Рішення

від 13.07.2011 по справі 22-ц-11918/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-11918 / 2011 року Головуючий 1 інстанції - Черняк В.Г.

Категорія - відшкодування шкоди Доповідач - Пилипчук Н.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого-судді - Пилипчук Н.П.,

Суддів - Трішкової І.Ю.

ОСОБА_1

при секретарі - Козир Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 26.11.2008 року близько 17 години 20 хвилин в м. Харкові на вул. Роганській, поблизу дому №324 по вул. Луї Пастера, автомашиною Опель-Кадет, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, вчинено наїзд на її матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її мати загинула. Вказує, що понесла витрати на спорудження надгробного пам'ятника 5 758 грн., організацію та проведення поховання 3 434,66 грн., організацію та проведення поминок 7 080,96 грн., які просить стягнути з відповідача. Зазначає, що загибеллю матері їй заподіяно значних моральних та фізичних страждань, її життєві зв'язки було суттєвим чином порушено та поновити нормальний звичайний уклад життя неможливо, оскільки вона втратила рідну їй людину - матір, просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Представник відповідача у суді першої інстанції проти позову заперечував, пояснив, що ОСОБА_2 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не визнаний.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9 192,66 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на поховання матері та на спорудження надгробного пам'ятника, 50 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у наслідок заподіяння смерті матері; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 591,93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 грн. У задоволенні позову в частині відшкодування витрат понесених на організацію та проведення поминок 7080,96 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір відшкодування. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідача посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що ДТП сталося в результаті необережних та необачних дій потерпілої. Вказує, що суд першої інстанції зобов'язаний був, у відповідності до ст. 1193 Цивільного кодексу України, з урахуванням грубої необережності потерпілої зменшити розмір відшкодування.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталася 26.11.2008 року в м. Харкові на вул. Роганській, поблизу дому №324 по вул. Луї Пастера, в результаті наїзду автомашиною Опель-Кадет держ. № НОМЕР_1 під керуванням володільця автомобіля ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_4, остання була смертельно травмована та загинула.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або втримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. ч. 2, ч. 3 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою слідчого від 01 жовтня 2010 року кримінальна справа № 57080826 за ст. 286 ч. 2 КК України, що порушена по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_4 і водія ОСОБА_2 закрита за п. 2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину. Крім того, із постанови вбачається, що ДТП сталося в результаті необережних та необачних дій потерпілої, які виявились у порушенні вимог п.п. 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху України .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відшкодування витрат на поховання без врахування вини потерпілої, оскільки такий висновок відповідає вимогам ч. 3 ст. 1193 ЦК України. В цій частині рішення суду залишається без змін.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивач в результаті загибелі матері в ДТП зазнала моральної шкоди, правильно вказав, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду незалежно від того, що відсутня його вина в ДТП, однак, неправильно, без врахування обставин справи, визначив розмір відшкодування.

Не заперечується що загибель матері в ДТП спричинило позивачу значні моральні та фізичні страждання, її життєві зв'язки було суттєвим чином порушено та поновити нормальний звичайний уклад її життя неможливо, оскільки вона втратила матір.

Суд першої інстанції вважав встановленим заподіяння позивачу моральної шкоди на суму 50 000 грн., але необхідною і достатньою, доведеною і такою, що підлягає стягненню з відповідача, враховуючи обставини ДТП, принцип розумності та справедливості, є моральна шкода у розмірі 20 000 грн., що повністю відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, а також роз'ясненням, даним в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» .

Судові витрати повинні бути відшкодовані позивачу у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України. Таким чином стягненню з відповідача на користь держави підлягають витрати понесені у зв*язку із сплатою судового збору із позовних вимог майнового характеру в сумі 91,92 грн., немайнового характеру 8,50 грн., всього 100,42 грн.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито» , ст. ст. 303, 304, 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року змінити в частині суми стягнення на відшкодування моральної шкоди та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди завданої смертю матері 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО: 851011, р/р: 31411537700009, КБК: 22090100) судовий збір в сумі 100,42 гривень.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: