Постанова

від 22.12.2015 по справі 824/1567/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1567/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фермерського господарства "Жива Нива" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Жива Нива" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до фермерського господарства Жива Нива в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. ж ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на загальну суму 1761,46 грн,

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила суд залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом фермерське господарство Жива Нива (60010, Чернівецька область, Хотинський район, с. Перебиківці, код ЄДРПОУ 31537218) зареєстроване як юридична особа 27 липня 2001 року (а.с. 16-18).

Протоколом управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області від 22 лютого 2008 року № 1345 працівниці ОСОБА_3 призначено пенсію на підставі п. ж ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро дітей (а.с. 11).

Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3, а також поданням відповідача на оформлення пенсії від 28 листопада 2007 року (а.с. 12, 14).

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 22).

Управлінням Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області на адресу відповідача листом № 2399/03 від 07.05.2015 р. надіслано розрахунок фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня 2015 р. на суму 880,73 грн. (а.с. 23, 24, 25).

Вказаний розрахунок отримано відповідачем 12.05.2015 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 25).

Відповідно до ст. 67 Конституції роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно підпункту 1 п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п. 6.4, 6.5 та 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правлінням Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У відповідності до п. 6.8 цієї Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

На момент призначення пенсії ОСОБА_3 ( 28 листопада 2007 року) чинне законодавство України, зокрема, Закони України №400 Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , №1058 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Інструкція №21-1 Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зобов'язувало колишнього роботодавця, де працювала ОСОБА_3 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України №1058 відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах. ОСОБА_3 досягла такий вік 05 лютого 2015 року, тобто в цей день їй виповнилося 55 років.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 у редакції станом на листопад 2007 рік (місяць призначення пенсії ОСОБА_3В.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'ять років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1778 Про пенсійне забезпечення відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, аналізуючи зазначені норми можна зробити висновок, що станом на 28 листопада 2007 року (день призначення пенсії ОСОБА_3В.) роботодавець (в даному випадку відповідач по адміністративній справі) мав відшкодовувати позивачу фактичні витрати на доставку та виплату пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_3 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме: до 05 лютого 2015 року. Тобто, кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІУ.

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пунктів б - з статті 13 Закону №1788-ХІІ підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи працювали і отримали відповідний стаж. Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058-ІУ в редакції 2007 року. Згідно з положеннями цієї статті, в редакції чинній на день виходу ОСОБА_3 на пенсію, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше п'ять років. Відповідно до вимог цієї ж статті в редакції після 01 жовтня 2011 року право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року після досягнення ними 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року №3668-УІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи . Із системного аналізу статті 12 та пункту ж частини першої 13 статті Закону № 1788-ХІІ вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку №2, зменшувався за загальними правилами на 5 років. Протягом цих 5 років у роботодавця існував обов'язок відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників. В цей же час після внесення змін до статті 26 Закону № 1058-ІУ, у зв'язку із неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України № 213-ІІІ від 2 березня 2015 року, яким зміст статті 13 Закону України 1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону №1058-ІУ. При цьому питання щодо відшкодування пенсії роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів №1788-ХІІ та №1058-ІУ законодавцем не вирішено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що необхідно застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу ОСОБА_3 на пенсію.

За змістом Законів №1788-ХІІ, 1058-ІУ та №400/97-ВР в редакціях чинних на момент виходу ОСОБА_3 на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення ОСОБА_3 55 років, тобто до 05 лютого 2015 року.

Так, ОСОБА_3 народилася 05 лютого 1960 року. Відповідно до протоколу № 1346 Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області з 28 листопада 2007 року їй призначено пенсію на пільгових умовах до досягнення нею 55 років, а тому за правилами статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції чинній на дату призначення пенсії на пільгових умовах право на пенсію за віком у неї виникає з 05 лютого 2015 року. ОСОБА_3 вийшла на пенсію 28 листопада 2007 року, отже до набрання чинності Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи , тобто до 01 жовтня 2011 року.

Позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування зі змінами та доповненнями, оскільки вона вийшла на пенсію до прийняття Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи та на неї не розповсюджується дія цього Закону та включення ОСОБА_3 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за серпень 2015 року.

Згідно з ч.І ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного Банку щодо офіційного тлумачення положення ч.І ст.58 Конституції України зазначено про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з зокрема дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на зміни в законодавстві щодо підвищення пенсійного віку для жінок та не з'ясував, коли саме ОСОБА_3 досягла пенсійного віку, а відтак і до якого часу за фермерським господарством Жива Нива зберігається обов'язок з відшкодування витрат Пенсійному Фонду, пов'язаних з виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_3

Враховуючи викладене, з урахуванням всіх доказів, які є в матеріалах справи, аналізу нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до Фермерського господарства Жива Нива про стягнення заборгованості по виплаті та доставці пільгової пенсії ОСОБА_3 є необгрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції повинен був відмовити.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стосовно вимоги апелянта про стягнення з позивача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства Жива Нива витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач у апеляційній скарзі просить відшкодувати йому витрати на правову допомогу у сумі 2500 грн, на підтвердження чого надає акт № 1 виконаних робіт адвокатом ОСОБА_4 відповідно до Договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Приписами ч.3 наведеної норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набираюсь чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрав України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах в яких ця компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Однак, відповідачем не надано суду розрахунок понесених витрат на правову допомогу у відповідності Постанови КМУ № 590 для можливості встановлення його граничного розміру, а відтак витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн., відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги апелянта в частині стягнення на його користь судових витрат на правову допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу фермерського господарства "Жива Нива" задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Жива Нива" про стягнення заборгованості скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області відмовити.

Стягнути на користь фермерського господарства "Жива Нива" з управління Пенсійного фонду в Хотинському районі Чернівецької області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 1 339 (тисяча триста тридцять дев'ять) грн 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 грудня 2015 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6