Ухвала

від 16.12.2015 по справі 815/5033/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5033/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Іллічівський олійножировий комбінат до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства Іллічівський олійножировий комбінат в повному обсязі.

Постановою від 16 серпня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року №0000232202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 169 795 грн. за лютий 2012 року.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи у їх сукупності, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення неправильного судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу стосовно того, що ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат до перевірки надало значно менший об'єм первинних документів, аніж під час розгляду справи в суді. В податкових накладних, наданих до перевірки та відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, зазначений договір купівлі-продажу №17/02-ОС від 17.02.2012р., який не наданий підприємством до перевірки, в той час як був наданий лише договір поставки №17/02-ОС/27-К від 20.02.2012р., в якому відсутні такі істотні умови договору, як його ціна, асортимент та кількість товару.

Також, апелянт посилається на ненадання позивачем до перевірки документів щодо відповідності придбаного у ТОВ Инфинити товару (олії) ДСТУ 4492-2005.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Инфинити з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р. , яким зафіксовано неможливість реального здійснення контрагентом позивача операцій щодо поставки товару його контрагентам-покупцям.

Публічне акціонерне товариство Іллічівський олійножировий комбінат надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 28 лютого 2013 року ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Инфинити , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений акт перевірки №661/22-0304/31541451 від 07 березня 2013 року, у висновках якого зафіксовано, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат із ТОВ Инфинити , їх вид, обсяг, якість та розрахунки у лютому 2012 року на суму ПДВ - 169794,75 грн., що, на думку податкового органу, призвело до завищення суми податку на додану вартість по рядку 19 Декларації Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2012 року на 169794, 75 грн., внаслідок порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного акту перевірки, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п.123.1 ст. 123 ПК України, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 28 березня 2013 року, яким ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 169795 грн.

Досліджуючи господарські відносини ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат з контрагентом ТОВ Инфинити , суд першої інстанції встановив, що 17 лютого 2012 року між ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат (Покупець) та ТОВ Инфинити (Продавець) укладений договір купівлі продажу №17/02-ОС/104-К, за умовами якого Продавець зобов'язується на умовах, передбачених дійсним Договором передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити: олію соняшникову нерафіновану наливом.

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження товарності операцій по даному договору позивач надав належним чином оформлені: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти про приймання соняшникової олії, посвідчення якості, виписки по особових рахунках, рахунки-фактури, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року, журнал обліку довіреностей. Також, позивач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Инфинити , довідки про взяття на облік платника податків №567/10/29-035 від 22 березня 2011 року, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Инфинити .

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат виконало вимоги Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо документального оформлення операцій та податкового обліку; надані позивачем документи підтверджують здійснення ним господарських операцій з ТОВ Инфинити та правомірність формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача, в підтвердження безтоварності господарських операцій, на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Инфинити з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р. , зазначивши при цьому, що ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області не надало документів в підтвердження фактів, зафіксованих у вказаному акті, тоді як податкове законодавство не зобов'язує платників податків перевіряти обставини діяльності їх контрагентів по ланцюгу постачання. Для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику ТОВ Инфинити , оскільки закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №661/22-0304/31541451 від 07 березня 2013 року, у зв'язку з чим визначення на підставі такого акту позивачу до сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є не правомірним.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року відповідача, апелянта по справі Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області замінено на процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року №0000232202, яке прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат №661/22-0304/31541451 від 07 березня 2013 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України при декларуванні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Инфинити в лютому 2012 року.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні, наданих ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат до перевірки, первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ Инфинити .

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, їх платності, товарності та використання придбаних позивачем товарів (олії соняшникової нерафінованої наливом) у власній господарській діяльності, що підтверджено матеріалами справи, зокрема: договором купівлі-продажу №17/02-ОС/104-К та специфікаціями до нього (т.1 а.с.57-62); податковими накладними №134 від 23.02.2012р., №132 від 22.02.2012р., №133 від 22.02.2012р. (т.1 а.с.76-80); видатковими накладними №253 від 22.02.2012р. та №254 від 23.02.2012р. (т.1 а.с.63, 68); товарно-транспортними накладними №0591618 від 22.02.2012р., №886477 від 22.02.2012р., №860654 від 23.02.2012р. (т.1 а.с.64-64, 69); звітами про приймання олії соняшникової нерафінованої від 22.02.2012р. та від 23.02.2012р. (т.1 а.с.66, 70); ваговими звітами №02-01 від 22.02.2012р., №02-02 від 22.02.2012р., №02-03 від 23.02.2012р. (т.1 а.с.67, 71); посвідченнями якості №70 від 21.02.2012р., №72 від 22.02.2012р., №73 від 23.02.2012р. (т.1 а.с.73-75); виписками по особових рахунках у ПАТ Дельта Банк (т.1 а.с.81-84, 86-89); рахунками-фактурами №СФ-0000022 від 23.02.2012р., №СФ-0000015 від 20.02.2012р. (т.1 а.с.85, 90); картками по операціях з ТОВ Инфинити (т.1 а.с.159-160).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.02.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат та ТОВ Инфинити .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат до перевірки надало значно менший обсяг документів, аніж надано їх до суду, що, за висновками апелянта, свідчить про відсутність таких документів на час проведення перевірки.

Апеляційний суд відхиляє такі доводів апелянта, оскільки перевірка була невиїзною, під час її здійснення податковий орган використовував лише документи, надані ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат на запит ДПІ від 25.01.2013р., а будь-які інші документи (і тому числі і ті, про ненадання яких посилається ДПІ в апеляційній скарзі) податковий орган у підприємства не витребував.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній запит ДПІ у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області від 25.01.2013р. №1284/10/22-0404 щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень стосовно взаємовідносин з ТОВ Инфинити , у зв'язку з чим відсутня можливість встановити, які конкретно, витребувані податковим органом, документи позивач не надав до перевірки, а лише пред'явив їх до суду. Ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні, податковий орган, всупереч приписам ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не надав до суду копію запиту від 25.01.2013р. №1284/10/22-0404.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні 21.03.2013р. (тобто, до винесення спірного податкового повідомлення-рішення) заперечень на акт перевірки №661/22-0304/31541451 від 07.03.2013р. ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат надавав до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області додаткові документи, які не враховані під час здійснення невиїзної перевірки, в тому числі і договір №17/02-ОС/104-К від 17.02.2012р. та специфікації до нього, однак відповідач, з посиланням на пропуск встановлених п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України строків для подання таких заперечень, не взяв їх до уваги (т.1 а.с.33-35).

Апеляційний суд встановив, що ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат довів дотримання ним всіх умов, встановлених статтею 198 Податкового кодексу України, на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів у ТОВ Инфинити , до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, так як в період, за який проведена перевірка, ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат здійснювало діяльність з виробництва маргарину та аналогічних харчових жирів, виробництва нерафінованих і рафінованих оліїв та жирів.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності доведена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на відомості, зафіксовані в акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Инфинити з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства з період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р. , відповідно до яких основним постачальником ТОВ Инфинити є ТОВ Спікер.Ком , в ході проведення відпрацювання якого встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ Спікер.Ком господарських операцій з оптової поставки насіння соняшнику через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності. У зв'язку з цим, апелянт зазначає про відсутність у ТОВ Инфинити об'єктів оподаткування податком та додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами-покупцями в розумінні ст.134 та ст.185 Податкового кодексу України.

Апеляційний відхиляє такі доводи апелянта, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідач не навів доводів та не надав доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції податковий орган не надав жодного доказу щодо перевірки податковим органом відомостей, на які він посилається в акті позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат №661/22-0304/31541451 від 07 березня 2013 року. Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953 із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, податковий орган не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, не спростував.

За таких обставин, висновок апелянта про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві від ТОВ Инфинити та неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає правильним, висновок суду першої інстанції про незаконність податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області від 28 березня 2013 року №0000232202 про зменшення ПАТ Іллічівський олійножировий комбінат розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 169 795 грн. за лютий 2012 року та, у зв'язку з цим, наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Димерлій