Ухвала

від 25.12.2015 по справі 826/9368/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9368/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Панченко А.В., Пищенка С.П., представника відповідача - Стеценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексідент Менеджмент Компані" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексідент Менеджмент Компані" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексідент Менеджмент Компані" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2015 року № 0002032207 та № 0002042207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ексід Менеджмент Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ", ТОВ "Аврора Биз" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17 квітня 2015 року № 1871/26-58-22-06-11/37849219, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 55 277,00 грн., в тому числі по періодах: лютий 2014 року - 4 735,00 грн.; березень 2014 року - 7 665,00 грн.; квітень 2014 року - 14 399,00 грн.; травень 2014 року - 12 879,00 грн.; червень 2014 року - 5 530,00 грн.; липень 2014 року - 5 334,00 грн.; серпень 2014 року - 4 735 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49 749,00 грн., в тому числі 2014 рік в сумі 49 749,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року № 0002032207, яким ТОВ "Ексід Менеджмент Компані" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69 096,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 55 277,00 грн., за штрафними санкціями - 13 819,00 грн. та № 0002042207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 62 186,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 49 749,00 грн., за штрафними санкціями - 12 437,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ" та ТОВ "Аврора Биз", а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ Голден Пікс , ТОВ Аврора Биз , ТОВ Каффа Топ (Консультаційні фірми) укладено договори про надання консультаційних послуг № 200413 від 20 квітня 2013 року, №310314 від 03 березня 2014 року та № 140314 від 14 березня 2014 року відповідно.

За умовами вказаних договорів Консультаційні фірми зобов'язуються за завданням Замовника надавати йому за плату консультаційні послуги:

- надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування;

- корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами;

- зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики.

На підтвердження виконання вказаних договорів з ТОВ Голден Пікс , ТОВ Аврора Биз та ТОВ Каффа Топ позивачем надано до суду наступні первинні та розрахункові документи: акти прийому-передачі виконаних робіт, замовлення, звіти про виконання робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Обґрунтовуючи мету придбання консультаційних послуг, позивачем зазначено, що роботи які були здійснені ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ", ТОВ "Аврора Биз" виконувались для пошуку потенційних можливих СТО-партнерів, крім того, вищевказані компанії мали здійснювати пошук СТО та проводити збір інформації про них.

Разом з тим, відповідач, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилаєтьсяся на те, що договори та первинні документи від імені ТОВ "Голден Пікс" виписані директором ОСОБА_5, від імені ТОВ "Каффа Топ" - ОСОБА_6, від імені ТОВ "Аврора Биз" - ОСОБА_7, які відповідно до протоколів допиту свідків від 26.08.2014 року, від 27.10.2014 року, від 15.05.2014 року стверджували, що здійснили дії по державній реєстрації даних підприємств за грошову винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю та подальшу непричетність до діяльності, здійснюваної даними суб'єктами господарювання.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ", ТОВ "Аврора Биз" та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано копії вироків Солом'янського районного суду м. Києва від 07.04.2015 року по справі №760/4090/15-к, Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2015 року по справі № 752/3251/15-к та від 19.05.2015 року по справі №752/3249/15-к, якими встановлено, що ОСОБА_5 (засновник та директор ТОВ "Голден Пікс"), ОСОБА_6 (засновник та директор ТОВ "Каффа Топ") та ОСОБА_7 (засновник та директор ТОВ "Аврора Биз") не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ" та ТОВ "Аврора Биз".

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як підтверджується матеріалами справи, директори ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ", ТОВ "Аврора Биз" - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно, від імені яких підписані первинні документи, їх не підписували.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а іншими особами, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у правовідносинах з іншими особами ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ" та ТОВ "Аврора Биз" представляли неуповноважені особи.

Отже, з урахуванням того, що директори та засновники ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ", ТОВ "Аврора Биз" - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно не здійснювали господарську діяльність від імені вказаних підприємств та відсутності доказів на підтвердження ким така діяльність здійснювалась, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ" та ТОВ "Аврора Биз".

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Надані позивачем під час апеляційного розгляду справи документи висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки стосуються господарських відносин позивача з третіми особами, а не безпосередньо з ТОВ "Голден Пікс", ТОВ "Каффа Топ" та ТОВ "Аврора Биз".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексідент Менеджмент Компані" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 28.12.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.