Постанова

від 23.12.2015 по справі 904/6336/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року Справа № 904/6336/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 2007 від 04.11.2014;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року

у справі № 904/6336/15

за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів", м. Дніпропетровськ

про стягнення 33 760 грн. 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року у справі № 904/6336/15 (суддя Забарющий М.І.) стягнуто з Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 7 525,14 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 350,56 грн. пені, 62,27 річних, 1 829,04 грн. інфляційних втрат та 528,56 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 21 133,27 грн., пеню у розмірі 2 645,32 грн., 3% річних у розмірі 418,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 563,50 грн., всього - 33 760,41 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- відсутність окремих актів виконаних робіт (надання послуг) не може перешкоджати стягненню заборгованості за договором;

- суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків від 22.09.2015 року;

- відповідач не заперечує факт наявності заборгованості та постійно здійснює платежі, частково сплачуючи заборгованість за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.12.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.12.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2015 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про перегляд справи по суті за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

16.07.2015 року Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (надалі - МКП "ДМТМ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" (надалі - НЗОГ "Дніпропетровська ОАШ ВСА") про стягнення 38 760,41 грн. (а. с. 3-68).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 11.08.2015 року (а. с. 1).

11.08.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 74-75).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 21.09.2015 року (а. с. 77).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 року відкладено розгляд справи на 30.09.2015 року (а. с. 83-84).

30.09.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 85-90).

В судовому засіданні 30.09.2015 року оголошувалась перерва до 01.10.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача 7 525,14 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 350,56 грн. пені, 62,27 річних, 1 829,04 грн. інфляційних втрат та 528,56 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. (а. с. 96-97).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 01.10.2015 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.08.2012 року між МКП "ДМТМ" (Енергопостачальна організація) та НЗОГ "Дніпропетровська ОАШ ВСА" (Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 081262 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 07.08.2015 року (пункт 11.1).

Протягом опалювальних періодів 2013-2014 роки, 2014-2015 роки відповідач порушував свої зобов'язання щодо оплати за отриману теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Наведені обставини в їх сукупності стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкцій.

До винесення оскаржуваного рішення позивач двічі звертався до господарського суду із заявами про зменшення позовних вимог.

З урахуванням заяви від 30.09.2015 року про зменшення позовних вимог в зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 21 133,27 грн., а також 2 645,32 грн. пені, 418,32 грн. 3 % річних та 9 563,50 грн. інфляційних втрат. (а. с. 85-90).

Розглянувши позовну заяву в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 7 525,14 грн. боргу за спожиту теплову енергію. При цьому, відмовляючи в стягненні 13 608,13 грн. боргу суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем були надані суду акти прийому-передачі виконаних робіт за періоди, вказані у позові. Проте, лише за жовтень-грудень 2014 року та квітень 2015 року ці акти були підписані представниками обох сторін на загальну суму 7 525,14 грн.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 7.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до даного договору, по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Акт виконаних робіт, згідно з умовами укладеного сторонами договору є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги (здачі результатів виконання робіт). При цьому, виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг не пов'язуєтсья умовами договору з обов'язковим підписанням акту виконаних робіт.

Таким чином, під час розгляду спору, господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити чи має місце факт надання послуги, відповідно до умов договору.

При цьому, відсутність підписаного двостороннього акту виконаних робіт не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права (в даному випадку шляхом стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати наданих послуг), у разі, якщо господарський суд на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт надання послуги належним чином та в установлений договором строк.

У відповідності із пунктом 7.4. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Із наданих позивачем реєстрів доставки рахунків та актів виконаних робіт вбачається, що позивач направляв відповідачу акти виконаних робіт та рахунки на оплату наданих послуг за період з 01.10.2013 року по 31.05.2015 року на загальну суму 29 113,31 грн. (а. с. 55-68). Проте, окремі акти виконаних робіт (за жовтень - грудень 2013 року, квітень 2014 року, січень - березень 2015 року) не були підписані відповідачем. На вказаних актах відповідачем не зазначено мотиви його незгоди з підписанням актів.

При цьому, слід звернути увагу, що факт надання послуг позивачем та їх часткова оплата відповідачем на час винесення оскаржуваного рішення підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 22.09.2015 року (а. с. 88).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу позивачем послуг з постачання теплової енергії.

За наведених обставин, суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для відмоиви позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13 608,13 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Щодо вимог позивача про стягнення 418,32 грн. трьох відсотків річних, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 418,32 грн., суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 62,27 грн.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за період з 16.12.2013 року по 31.05.2015 року, вимога про стягнення з нього трьох відсотків річних заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних в сумі 418,32 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 2 645,32 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності із пунктом 8.2.3. Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно із пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 2 645,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність їх часткового задоволення в розмірі 350,56 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що цей розрахунок обґрунтований, а тому пеня в розмірі 2 645,32 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9 563,50 грн. колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 563,50 грн. інфляційних втрат місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про їх часткове задоволення в розмірі 1 829,04 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що цей розрахунок вірний, а тому інфляційні втрати в розмірі 9 563,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року. В зв'язку з цим, резолютивна частина рішення суду першої інстанції має бути викладена в іншій редакції. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача 21 133,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 418,32 грн. 3 % річних, 2 645,32 грн. пені, 9 563,50 грн. інфляційних втрат, 1 827,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року у справі № 904/6336/15 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 21 133,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2 645,32 грн. пені, 418,32 грн. 3% річних, 9 563,50 грн. інфляційних втрат, 1 827,00 грн. витрат на оплату судового збору".

Стягнути з Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 2009,70 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.12.2015 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко