Ухвала

від 17.12.2015 по справі 815/1023/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1023/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гипроплодоовощхоз на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гипроплодоовощхоз до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

11.02.2015р. ТОВ Гипроплодоовощхоз звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015р. №000022208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31250 грн. (з яких 25000 грн. - основне зобов'язання та 6250 грн. - штрафні (фінансові) санкції ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення підприємством вимог чинного законодавства, а тому, винесене на підставі цих висновків спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ Гипроплодоовощхоз відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ Гипроплодоовощхоз 10.04.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В грудні 2014 року, співробітниками податкового органу, на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси №2472 від 15.12.2014р. та направлення №723/10/22-8, було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Гипроплодоовощхоз з питань документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ Дартон Білдінг , згідно наданої звітності з ПДВ за період - серпень 2014р.

Проте, позивачем не було надано до перевірки проектну документацію, виготовлену ТОВ Дартон Білдінг згідно із контрактом, укладеним на виконання субпідрядних робіт.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.12.2014р. №8529/15-53-22-08/37224979, в якому було зафіксовано порушення підприємством вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого, завищено суму податного кредиту по здійсненим операціям за період серпень 2014р. на загальну суму 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 25000 грн .).

Не погодившись з такими висновками акту перевірки, позивач подав свої письмові заперечення, за результатами розгляду яких було прийнято рішення від 15.01.2015р. №889/10/15-53-22-08, яким висновки акту залишено без змін.

Однак, слід зазначити, що і до своїх заперечень позивач знову так і не надав проектну документацію, т.б. результат робіт по контракту, укладеному з ТОВ Дартон Білдінг .

В подальшому, на підставі вказаного акту уповноваженою особою ДПІ у Приморському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015р. №0000022208, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31250 грн., з яких 25000 грн. - основного зобов'язання та 6250 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуюсь з даним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 22.08.2014 року між ТОВ Гипроплодоовощхоз (м.Одеса ) та ТОВ Дартон Білдінг (м.Київ ) укладено контракт №22-08-14, за умовами якого, виконавець (субпідрядник) - ТОВ Дартон Білдінг бере на себе зобов'язання розробити та передати ТОВу Гипроплодоовощхоз (замовнику) розробку варіантів технологічних рішень для організації заводу з виробництва та розливу тихих вин, що знаходиться за адресою: АР Крим, Сакський район, с.Ярке. Строк закінчення по контракту - 30.08.2014 року.

Згідно із п.2.1 цього Контракту, за виконану роботу замовник перераховує виконавцю, згідно з протоколом згоди про договірну ціну - 205 000 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 34167 грн .). При цьому, оплата здійснюється по актам виконаних робіт.

На підтвердження фактичного виконання вищевказаного Контракту позивачем до перевірки було надано акти б/н від 25.08.2014 року, 26.08.2014 року та 27.08.2014 року, податкові накладні №199 від 27.08.2014 року - на суму 59700 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 9950 грн .), №177 від 25.08.2014 року - на суму 42500 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 7083,33 грн .) та №191 від 26.08.2014 року - на суму 47800 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 7966,67 грн .).

Також, з матеріалів справи видно, що в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ Дартон Білдінг позивачем відображено податкового кредиту на загальну суму 25 000 грн.

На підтвердження оплати виконаних за вказаним контрактом робіт позивачем було надано платіжні доручення №109 від 29.08.2014 року - на загальну суму 32200 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 5366,67 грн. ), №107 від 29.08.2014 року - на загальну суму 38900 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 6383,33 грн. ), №107 від 29.08.2014 року - на загальну суму 39200 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 6533,33 грн .) та №106 від 29.08.2014 року - на загальну суму 39700 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 6616,67 грн .).

Так, судовою колегією встановлено, що умовами вказаного вище контракту №22-08-14 від 22.08.2014 року чітко встановлено: 1) предмет спірних договірних відносин, яким є саме розробка варіантів технологічних рішень для організації заводу з виробництва та розливу тихих вин, що планується збудувати за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Ярке; 2) договірну ціну 205000 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 34167 грн .); 3) строки закінчення робіт - 30.08.2014 року, які проектуються в одну чергу, згідно до завдання на проектування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказаний Контракт був укладений з метою виконання генерального договору №1905/14 від 19.05.2014 року, укладеного ТОВ Гипроплодоовощхоз (м.Одеса ) із ПП Легенда Крима (м.Сімферополь, АРК ) на виконання проектних робіт, за умовами якого (п.1.1), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати огляд, інженерні вишукування та розробку проекту будівництва об'єкту - Завод по переробці винограду та виробництву вин в с. Яркое, Сакського району, АР Крим відповідно до завдання на проектування. Строк виконання вказаного договору визначений додатком 2 - до 30.09.2014 року. Вартість цього договору (п.3.1) становить 668 837 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 111427,83 грн .).

По справі встановлено, що саме на підставі цього договору, згідно банківських виписок, ТОВ Гипроплодоовощхоз за період з травня по вересень 2014 року отримало від ПП Легенда Крима 668 837 грн., т.б. всю вартість виконаних проектних робіт, які, в свою чергу, за твердженням позивача, фактично виконав ТОВ Дартон Білдінг (субпідрядник).

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №2444/26-55-22-07/38919590 від 14.08.2014р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Дартон Білдінг щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року , у ТОВ Дартон Білдінг відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Загальна чисельність працюючих на товаристві складає 1 (одна) особа.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що суми ПДВ визначені за податковими накладними наданими, виписаними за договорами, укладеними з ТОВ Дартон Білдінг були віднесені позивачем до складу свого податкового кредиту з ПДВ - на загальну суму 25000 грн., в тому числі в серпні 2014 року на загальну суму 25000 грн. Однак, у зв'язку з тим, що дані спірні правовідносини фактично ніяким чином не пов'язані з основною господарською діяльністю ТОВ Гипроплодоовощхоз , останнє не мало право відносити зазначені суми ПДВ до податкового кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 3 ГК України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність ).

Згідно із ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, одночасно слід вказати, що згідно із ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми і вимоги містяться і в приписах п.2.4 Положення №88 від 24.05.1995р.

Як слідує з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Так, на підтвердження реального виконання вимог Контракту від 22.08.2014 року №22-08-14 позивачем на вимогу суду 1-ї інстанції була надана перед-проектна пропозиція ТОВ Дартон Білдінг на 73 арк., датована 2014 роком та робочий проект ПП Легенда Крима на 110 арк., датований також 2014 роком.

Проте, судова колегія, уважно дослідивши вказану вище проектну документацію, як і суд 1-ї інстанції, критично ставиться до вказаних документів, як до беззаперечних доказів виконання умов контракту, укладеного між позивачем та ТОВ Дартон Білдінг , оскільки в контракті чітко вказана кінцева дата виконання контракту - 30.08.2014 року, тоді як на деяких листах проектних документів стоїть дата виготовлення 2015 рік, тобто останні були зроблені вже після проведення перевірки.

Згідно із приписами п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами ), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, надання позивачем до окружного суду документів, які були відсутні у підприємства як під час проведення спірної перевірки, так й на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не дає підстав вважати вказане рішення податкового органу протиправним.

Окрім того, слід звернути увагу й на непослідовні та протиричиві пояснення представників позивача в судових засіданнях, які, в свою чергу, жодних доказів, які б підтверджували листування з питань виготовлення контрагентом проектної документації засобами електронної пошти, до суду надати не змогла, як і не надала будь-яких доказів наявності у працівника ТОВ Дартон Білдінг , який (без виїзду на місце будування виноробного заводу (т.б. окупований Крим )) безпосередньо виготовляв перед-проектні пропозиції, сертифікат який підтверджує його кваліфікацію для виконання цієї роботи.

При цьому, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, також погоджується і з доводами представника ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо неможливості за такий час виконати вказаний об'єм роботи.

Так, з матеріалів справи та наданих позивачем документів вбачається, що від дати укладення контракту №22-08-14, т.б. 22.08.2014 року, до фактичного виконання за цим контрактом проектних робіт минуло 5 днів (що підтверджується актом виконаних робіт від 27.08.2014р. ), за які, в свою чергу, виходячи з часу пробігу кореспонденції по Україні, реально неможливо виготовити перед-проектну пропозицію на 73 арк. і робочий проект на 110 арк., доставити їх по пошті від виконавця (м.Київ) до замовника (м.Одеса), отримати і підписати акти виконаних робіт та інші первинні документи.

Окрім того, необхідно також звернути увагу й на ту обставину, що контракту від 22.08.2014р. №22-08-14 підписано директором ТОВ Дартон Білдінг ОСОБА_4, хоча як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру ЮО та ФОП станом на 22.08.2014 року керівником ТОВ Дартон Білдінг був ОСОБА_5, що, в свою чергу, було відображено і в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №2444/26-55-22-07/38919590 від 14.08.2014р.

Таким чином, на думку суду, надані позивачем документи підтверджують лише документування цієї господарської операції з ТОВ Дартон Білдінг . До того ж, сам по собі факт оформлення таких документів не є безумовним свідченням того, що надання послуг мали місце, а тому, наявні у позивача первинні документи, в т.ч. і податкові накладні (в яких не вказано посаду особи, яка їх підписала та не конкретизована послуга, яка надавалася ), не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому, така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Відповідно до п.п.2.15 та 2.16 вказаного вище Положення №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди, як зазначив Верховний суд України (постанова судової палати в адміністративних справах ВСУ №21/737 від 27.03.2012 року) , можуть свідчити підтвердженні доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що в даному випадку, позивачем належним чином не спростовано доводи податкового органу про безтоварність спірної господарської операції із вказаним контрагентом.

Відповідно до ст.1 Закону України №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, оскільки, як встановлено вище, укладений позивачем правочин з вищевказаним контрагентом не має реального товарного характеру, результат виконання робіт органу податкового контролю під час перевірки не надавався, договір підписаний посадовою особою, яка не зазначена в ЄДР ЮО та ФОП (т.б. не уповноваженою ), проміжок часу за який нібито був виконаний договір є нереальним, судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що суми ПДВ - 25000 грн., які зазначені у податкових накладних за перевіряє мий період не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2014 року, а тому відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним.

Слід вказати, що аналогічної правової позиції зі спірного питання дотримується і Виший адміністративний суд України, зокрема, у своїй ухвалі від 04.07.2013 року по справі №К/9991/75538/11 та Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 року.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, за вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гипроплодоовощхоз - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_6