Постанова

від 09.12.2015 по справі 2а/0470/13559/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/20375/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 2а/0470/13559/12 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства Технометцентр-КС

про застосування арешту коштів на банківському рахунку,

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Технометцентр-КС , в якому просила накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства Технометцентр-КС (ЄДРПОУ 35984908) на розрахунковому рахунку № 26009010877400, відкритому ПАТ АБ Радабанк , МФО 306500.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Лівобережна МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до частини 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК була викладена в новій редакції), податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, установивши наявність у відповідача податкового боргу (недоїмки) з податку на додану вартість у сумі 116,00 грн., про що свідчить копія виконавчого листа про стягнення з ПП Технометцентр-КС на користь Державного бюджету України грошових коштів на розрахункових рахунках у банках в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 335,06 грн. та з податку на додану вартість у сумі 166,00 грн., виданого на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 у адміністративній справі № 2а/0470/5521/12 (а.с. 26), та факт відсутності у нього майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, про що свідчать додані до матеріалів справи копії листів Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 06.11.2012 №2416/05/1 та Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації від 06.11.2012 № 15068 (а.с. 21-23), застосувавши вказані правові норми, зробили висновок, що арешт коштів платника податків на рахунку у банківській установі може бути застосований виключно за обставин, визначених пунктом 94.2 ст.94 ПК, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання норм пункту 94.2 ст. 94 ПК при накладенні адміністративного арешту на майно є правильними. Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, якими встановлені окремі, відмінні від підстав, передбачених пунктом 94.2 ст. 94 цього Кодексу, підстави для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 ст.94 ПК України.

Враховуючи встановлення у судовому процесі обставин наявності податкового боргу у відповідача та відсутності майна, за рахунок якого податковий борг може бути погашений, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення..

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013; позов задовольнити: накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства Технометцентр-КС на розрахунковому рахунку № 26009010877400, відкритому ПАТ АБ Радабанк , МФО 306500.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев