ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2015 року м. Київ К/800/15106/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013
у справі № 2а-3827/11/0970 Івано-Франківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра" (далі - ТОВ "Кобра")
до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ (далі - ДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 , залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов ТОВ "Кобра" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми "Р" ДПІ в м. Івано-Франківську від 03 листопада 2011 року № 0005381503, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за основним платежем "орендна плата за землю" на 197 276,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49 319,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а позов задовольнити.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання із орендної плати за землю комунальної власності в загальній сумі 197 276,00 грн. за лютий - грудень 2009 року, 2010 рік, січень - серпень 2011 року згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугували обставини, встановлені у ході невиїзної документальної перевірки ТОВ "Кобра" та оформлені актом від 17 жовтня 2011 року № 8918/15-3, щодо невідповідності задекларованих ТОВ "Кобра" грошових зобов'язань з орендної плати за землю комунальної власності сумам, які позивач зобов'язувався сплачувати на підставі договору від 20 грудня 2010 року № 326 про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську, укладеного із Івано-Франківською міською радою.
У судовому процесі встановлено, що між позивачем та Івано-Франківською міською радою 1 лютого 2006 був укладений договір оренди земельної ділянки для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень, розташованих по вул. Польова, 6 в м. Івано-Франківську, площею 1,0349 Га терміном на три роки (до 1 лютого 2009 року включно). По закінченню дії договору оренди позивач вжив необхідні заходи, передбачені законом, щодо продовження договору оренди землі на новий строк. Однак, у зв'язку зі зміною відповідно до рішення XXIX сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська" нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки договір укладений не був, однак, фактичне користування земельною ділянкою позивачем продовжувалось. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.04.2009 термін дії договору оренди від 1 лютого 2006 року з ТОВ Кобра продовжено на три роки.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2009 року у справі № 2а-1965/2009, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2010 року № К-35155/10, К-35475/10, рішення XXIX сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська" скасовано.
Позивач за час фактичного користування вище зазначеною земельною ділянкою сплачував орендну плату в розмірах, визначених рішенням VI сесії Івано-Франківської міської ради третього демократичного скликання від 12 березня 1999 року, що становило 3 % річних від діючої нормативно - грошової оцінки земель міста Івано-Франківська за фактичне користування відповідною земельною ділянкою. На підставі рішення ХХУ сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 7 червня 2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за користування земель у м. Івано-Франківську", між ТОВ "Кобра" та Івано-Франківською міською радою укладено договір від 20 грудня 2010 року № 326, за умовами якого позивач зобов'язувався сплатити на користь ради 232650,58 грн. як відшкодування втрат від недоотримання орендної плати за землю комунальної власності, в тому числі, за період з 01.02.2009 по 01.01.2010 - 112992,03 грн., з 01.01.2010 по 01.12.2010 - 119658,55 грн., та сплачувати в подальшому орендну плату в розмірі 10897,05 грн. щомісяця.
Згідно з підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі -ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.
Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
За правилом пункту 288.1 статі 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами першою та другою ст. 30 цього Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Не є виключенням з цього правила і зміна орендної плати, про що зазначено і в частині другій ст. 23 цього ж Закону, згідно з якою орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що зміни до договору оренди від 1 лютого 2006 року щодо розміру орендної плати не вносилися, а розмір орендної плати, яку сплачував позивач за період фактичного користування земельною ділянкою, був визначений з нормативно-грошової оцінки землі, встановленої діючим рішенням Івано-Франківської міської ради від 12 березня 1999 року, зробили правильний висновок, що позивач виконав податковий обов'язок щодо сплати орендної плати за період з 1 лютого 2009 року по серпень 2011 року. Невиконання позивачем зобов'язань за договором від 20 грудня 2010 року № 326 може бути підставою для звернення до суду Івано-Франківської міської ради як сторони в цьому договорі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2015 |
Оприлюднено | 31.12.2015 |
Номер документу | 54682929 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Усенко Є.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні