видатковими накладними РН-0000009 від 25.04.2013р., №РН-0000015 від 26.04.2013р., № РН-0000016 від 26.04.2013р., №РН-0000028 від 15.05.2013р., №РН-0000029 від 17.05.201Зр., №РН-ОООООЗЗ від 29.05.2013р., №РН-0000039 від 11.06.2013р., №РН-0000047 від 19.06.2013р, №РН-0000059 від 09.09.201Зр., №РН-0000063 від 17.09.201Зр., № РН-0000064 від 07.10.2013р., № РН-0000069 від 17.12.2013р. передав у власність відповідача засоби захисту рослин на загальну суму 42394,73 доларів США, що складало 345847,86 грн., відповідно до договору №250402 від 25.04.2013року, відповідачем товар було прийнято, що підтверджується Довіреністю № 43/2 від 24.04.2013р.,Довіреністю № 53 від 15.05.2013р., Довіреністю № 59/1 від 29.05.2013 , довіреністю № 62/1 від 11.06.2013р., довіреністю № 80 від 09.09.2013, довіреністю № 80/1 від 17.09.2013, довіреністю №84/1 від 07.10.2013р., довіреністю 91/2 від17.12.2013р., однак в термін п.1.1. договору не оплачено.

15.09.2015р. відповідачем на адресу ТОВ Деметра був направлений лист-вимога, в якому позивач вказував на те, що станом на 15.09.2015року кошти від ТОВ Деметра позивачем не отримані ,базова заборгованість без врахування курсової різниці долара США становить 345 847,86грн., оскільки станом на 15.09.2015року комерційний курс долара США до валюти України за даними ПуАТ Фідобанк збільшився ніж на 2% відносно комерційного долару США до валюти України на дату отримання позичальником товару, тому позивачем розраховано суму боргу з врахуванням п.3.4. договору з врахуванням курсової різниці в сумі 983 557,69грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/6063/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 10 грудня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2015р. позов підтримав, наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду, надав до суду з заяву (вх.№48503 від03.12.2015року) щодо залучення до матеріалів справи документів, крім того позивачем надано розрахунок 30% річних, пені та штрафу (вх.№48671 від 07.12.2015року) витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі№922/6063/15,вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2015року не з'явився, електронною поштою (вх.№1842), надіслав до суду клопотання щодо відкладення розгляду справи, з метою надання доказів в підтвердження своєї позиції по суті спору.

Ухвалою господарського суд від 10.12.2015кроку задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 22.12.2015року.

17.12.2015року від позивача, через канцелярію господарського суду (вх.№50613) надійшло правове обґрунтування заявленої курсової різниці та штрафу. Вказане клопотання долучено до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України.

21.12.2015року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№50813) в частині стягнення пені в сумі 64106,40грн.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з врахуванням цієї заяви.

21.12.2012 від відповідача надійшло клопотання (вх.50743)про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на п*ятнадцять днів.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2 - 3 ст. 28 ГПК України).

А тому у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та реалізації у зв'язку з цим процесуального права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України на участь у судовому засіданні 22.12.2015 р.

Крім того, відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Також згідно частини 3 статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Провадження у справі порушено 19.11.2015 року, тобто дана справа слухається судом досить тривалий час, в зв'язку з чим, сторони, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для надання відповідних доказів по справі, крім того, господарський суд констатує, що ухвалою господарського суду від 10.12.2015року було задоволено клопотання відповідача (вх.№1842) про відкладення розгляду справи до 22.12.2015року, а тому враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), відповідно до якої кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, суд не вбачає правових підстав для подальшого відкладання розгляду справи та продовження строку розгляду справи, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для подальшого розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25.04.2013року між ТОВ Укравіт -Схід та ТОВ Деметра укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №250402 .

Згідно з умовами п.1.1 договору кредитор зобов'язується передати у власність позичальника товар, на умовах відстрочки його кінцевої оплати до 01 жовтня 2013року , а позичальник зобов'язується прийняти товар , оплатити його вартість і вартість послуг по наданню товарного кредиту на умовах, встановлених договором позичальника в момент отримання товару.

Згідно п.2.2. договору сторонами визначено, що прийом - передача товару фіксується шляхом підписання сторонами товарних накладних або актів прийома-передачі товару. Право власності на товар переходить до позичальника в момент отримання товару представником позичальника і видачі представнику кредитора довіреності на отримання товару.

Згідно п.3.1. договору сторонами визначено, що ціна товару, поставляємого кредитором позичальнику, фіксується у специфікаціях до цього договору і вказується в товарних накладних або в актах прийому - передачі товару.

Згідно п.3.3. договору, сторонами визначено, що оплата по договору здійснюється позичальником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора в строк, встановлений п.1.1. цього договору.

Згідно п.3.4. договору , сторонами передбачено, що якщо на момент оплати позичальником товару , комерційний курс долара США до валюти України (по даним ПуАТ Фидобанк м. Київ МФО 30075) збільшується більш ніж на 2%( відносно комерційного курса долара США до валюти України на дату отримання позичальником товару), сума грошових коштів, яка належить до перерахування кредитора, здійснюється за наступною формулою :Х2=(Y2: Y1)*Х1, де:

Х1 - ціни вказані в товарних накладних або в актах прийому - передачі товару на дату отримання позичальником товару,

Y1- курс долара США у валюті України (по даним ПуАТ Фидобанк м. Київ МФО 30075) на дату отримання товару позичальником товару,

Y2 - курс долара США до валюти України на момент оплати позичальником товару ,

Х2- підсумкова сума до оплати.

