Рішення

від 03.12.2015 по справі 925/1779/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р. Справа № 925/1779/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства Могунція-Україна до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягенення 6 906 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство Могунція-Україна звернувся в господарський суд з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення, на підставі Договору про призначення дилера № 22014-Д від 31.03.2014 року, 4 244 грн. 40 коп. основного боргу, 2 473 грн. 26 коп. інфляційних, 188 грн. 39 коп. 3% річних, що разом складає 6 906 грн. 05 коп., та відшкодування судових витрат.

В засідання суду позивач явку свого представника не забезпечив, його представник подала клопотання, в якому просила суд розглянути справу без її участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечила, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69 , 75 , 77 ГПК України , визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 85 ГПК України , у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

31.03.2014 року позивач - приватне акціонерне товариство Могунція-Україна , як продавець, і відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, як покупець-дилер, уклали договір № 22014-Д (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу (дилеру) товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у даному Договорі.

Згідно з п.п. 3.2.1 п. 3.2 Договору, дилер зобов'язаний прийняти товар і сплатити його на умовах Договору.

У пункті 7.1 сторони домовились, що приймання - передача товару здійснюється згідно з накладною, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктами 8.1 та 9.1 Договору, сторони передбачили, що дилер оплачує товар, що поставляється, за цінами і на умовах, узгоджених в накладній, оплата партії товару здійснюється дилером згідно з рахунком на цю партію товару банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця, або будь-яким іншим способом протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання зобов'язань за Договором позивачем протягом строку дії Договору за видатковими накладними № 754 від 07.03.2014, № 835 від 14.03.2014, № 909 від 20.03.2014, № 938 від 21.03.2014, № 1053 від 31.03.2014, № 1222 від 10.04.2014, № 1225 від 10.04.2014, № 1351 від 24.04.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 915 грн. 88 коп.

В порушення умов п. 9.1 Договору відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, за обліком позивача заборгованість складає 42444 грн. 40 коп., а саме: за видатковою накладною № 1222 від 10.04.2014 року на суму 6744 грн. оплачено частково у сумі 6000 грн., борг складає 744 грн., за видатковими накладними № 1225 від 10.04.2014 року на суму 343 грн. 20 коп., № 1351 від 24.04.2014 року на суму 3 157грн. 20 коп. товар не оплачений.

За розрахунком позивача: по видатковій накладній № 1222 від 10.04.2014 року розмір інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за період прострочення з 22.07.2014 по 27.10.2015 складає, відповідно, 428,54 грн. і 28,31 грн.; по видатковій накладній № 1225 від 10.04.2014 розмір інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за період прострочення з 10.05.2014 по 27.10.2015 складає, відповідно, 226,17 грн. і 15,12 грн.; по видатковій накладній № 1351 від 24.04.2014 розмір інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за період прострочення з 11.08.2014 по 27.10.2015 складає, відповідно, 1818,55 грн. і 114,96 грн. Разом розмір інфляційних втрат складає 2473,26 грн., 3% річних - 188,39 грн., які також позивачем заявлені до стягнення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі Договору про призначення дилера № 22014-Д від 31.03.2014 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України : порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу .

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявність і розмір спірного основного грошового зобов'язання на суму 4244 грн. 40 коп., строк виконання якого настав, позивачем підтверджено поданими доказами, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

За встановлених обставин прострочення виконання спірного основного грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення є такою, що відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому судом задовольняється також.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що: господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ч. 3 ст. 4 3 ); сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22); кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33); обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34); господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43).

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відтак, з врахуванням обставин справи, умов договору та вищенаведених приписів законодавства, суд вважає, що оскільки відповідач прострочив оплату товару, отриманого по договору, стягнення прострочених сум основного боргу разом з інфляційними втратами і 3% річних є правом позивача, заявлені вимоги про стягнення цих грошових сум суд вважає обґрунтованими, доказаними, розрахованими у відповідності з умовами договору і закону, тому позов визнає таким, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 18034, АДРЕСА_1 на користь приватного акціонерного товариства Могунція-Україна , ідентифікаційний код 21667547, 07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, 1-Б - 4 244 грн.40 коп. основного боргу, 2473 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 188 грн. 39 коп. 3% річних, 1218 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 21.12.2015 року.

Суддя В.М. Грачов