Рішення

від 22.12.2015 по справі 923/1736/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа № 923/1736/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ю.Г.", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв", с. Федорівка

Каховського району Херсонської області

про стягнення 162688,33 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність від 07.10.2015р.;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ю.Г." звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" заборгованість у розмірі 163188,11 грн., з якої: 157460,31 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 5727,80 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про надання послуг №2/06 від 15.06.2013р. та положення ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України.

24 листопада 2015 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки обов'язок оплати наданих послуг виникає у відповідача на підставі виставленого рахунку, а позивач не надав підтвердження виникнення такого обов'язку у відповідача. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 48-49).

Ухвалою від 08.12.2015р. суд, у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, неявкою відповідача та необхідністю витребування у позивача нових доказів, продовжив строк розгляду спору у справі № 923/1736/15 на п'ятнадцять днів - до 30.12.2015 року та відклав розгляд справи на 22.12.2015р.

08 грудня 2015 року позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 162688,33 грн., з якої: 157401,13 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 5287,20 грн. - сума 3% річних.

Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв до розгляду та задовольнив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Суд визначає ціну позову у розмірі 162688,33 грн.

10 грудня 2015 року позивач надав суду докази надіслання на адресу відповідача копії заяви про зменшення розміру позовних вимог та уточненого розрахунку суми боргу станом на грудень 2015 року. Дані документи прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання вчетверте не з'явився, незважаючи на ті обставини, що належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися до суду (а.с. 43, 44, 47, 59).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1736/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2015р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 15.06.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ю.Г." (надалі - позивач, або виконавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (надалі - відповідач, або замовник) був укладений договір про надання послуг №2/06 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору, предметом договору є надання послуг по збиранню урожаю 2013 року зернових, технічних та масляних культур 1 комбайнами виконавця марки ОСОБА_2 9550 (2005 року випуску), на площах замовника, що розташовані на території Каховського району Херсонської області.

На підставі пп. 2.1.1, 2.1.3 договору, виконавець зобов'язується провести збирання зернових, технічних та масляних культур на площах замовника, а саме: зібрати озиму пшеницю, площею 400 га, в с. Федорівка. Розпочати збирання необхідно не пізніше 16 червня 2013 року і закінчити його не пізніше 30 червня 2013 року.

Пунктом 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що вартість послуг за умовами цього договору проводиться із розрахунку на 1 га площі збирання та встановлюється згідно додаткової угоди, яка укладається сторонами не пізніше 25 червня 2013 року та є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору складається з вартості усіх послуг, наданих за цим договором. Надання послуг згідно умов договору щотижнево фіксується в актах про наданні послуги, в яких обов'язково вказується загальний об'єм наданих послуг, вартість послуг із розрахунку за 1 га та загальну вартість наданих послуг, які підписують уповноважені представники сторін і завіряють печаткою. Вони є підставою для надання виконавцем рахунку на оплату відповідно до умов договору.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 88120,00 грн., позивач посилається на ті обставини, що свої зобов'язання за договором він виконував у повному обсязі. Позивач надавав відповідачу зазначені послуги з 16.06.2013 року по 30.06.2013 року, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 27.06.2013р. на загальну суму 87570,00 грн. та №ОУ-0000012 від 06.07.2013р. на загальну суму 43700,00 грн., а всього - 131270,00 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 11, 12).

Згідно п. 3.5 договору, замовник проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку виконавця протягом 30-ти банківських днів з дня його отримання.

Позивач зазначає, що 09 липня 2013 року виставив замовнику на оплату рахунок СФ-0000020 від 09.07.2013р. на загальну суму виконаних робіт 131270,00 грн. (а.с. 14). Відповідачем частково проведено оплату згідно вказаного рахунку, на загальну суму 43150,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 13).

Надалі, 05 січня 2014 року сторони склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків, з якого слідує, що станом на 31.12.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 88120,00 грн. (а.с. 10).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач, з у рахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 157460,31 грн. та 3% річних у розмірі 5727,80 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження оплати суми боргу у розмірі 88120,08 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 88120,00 грн., є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 5287,20 грн. (за період грудень 2013р. - листопад 2015р.) та інфляційних втрат у розмірі 69281,13 грн. (за період грудень 2013р. - листопад 2015р.), і визнав його обґрунтованим.