Розділом 4 договору сторонами передбачені зобов'язання сторін , зокрема п.4.1.,.4.2.договору визначено наступне:

Кредитор зобов'язаний :

- передати позичальнику товар в строк, вказаний у Специфікаціях до цього договору,

- передати позичальнику копію сертифіката якості на товар.

Позичальник зобов'язаний :

- прийняти товар по якості і кількості в порядку, встановленому цим договором;

- здійснити оплату за товар в строк, вказаний в п.1.1. цього договору.

Згідно п.9.1. договору сторонами передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивач на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту №250402 від 25.04.2013року, за видатковими накладними № РН-0000009 від 25.04.2013р., №РН-0000015 від 26.04.2013р., № РН-0000016 від 26.04.2013р., № РН-0000028 від 15.05.2013р., № РН-0000029 від 17.05.201Зр., № РН-ОООООЗЗ від 29.05.2013р., № РН-0000039 від 11.06.2013р., № РН-0000047 від 19.06.2013р, №РН-0000059 від 09.09.201Зр., №РН-0000063 від 17.09.201Зр., № РН-0000064 від 07.10.2013р., № РН-0000069 від 17.12.2013р. передав у власність відповідача засоби захисту рослин на загальну суму 42394,73 доларів США, що складало 345847,86 грн., відповідно до договору №250402 від 25.04.2013року, відповідачем товар було прийнято, що підтверджується Довіреністю № 43/2 від 24.04.2013р., Довіреністю № 53 від 15.05.2013р., Довіреністю № 59/1 від 29.05.2013, довіреністю № 62/1 від 11.06.2013р., довіреністю № 80 від 09.09.2013, довіреністю № 80/1 від 17.09.2013, довіреністю №84/1 від 07.10.2013р., довіреністю №91/2 від 17.12.2013р.,однак в порушення п.1.1. договору оплату товару не здійснив.

15.09.2015р. відповідачем на адресу ТОВ Деметра був направлений лист-вимога, в якому позивач вказував на те, що станом на 15.09.2015року кошти від ТОВ Деметра позивачем не отримані , базова заборгованість без врахування курсової різниці долара США становить 345 847,86грн., оскільки станом на 15.09.2015року комерційний курс долара США до валюти України за даними ПуАТ Фидобанк збільшився ніж на 2% відносно комерційного долару США до валюти України на дату отримання позичальником товару, тому позивачем розраховано суму боргу з врахуванням п.3.4. договору з врахуванням курсової різниці в сумі 983 557,69грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від 21.12.2007р. за №9563 вказано, що при визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується із положеннями ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, сторонам надано право визначати зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Сторони і домовились визначити еквівалент ціни Товару в доларах США відповідний еквівалент Сторони встановлюють в відповідних Специфікації (ях) підписаних обома сторонами , що передбачено Додатками№1-12 (Специфікаціями на коригування вартості товару).

Згідно з п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Вплив змін валютних курсів курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Оскільки сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними, а чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, з огляду на значне збільшення курсу продажу іноземних валют до гривні, позовна вимога про стягнення курсової різниці що пов'язана зі зміною курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті долар США (євро) - є підставною і підлягає задоволенню в сумі 983 557,69грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції та стягнути на його користь 50 % штрафу в сумі 491778,84грн.

У відповідності до п. 5.5 Договору у випадку не оплати отриманого товару в строк, передбачений п.1.1. цього договору позичальник сплачує кредитору штраф в розмірі 50% від вартості отриманого позичальником , але не оплаченого товару.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам цивільного законодавства. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 50% штрафу в сумі 491778,84грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача 30 % річних у розмірі 590 134,60 суд зазначає наступне.

Згідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку не оплати отриманого товару в строк передбачений п.1.1. договору позичальник сплачує кредитору 30% річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що сторони в п. 5.5. договору передбачили стягнення річних за невиконання умов договору в розмірі 30%, суд вважає, що це не суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок річних, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 30 % річних у розмірі 590 134,60грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за майнових характер спору в розмірі 30982,07 грн., в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Одночасно, господарський суд зазначає, що при подачі даного позову позивачем було сплачено 31943,66 грн. судового збору за платіжним дорученням № 178 від 19.11.2015р.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій прохав стягнути з відповідача 2 065 471,13 Так, господарським судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частина першої статті 7 Закону).

Судовий збір з врахуванням зменшених позивачем вимог належить сплачувати у розмірі 30982,07 грн.

Отже, поверненню підлягає 961,59 грн. судового збору

За таких обставин, зайво сплачений судовий збір в сумі 961,59 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення господарським судом в порядку вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (62540, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, буд.1, каб.12, код ЄДР 23757473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід" (62416, АДРЕСА_1, код 31557852) - 983 557,69грн. основного боргу, 30 % річних в сумі 590134,60грн.,50% штрафу в сумі 491778,84грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 30 982,07грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_2