Постанова

від 21.12.2015 по справі 915/914/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 915/914/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів : Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.12.2015 року:

від Веселинівського районного центру зайнятості: ОСОБА_1, за довіреністю;

від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комтехсервіс» : ОСОБА_2, за довіреністю;

від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року

по справі № 915/914/15

за позовом: Веселинівського районного центру зайнятості

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комтехсервіс»

2. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 46300,00 грн.

У судовому засіданні 21.12.2015 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Веселинівський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комтехсервіс» (далі - відповідач-1) про стягнення 46300,00 грн., які отримані відповідачем-1 в якості передоплати за договором № 41 від 24.11.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст.ст. 625, 1212 ЦК України та умотивовані наступним: грошові кошти в сумі 46300,00 грн. як передоплата за договором були перераховані позивачем платіжним дорученням № 922 від 15.12.2014 р., однак Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області фактично перерахувало вказану суму відповідачу-1 тільки в січні 2015 р., що унеможливило придбання позивачем комп'ютерної техніки у зв'язку з відсутністю в кошторисі витрат на 2015-й рік такої статті витрат. Вказані обставини зумовили перемовини з відповідачем-1 про повернення грошових коштів, на що відповідач-1 погодився, і у відповіді на претензію позивача повідомив, що 29.01.2015 р. ним було повернуто позивачу 46300,00 грн. через обслуговуючий відповідача-1 банк за допомогою електронної системи FC BUSINESS з подальшим оформленням платіжних доручень, які банком прийняті, але не виконані.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 р. було залучено до участі у справі № 915/914/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» .

Заявою від 06.07.2015 р. позивач змінив підставу позову і просив не брати до уваги норми ст. 1212 ЦК України, а врахувати п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.07.2015 р. було залучено до участі у справі ОСОБА_3 акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в якості іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2015 р. позивачу було запропоновано зазначити вимоги до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» , надати письмові обґрунтування вимог та докази на їх обґрунтування.

22.09.2015 р., в засіданні господарського суду Миколаївської області, представником позивача надано заяву від 21.09.2015 р. на підставі ст. 22 ГПК України, в якій зазначено, що керуючись ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 22, 30, 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Веселинівський районний центр зайнятості просить стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» кошти в сумі 46300,00 грн. на користь позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року по справі № 915/914/15 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Комтехсервіс» 46300,00 грн. відмовлено. Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" 46300,00 грн. задоволено. Стягнуто з ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" на користь Веселинівського районного центру зайнятості 46300,00 грн. заборгованості. Стягнуто з ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Відмовляючи в позові до ТОВ фірма «Комтехсервіс» господарський суд вказав, що товариство перерахувало позивачу грошові кошти в розмірі 46300,00 грн. своєчасно, тоді як ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" (відповідач-2) в порушення ст. 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та положень ст. 1068 ЦК України не перерахувало грошові кошти на рахунок позивача, що є підставою для стягнення 46300,00 грн. з відповідача-2.

Не погодившись з рішенням суду від 22 вересня 2015 року, ПАТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в позові до АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ".

Скаржник наводить наступні доводи:

- відповідач-2 не укладав з позивачем жодного договору, а відтак, не має перед ним заборгованості;

- договір банківського рахунку було укладено не з позивачем, а з ТОВ фірма «Комтехсервіс» ;

- відповідно до частин 32.1, 32.2, 32.8, ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачена можливість відшкодування шкоди тільки клієнту банку;

- відносно відповідача-2 запроваджено тимчасову адміністрацію, тому розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання здійснення тимчасової адміністрації повинні регулюватися спеціальним законом - Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , норми якого (ч. 5 ст. 36) встановлюють, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та відповідач-1 вказують про безпідставність вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду просять залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 24.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Комтехсервіс» (продавець) та Веселинівським районним центром зайнятості (покупець) було укладено договір № 41 (далі - Договір), згідно умов якого продавець продає, а покупець купує у свою власність товар, а саме: комплект обладнання (ПК ATX/Intel Celeron/4Gb/DVD/windows 7 Pro+MS Office2013+ Монітор LG 22» ) - 1 шт.; БФП А4ч/б Canon i- SENSYS MF4870DN-4 шт.

У відповідності до п. 2.2 Договору, передача товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 3.1 Договору, продавець протягом дії Договору продає покупцю товар на загальну суму 46300,00 грн. з ПДВ, з розрахунку вартості товару згідно з п. 1.1 даного Договору. Згідно з Постановою КМУ № 117 від 23.04.2014 покупець здійснює 100 % передоплату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця згідно з наданим рахунком при наявності фінансування (п. 3.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами.

15.12.2014 р. Веселинівським районним центром зайнятості було направлено до Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області платіжне доручення № 922 від 15.12.2014 на суму 46300,00 грн. для перерахування передплати ТОВ фірма «Комтехсервіс» за товар. Однак, вказані кошти були перераховані Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області ТОВ фірма «Комтехсервіс» лише 29.01.2015, що підтверджується листом ГУДКСУ у Миколаївській області від 13.07.2015 р.

Як зазначає позивач, кошторисом витрат на 2015 рік стаття витрат на придбання комп'ютерної техніки була виключена, тому позивач 29.01.2015 р. звернувся до відповідача-1 з листом № 12-04/04-26, в якому просив повернути помилково перераховані кошти за платіжним дорученням № 922 від 15.12.2014 р. на суму 46300,00 грн., платіжним дорученням № 923 від 15.12.2014 р. на суму 4600,00 грн., всього 50900,00 грн.

