Рішення

від 16.12.2015 по справі 188/1467/15-ц

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1467/15-ц

Провадження № 2/188/713/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Хандрига Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Перша Павлоградська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Петропавлівське районне управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Перша Павлоградська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Петропавлівське районне управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування.

Позов обгрунтовує тим, що 09 лютого 2014 року помер чоловік позивачки ОСОБА_2, у володінні якого знаходилося 50 га землі сільськогосподарського призначення на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого 22 липня 1990 року згідно з рішенням IX сесії XXI скликання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району та зареєстрованого в книзі записів державних актів 22 жовтня 1992 року за №16. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 було засноване 05.11.1992 року Селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , яке на час смерті ОСОБА_2 не було ліквідоване, станом на 25.09.2014 року здійснює свою діяльність.

Позивачка звернулася до Першої Павлоградської нотаріальної контори Дніпропетровської області за оформленням права на спадщину на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , але нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують право власності померлого на фермерське господарство, в тому числі статут підприємства.

Посилаючись на приписи ст.1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та надані нею докази, позивачка просить визнати за нею право власності на Селянське (фермерське) господарство ВОСХОД в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2.

Представник позивачки, позивачка та представник відповідача у судове засідання не з'явились, надіслали заяви, у яких просять розглядати справу без їх участі, позивачка та її представник позовні вимоги підтримують, а представник відповідача просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами, заперечень проти позову не надав (а.с.42-44).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Перша Павлоградська нотаріальна контора Дніпропетровської області та Петропавлівське районне управління юстиції Дніпропетровської області, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі наданих сторонами доказів суд встановив наступне.

27.03.1981 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований РАГС м. Першотравенська Дніпропетровської області, після укладення шлюбу ОСОБА_3 присвоєне прізвище чоловіка Тараканова , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-КИ № 325061, виданого 27.03.1981 року (а.с. 9).

22.10.1992 року ОСОБА_2 було передано у довічне користування 50 га землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується копією Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого 22 липня 1990 року на підставі рішення IX сесії XXI скликання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району та зареєстрованого в книзі записів державних актів 22 жовтня 1992 року №16 (а.с. 4-7).

Згідно з частиною 1 статті 23 чинного на той час Земельного кодексу (далі - ЗК) України № 561-XII від 18 грудня 1990 року, що був введений в дію з 15 березня 1991 року, право власності або право постійного користування землею посвідчувались державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

05.11.1992 року ОСОБА_2 створив та зареєстрував селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , ідентифікаційний код 19146947, що підтверджується копією довідки АБ № 387473 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), виданої 22.10.2012 року відділом статистики у Петропавлівському районі (а.с. 12) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України від 15.12.2015 року (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року №2009-ХІІ, який був чинним на час надання земельної ділянки спадкодавцю, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися громадянам за їх бажанням у довічне успадковане володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством могло набуватися після шести років володіння нею.

Як зазначалося в ст. 2 цього Закону селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією (ч.1).

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не є особи, в тому числі й родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може

бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (ч.2).

Селянське (фермерське) господарство має назву, печатку і штамп (ч.6).

Статтею 8 Реєстрація селянського (фермерського) господарства зазначеного Закону в редакції станом на час створення та реєстрації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 05.11.1992 року передбачалося наступне:

1. Після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім'я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

3. Сільська, селищна Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, надану господарству земельну ділянку.

Отже, реєстрація селянського (фермерського) господарства ВОСХОД проводилася без надання ОСОБА_2 статуту цього господарства, оскільки надання такого документу для держаної реєстрації не передбачалося діючим на той час законодавством.

Відомостей про наявність інших членів цього господарства сторони не надали.

Законом України Про фермерське господарство від 19.06.2003 року визнано таким, що втратив чинність Закон України Про селянське (фермерське) господарство .

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25.09.2014 року № 7/10-2713, виданою управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі, копія якої у матеріалах справи, земельна ділянка площею 50 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району перебуває у постійному користуванні С(Ф)Г ВОСХОД , головою якого є ОСОБА_2 (а.с. 11).

09 лютого 2014 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 552928, виданого 11.02.2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 8).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV від 19.06.2003 року до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, обладнання, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність) грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може відчужуватись і передаватись в порядку спадкування.

Окрім того, ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV від 19.06.2003 року встановлює, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її (ч.1).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3).

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Позивачка, як дружина померлого 09 лютого 2014 року ОСОБА_2, є спадкоємцем першої черги, після його смерті у встановлений строк подала письмову заяву про прийняття спадщини, не відмовилася від неї, і вважається такою, що прийняла спадщину, що вбачається з доданої до позову копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.11.2015 року державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, якою відмовлено представнику позивачки у видачі на ім'я позивачки Свідоцтва про право на спадщину за законом на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД у зв'язку з ненаданням позивачкою та її представником нотаріусу документів, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_2 на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД (а.с. 10).

З копії постанови нотаріуса від 05.11.2015 року також вбачається, що позивачка 11.11.2014 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на інше спадкове майно (а.с. 10).

За змістом статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ч.2 п.23 Постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно з приписами ст. 8 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року №2009-ХІІ в редакції станом на час створення та реєстрації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 05.11.1992 року реєстрація селянського (фермерського) господарства ВОСХОД проводилася без надання ОСОБА_2 статуту цього господарства, оскільки надання такого документу для держаної реєстрації не передбачалося діючим на той час законодавством, тому відмова нотаріуса у видачі на ім'я позивачки Свідоцтва про право на спадщину за законом на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД у зв'язку з ненаданням позивачкою та її представником нотаріусу документів, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_2 на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , яким, на думку нотаріуса, є статут цього господарства, не ґрунтується на законодавстві України.

Суд вважає, що державна реєстрація селянського (фермерського) господарства ВОСХОД , яка підтверджується довідкою АБ № 387473 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), виданою 22.10.2012 року відділом статистики у Петропавлівському районі (а.с. 12) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України від 15.12.2015 року (а.с.46), в яких ОСОБА_2 вказаний як керівник цього господарства, виходячи з аналізу статей 2, 4, 5, 8 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року №2009-ХІІ в редакції станом на час створення та реєстрації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 05.11.1992 року, враховуючи відсутність інших членів господарства, дає підстави визнати, що ОСОБА_2 був єдиним власником створеного ним селянського (фермерського) господарства ВОСХОД .

У відповідності до ст. 35 Закону України Про фермерське господарство №973-IV від 19.06.2003 року підставами для припинення діяльності фермерського господарства є реорганізації фермерського господарства, ліквідації фермерського господарства, визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом), або якщо не залишається жодного члена фермерського господарства, або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Отже, на момент звернення до суду позивачка є спадкоємцем, який бажає продовжити діяльність селянського (фермерського) господарства ВОСХОД , засновником, головою та власником якого був померлий ОСОБА_2, та має право на спадкове майно померлого ОСОБА_2, в тому числі на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД у вигляді цілісного майнового комплексу, розташованого в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2

З огляду на те, що позивачка відповідно до закону успадкувала всі речові права, які за життя належали спадкодавцю, враховуючи, що заперечень проти позову не надійшло, визнання права власності на селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , яке належало його засновнику ОСОБА_2, за позивачкою в порядку спадкування за законом відповідає положенням чинного законодавства України.

Отже, позовна вимога підлягає задоволенню.

Вартість селянського (фермерського) господарства ВОСХОД , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19146947, що розташоване в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, складає 101483 (сто одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 05 коп., що підтверджується звітом про оцінку майнових прав № РСМ -1115-008 від 20.11.2015 року, наданим фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (а.с.25-35).

Виходячи з цієї вартості та керуючись підпунктом 1) пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір позивачка сплатила судовий збір в розмірі 1014 гривні 83 копійки, що підтверджується квитанціями банку (а.с.1, 21). Судові витрати позивачки в розмірі визначеного вказаним Законом судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, статей 15, 1217, 1218, 1261, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст.2, 4, ч.1 ст.5, ст.8 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року №2009-ХІІ, ст.19, ч. 1 ст. 23, ст.35 Закону України Про фермерське господарство № 973-IV від 19.06.2003 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Петропавлівської районної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Перша Павлоградська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Петропавлівське районне управління юстиції Дніпропетровської області, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на Селянське (фермерське) господарство ВОСХОД , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19146947, яке розташоване в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, після смерті її чоловіка ОСОБА_2, померлого 09 лютого 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_5