Рішення

від 23.12.2015 по справі 673/757/15-ц

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/757/15-ц

Провадження № 2/673/346/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р.

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:головуючого - судді Коваля Ф.І.,

при секретарі Демчишиній Н.Г.,

за участю прокурора Делінди В.Ю.,

представників відповідачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Деражня цивільну справу за позовом прокурора Деражнянського району в інтересах держави до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа Богдановецька сільська рада Деражнянського району, про скасування розпоряджень голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, -

встановив:

Прокурор Деражнянського району звернувся в суд в інтересах держави до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 про скасування розпоряджень голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно з розпорядженнями ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 20 травня 2011 року №262/2011-р. та №263/2011-р. надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 з метою ведення особистого селянського господарства на території Богдановецької сільської ради Деражнянського району, а згідно з розпорядженням від 10 серпня 2011 року №406/2011-р. затверджено проект землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок та передано у власність вказаних осіб земельні ділянки, площами по 2,0 га кожному. 4 жовтня 2011 року відділом Держкомзему у ОСОБА_4 районі на підставі розпорядження від 10 серпня 2011 року було видано державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_5 - серії ЯЛ, номер 598960, ОСОБА_6 - серії ЯЛ, номер 598957, ОСОБА_7 - серії ЯЛ, номер 598954, ОСОБА_6 - серії ЯЛ, номер 598958, ОСОБА_9 - серії ЯЛ, номер 598959, згідно з якими їм було передано у власність земельні ділянки, площами по 2,000 га, розташовані на території Богдановецької сільської ради Деражнянського району, за межами населеного пункту, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства. Позивач стверджує, що передача вказаних земельних ділянок у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям . Так, він посилається на те, що згідно з положеннями наведеного законодавства при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Разом з тим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Відповідачі ж ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9А на території Богдановецької сільської ради не проживали та не проживають, у соціальній сфері сіл цієї сільської ради не зайняті, членами КСП Нивка не були. Крім цього, на території сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, проте земельні ділянки у власність ще не отримували. Тобто, стверджує позивач, ОСОБА_4 райдержадміністрація при видачі розпоряджень про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність відповідачів порушила ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вказані розпорядження та видані на їх підставі державні акти, на думку позивача, є незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Зі змісту його заяви вбачається, що позов він визнає, не заперечуючи в його задоволенні.

Представники відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позову не визнали і просять відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачі набули право власності на земельні ділянки, розташовані на території Богдановецької сільської ради в порядку та на підставах, передбачених законодавством України. Представники стверджують, що Земельним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні земельної ділянки, серед яких умови, на які посилається позивач як на підстави для такої відмови, не передбачені. Не містить заборони надання земель іншим громадянам України, крім тих, які зайняті у соціальній сфері на селі та які є членами сільськогосподарських підприємств або переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, і Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, оскільки даний Указ лише визначає пріоритет певної категорії громадян при передачі земель. Що стосується відповідачки ОСОБА_7, то вона є власником будинку, розташованого по вул. 8 Березня, 2 в с. Березово, що знаходиться на території Богдановецької сільської ради, тому її представник просить прийняти до уваги цю обставину при вирішенні спору. Крім того, представник відповідача ОСОБА_6 просить застосовувати щодо спірних правовідносин позовну давність, стверджуючи, що оскільки оскаржувані розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації були видані у 2011 році, після чого були розміщені на офіційному сайті адміністрації, тобто мають публічний характер, то строк позовної давності по зазначеній вимозі збіг ще у 2014 році, тому він просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_6 на повторні виклики в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується письмовими повідомленнями про вручення їй рекомендованих поштових відправлень.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Богдановецької сільської ради Деражнянського району в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вважаючи позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вислухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженнями голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 20 травня 2011 року №262/2011-р. та №263/2011-р. Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площами по 2,0 га, для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства на території Богдановецької сільської ради Деражнянського району.

Згідно із пунктами 1, 2 розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 10 серпня 2011 року №406/2011-р. Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 земельні ділянки, площами по 2,0 га кожному, для ведення особистого селянського господарства на території Богдановецької сільської ради Деражнянського району.

Відтак, на підставі вказаного розпорядження райдержадміністрації від 10 серпня 2011 року, відділом Держкомзему у ОСОБА_4 районі 4 жовтня 2011 року було видано п'ять державних актів на право власності на земельні ділянки, згідно із якими у власність відповідачів передано земельні ділянки, площами по 2,000 га, розташовані на території Богдановецької сільської ради Деражнянського району, за межами населеного пункту, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства: на ім'я ОСОБА_5 - державний акт серії ЯЛ, номер 598960, на ім'я ОСОБА_6 - державний акт серії ЯЛ, номер 598957, на ім'я ОСОБА_7 - державний акт серії ЯЛ, номер 598954, на ім'я ОСОБА_6 - державний акт серії ЯЛ, номер 598958, на ім'я ОСОБА_9 - державний акт серії ЯЛ, номер 598959.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи обґрунтованість вимог відповідачів про застосування щодо спірних правовідносин строку позовної давності, суд керується положеннями Глави 18 Розділу V Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 цього Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові відповідно до ст. 267 цього Кодексу.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Суд не приймає до уваги заперечення прокурора щодо застосування позовної давності, оскільки згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14 та від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому прокурор не є стороною (позивачем) у справі, а лише представляє в межах визначених законом повноважень інтереси особи, в інтересах якої заявлено позов. Тому для визначення початку перебігу позовної давності має значення, коли про порушення її права дізналася саме заінтересована особа, в інтересах якої заявлено позов прокурором.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Як встановлено судом, оскаржувані розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації були прийняті 20 травня та 10 серпня 2011 року.

Згідно із ст. 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації (в редакції, чинній на час видачі розпоряджень), акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, оприлюднюються у порядку, встановленому статтею 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як вбачається зі змісту оскаржуваних розпоряджень райдержадміністрації, пізніший термін введення їх в дію встановлений не був, тобто на них поширювалися загальні положення щодо набрання чинності - з моменту їх прийняття.

Відповідно до ст.1 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час видачі розпоряджень) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими ОСОБА_3, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що прокурор Деражнянського району не був позбавлений можливості ознайомитися зі змістом розпоряджень ОСОБА_4 райдержадміністрації від 20 травня та 10 серпня 2011 року після їх прийняття, у зв'язку з чим його доводи в тому, що про факт видачі таких розпоряджень йому стало відомо внаслідок проведеної прокуратурою перевірки у травні 2015 року, не заслуговують на увагу суду.

Крім того, про факт прийняття розпоряджень ОСОБА_4 райдержадміністрацією 20 травня та 10 серпня 2011 року була обізнана Богдановецька сільська рада, як особа, до повноважень якої належить контроль у сфері земельних відносин, що, зокрема, підтверджується актами встановлення та погодження меж земельних ділянок в натурі, складеними за участю Богдановецького сільського голови.

Будь-яких доказів на спростування цієї обставини прокурором не подано.

Підсумовуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позову прокурора Деражнянського району в інтересах держави до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування розпоряджень голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_10