06.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією, в якій зазначив про укладення договору № 41 від 24.11.2014 р.; перерахування відповідачу згідно умов цього договору передоплати в сумі 46300,00 грн. платіжним дорученням № 922 від 15.12.2014 р., яке фактично виконане Головним Управлінням державної казначейської служби України у Миколаївській області 29.01.2015 р.; про неможливість придбання комп'ютерної техніки у 2015-му році; надіслання листа від 29.01.2015 р. вих. № 12-04/04-26 про повернення коштів як перерахованих помилково, та просив повернути кошти в сумі 46300,00 грн. на задоволення претензії.

У відповіді від 05.05.2015 р. № 05052015/2 на претензію позивача ТОВ фірма «Комтехсервіс» вказало, що претензію не визнає, оскільки після повідомлення 29.01.2015 р. позивачем про помилковість перерахування грошових коштів у сумі 46300,00 грн. цього ж дня - 29.01.2015 р. грошові кошти у вказаній сумі повернуто позивачу платежем за допомогою електронної системи FC BUSINESS, крім того, в ручному режимі продубльовано платіжними дорученнями, які прийняті філією Південне Регіональне управління Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ".

Не отримавши грошові кошти в сумі 46300,00 грн., позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Крім вищезазначеного, місцевим господарським судом також встановлено, що 14.12.2011 р. між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Комтехсервіс» (клієнт) було укладено договір № 139/14954-980 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті, зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування, а клієнт - оплачувати послуги банку згідно тарифів, порядку і на умовах, визначених договором (п. 1.1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.5 договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; відмовляти позивачу в обслуговуванні рахунку у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За приписами п.п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.6 банк зобов'язувався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений договором час; забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок; забезпечувати збереження залишків грошових коштів на рахунку.

Також судом встановлено, що 26.07.2013 р. між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Комтехсервіс» (клієнт) укладений договір № 35 обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS.

З наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення № 1313 від 29.01.2015 р. вбачається, що відповідач-1 надав відповідачу-2 на виконання вказане платіжне доручення (відмітка банку 30.01.2015), в якому вказав отримувачем Веселинівський центр зайнятості, сума платежу - 46300,00 грн., призначення платежу - повернення коштів згідно листа б/н від 29.01.2015 р.

Як вже вказувалось вище, судом встановлено, що в порушення приписів статей 1066, 1068, ЦК України, статей 20, 21, 22, 30, 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банком не здійснено переказ коштів з рахунку відповідача-1 на рахунок позивача, а також встановлено, що відповідач-2 протягом семи місяців не виконував доручення клієнта - ТОВ фірма «Комтехсервіс» , що і стало підставою для стягнення з відповідача-2 на користь позивача 46300,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Насамперед, з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається , що судом стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Веселинівського районного центру зайнятості 46300,00 грн. заборгованості.

Згідно частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання..

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що між позивачем та відповідачем-2 існували правовідносини, які б дали суду законні підстави визначити стягнуті з відповідача-2 грошові кошти в розмірі 46300,00 грн. як не виконане грошове зобов'язання перед позивачем.

Крім того, як вже згадувалось раніше, позивачем 21.09.2015 р. надано до суду заяву на підставі ст. 22 ГПК України, в якій позивач на виконання ухвали суду від 09.0.2015 р. про зазначення вимог до «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» вказав, що просить стягнути з відповідача-2 кошти в сумі 46300,00 грн. на підставі ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 21, 21, 22, 30, 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та взяти до уваги постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2014 р. по справі № 903/638/13.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин 1-3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Вказані норми матеріального права регулюють відносини банківського рахунку, тоді як судом достеменно встановлено і не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем-2 не існувало договору банківського рахунку.

Згідно ст. 21 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Але ж аналізуючи положення п. 32.2 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні як самостійної підстави для покладення на відповідача-2 обов'язку з відшкодування шкоди отримувачу коштів, в даному випадку позивачу, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

Зазначеними статтями встановлюється спеціальна відповідальність за неналежне виконання умов зобов'язання, що випливає з договору банківського рахунку, а саме відповідальність банку за неналежне виконання операцій за рахунком клієнта (обов'язок банку відшкодувати клієнту завдані неналежним виконанням зобов'язання збитки). При цьому статтею 623 ЦК України чітко визначається, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані положення ЦК України регулюють питання щодо відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору банківського рахунку, і можуть бути застосовані в правовідносинах між банком і клієнтом, яким не є позивач.

Відповідно до позиції президії Вищого господарського суду України, викладеної в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди зі змінами до доповненнями від 29.12.2007 р. № 04-5/239, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що позивачем не доведено спричинення йому відповідачем-2 реальної шкоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 р. № 171 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюється нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 даного Закону визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Веселинівського районного центру зайнятості до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне Регіональне Управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» є недоведеними, і в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо відмови судом у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комтехсервіс» , то колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини щодо подання відповідачем-1 до банку розрахункового документа - платіжного доручення № 1313 від 29.01.2015 р. на повернення позивачу коштів у сумі 46300,00 грн. згідно листа б/н від 29.01.2015 р., ініціювання відповідачем-1 переказу є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника (п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2015 року по справі № 915/914/15 скасувати в частині задоволення позову до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та розподілу судового збору (пункти 2, 3, 4 рішення).

У позові до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити.

Пункт 1 резолютивної частини рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Державного бюджету України /отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990/ 2009,70 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Веселинівського районного центру зайнятості на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" 2009,70 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Веселинівського районного центру зайнятості.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: Н.В. Ліпчанська