Доказів сплати нарахованих сум 3% річних у розмірі 5287,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 69281,13 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечує, що позивач на виконання п.3.5. договору виставляв йому рахунок на оплату послуг, а тому і відсутні підстави для стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно п.3.3. договору надання послуг та їх прийняття підтверджується Актами про надані послуги, підписаними обома сторонам, а згідно п.3.5 договору замовник (відповідач) повинен здійснити оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку виконавця, протягом тридцяти банківських днів з дня його отримання.

Зі змісту цих умов, з урахуванням приписів вищезазначених правових норм, вбачається, що зобов'язання замовника оплатити виконавцю послуги виникають не здати їх надання та/або дати складання акту приймання послуг, а за умови обов'язкового настання кількох послідовних подій, а саме складання (підписання) сторонами акту про надання послуг + направлення виконавцем, і що головне, отримання замовником рахунку за надані послуги, а право позивача на нарахування відповідачу за порушення умов договору передбаченої умовами договору пені та ст..625 ЦК України річних та втрат від інфляції, виникає після закінчення тридцяти банківських днів з дня отримання вказаного рахунку.

В матеріалах справи наявний, наданий позивачем суду рахунок-фактура №СФ-0000020 від 09.07.2013р. на сплату відповідачем послуг у розмірі 131270,00 грн.

Доказів того, що він направляв цей рахунок відповідачу будь-яким чином (листом, кур'єром або особисто) і що відповідач дійсно отримав цей рахунок (відповідач не визнає факту отримання вказаного рахунку) позивач суду не надав.

Проте, в матеріалах справи містяться інші докази, які підтверджують факт отримання відповідачем рахунку №СФ-0000020 від 09.07.2013р.

Так, в матеріалах справи містяться банківські виписки (а.с. 13), з яких вбачається, що 22.10.2013р. та 23.10.2013р. відповідач здійснював оплати (18150,00 грн. та 43700,00 грн.) з посиланням на рахунок № СФ-0000020 від 09.07.2013р.

При цьому, сума виставленого рахунку становить 131270, 00 грн., яка являє собою сумарну вартість виконаних робіт згідно актів від 27.06.2013р. на суму 87570,00 грн. та від 06.07.2013р. на суму 43700,00 грн. Рахунок також містить відомості щодо обсягів виконаних робіт: комбайнування зернових культур на площі 226,4 га. та комбайнування олійних культур на площі 181,0 га, що відповідає сумарному обсягу робіт за вказаними актами виконаних робіт.

Таким чином, відсутність в рахунку № СФ-0000020 від 09.07.2013р. посилання на договір, як на підставу визначення суми рахунку, не може бути підставою для висновку про відсутність, як такового, факту виставлення позивачем рахунку на оплату виконаних робіт.

Враховуючи, що позивач не має письмового підтвердження фату передачі відповідачу рахунку № СФ-000020 від 09.07.2013р., проте, суд вважає, що здійснення відповідачем 22.10.2013р. та 23.10.2013р. оплат з посиланням на рахунок № СФ-0000020 від 09.07.2013р., безспірно доводить, що станом на вказані дати рахунок-фактуру № СФ-0000020 від 09.07.2013р. відповідачем вже було отримано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 22.10.2015р. відповідач вже отримав рахунок-фактуру, а отже і кінцевий термін розрахунку з урахуванням п.3.5. договору - 05 грудня 2015 року.

Інші заперечення відповідача в частині невизнання позовних вимог, які викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги та підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та не спростовують докази позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що позивачем при подані позовної заяви, платіжним дорученням №1244 від 09.10.2015р. було сплачено 2447,83 грн. судового збору, в той час як відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, що має бути сплачена позивачем від ціни позову становить 2447,82 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати).

Надалі, на підставі заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд визначив ціну позову у розмірі 162688,33 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 7,51 грн. підлягає поверненню платнику, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (74850, Херсонська область, Каховський район, с. Федорівка, вул. Леніна, 33, код ЄДРПОУ - 31193280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ю.Г." (73020, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 31848340) суму основного боргу у розмірі 88120,00 грн., суму 3% у розмірі 5287,20 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 69281,13 грн. та 2440,32 грн. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Тандем-Ю.Г." (73020, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 31848340) зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) 7,51 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1244 від 09.10.2015р., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом. Оригінал платіжного доручення №1244 від 09.10.2015р. знаходиться в матеріалах справи № 923/1736/15.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко