Постанова

від 14.12.2015 по справі 826/17943/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2015 року № 826/17943/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю Укртара-Транс про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Укртара-Транс (далі - ТОВ Укртара-Транс , відповідач) про стягнення коштів у розмірі 411,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення вимог законодавства не сплатив страхові внески у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 411,78 грн.

Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Укртара-Транс перебуває на обліку в якості страхувальника в Святошинській міжрайонній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 16.10.2002 року за №800040008576.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до позивача звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП за 2007 рік, згідно якого до сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягає сума у розмірі 411,78 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, спірні правовідносини по даній справі регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, що втратив чинність 01.01.2015 (далі - Закон № 2240-ІІІ)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик (пункт 1 статті 2 цього Закону).

В свою чергу пункти 3 і 4 ст. 2 Закону № 2240-ІІІ визначають страхувальника як: а) роботодавця - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) осіб, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, а "страховика" - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

При цьому згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 2240-ІІІ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 19 цього Закону).

Згідно пунктів 2 і 4 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-ІІІ страхувальник зобов'язаний, зокрема: нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 411,78 грн.

Вказана сума боргу була самостійно визначена відповідачем у поданому позивачеві звіті про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП за 2007 рік, копія якого є у матеріалах справи, тому вона вважається узгодженою.

В силу норми ч. 3 ст. 30 Закону № 2240-ІІІ своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням (стаття 10 цього Закону).

Також п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (в останній редакції) визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Статтею 8 Закону № 2240-III встановлено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Станом на момент розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 345,00 грн. відповідачем не сплачена, що останнім жодними документальними доказами спростовано не було.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши правові норми чинного законодавства та оцінивши наявні докази у справі, беручи до уваги те, що суму страхових внесків відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 94, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укртара-Транс (код ЄДРПОУ 32210207; адреса: 03146, м. Київ, вул. Петра Чаадаєва, буд. 2-Б; п/р 260023215 в Перша філія АППБ АВАЛЬ , м. Київ, МФО 322506; п/р 26006010215391 в Київську міську філію АКБ УСБ , м. Київ,, МФО 322012) на користь Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 26080404; м.Київ, вул. Дегтярівська, 53-а, п/р 25600895 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) кошти у сумі 411 (чотириста одинадцять) грн. 78 коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Шулежко