ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2015Справа №910/26474/15
За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"
Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про виселення з нежилих приміщень
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність №81 від 20.03.2015;
Від відповідача : не з'явились
Від третьої особи: ОСОБА_2- представник, довіреність № 29 від 02.07.2015.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства "Учбово-виробниче об'єднання інвалідів "Допомога" Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" про виселення з нежилих приміщень НТУУ "Київський політехнічний інститут" загальною площею 175,9 кв. м, за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м.; вигороджена частина холу площею 63,5 кв. м, кімнати: №1а площею 12,7 кв. м, № 1б площею 13,6 кв. м, технічне приміщення площею 20,0 кв. м., тамбур площею 1,6 кв. м., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №2745 нерухомого майна від 22.02.2006 в частині виконання п. 2.4. Договору, а саме звільнення та повернення орендодавцю нежилих приміщень загальною площею 175,9 кв. м, за адресою м. Київ, пр-т. Перемоги, 37 у разі припинення Договору, строк дії якого закінчився 22.04.15 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/26474/15 та призначено до розгляду на 10.11.2015. Також вказаною ухвалою за ініціативою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Ухвалою господарського суду м. Києва 10.11.2015 розгляд справи №910/26474/15 відкладено на 01.12.2015.
У судові засідання 10.11.2015 та 01.12.2015 з'явилися уповноважені представники позивача та третьої особи.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 10.11.2015 та 01.12.2015 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103035310952, №0103036152757 .
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 10.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 0450/25/10 від 09.11.2015. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 10.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи надійшли пояснення б/н від 04.11.2015, в яких РВ ФДМУ по м. Києву зазначено про незаконність перебування відповідача у спірних приміщеннях з огляду на його повідомлення про відсутність у РВ ФДМУ та НТУУ КПІ намірів продовжувати Договір оренди, та клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д. Пояснення разом з доданими до клопотання документами судом долучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання 01.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання № 0450/284Ю від 30.11.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи надійшло клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та правових позицій, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та третьою особою на час проведення судового засідання 01.12.15 р. суду не надано.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 10.11.2015 та 01.12.2015 до суду не надходило.
Документи, витребувані ухвалами суду від 12.10.2015 та 10.11.2015 відповідачем суду не надані.
Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.
Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представники позивача та третьої особи проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками позивача та третьої особи не заявлено.
В судовому засіданні 01.12.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.
Представник третьої особи у судовому засіданні 01.12.2015 надав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги позивача.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
В С Т А Н О В И В:
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 22 лютого 2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі) та Підприємством «Учбово-виробниче об'єднання інвалідів «Допомога» Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» (орендар за договором, відповідач по справі) укладено договір оренди №2745 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 (в редакції Договору № 2745/02 від 30.11.09 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 2745 від 22.02.06 р.) якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 175,9 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7, приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м кімнати: № 1а площею 12,7 кв.м, № 16 площею 13,6 кв.м, технічне приміщення площею 20,0 кв.м, тамбур площею 1,6 кв.м, що знаходиться на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут (далі - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.10.05р. 444488,0 грн. ОСОБА_1 передається в оренду з метою розміщення 10,0 кв.м - ксерокопіювання; 40,0 кв.м - торгівля шкільним приладдям та учбовими посібниками; 4,5 кв.м - торгівля продовольчими товарами (непідакцизними); 10,0 кв.м - торгівля непродовольчими поварами (непідакцизними) та 111,4 кв.м. - їдальня.
В подальшому вартість майна змінювалась сторонами, про що укладались відповідні Договори № 2745/02 від 30.11.09 р. та № 2475/06 від 31.12.13 р. про внесення змін до Договору оренди.
Розділами 4-9 Договору сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна, орендну плату, використання амортизаційних відрахувань, обов'язки та права орендаря, обов'язки та права орендодавця, відповідальність сторін і вирішення спорів за договором тощо.
Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками орендаря, орендодавця та балансоутримувача та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (непоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.
Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.
Водночас, оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» , який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.
За приписами ч. 1 ст. 5 закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату укладення договору) орендодавцями, зокрема, є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної України та галузевих академій наук.
При цьому вказані приписи кореспондуються зі ст. 287 Господарського кодексу України, якою визначено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо державного та комунального майна - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 2 ст. 70 Закону України Про вищу освіту майно закріплюється за державним або комунальним вищим начальним закладом на праві господарського відання.
У відповідності до частини 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
За умовами п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна, який погоджується балансоутримувачем.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" передано, а Підприємством "Учбово-виробниче об'єднання інвалідів "Допомога" Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі НТУ України КПІ , загальною площею 175,9 кв. м, розміщене за адресою: м. иїв, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7 приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м., вигороджена частина холу площею 63,5 кв. м., кімнати: № 1А площею 12,7 кв. м., №1Б площею 13,6 кв. м., технічне приміщення площею 20,0 кв. м., тамбур площею 1,6 кв. м., що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37 від 22.02.2006, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вказаний акт підписаний орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем, а також скріплений печатками позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача без будь-яких зауважень та заперечень.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що орендодавцем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі відповідачу орендованого майна на підставі Договору оренди № 2745 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 3 ст. 18, ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За змістом п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2005: 1966,96 грн..
Відповідно до п. 3.2. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2006 встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2005, січень 2006, лютий 2006.
У відповідності до п. 3.5. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, виключаючи день оплати.
Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , яка кореспондується з ч. 4 ст. 284 ГК України, встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 22 лютого 2006 по 22 січня 2007 року.
Крім того, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна (далі - Постанова № 12) зазначено, що зі змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
При цьому пунктом 10.5 Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору, після закінчення строку чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Матеріали справи не містять доказів фактичного укладення сторонами додаткових угод про зміну умов Договору в частині строку його дії, окрім Договору № 2745/05 від 07.08.13 р. про внесення змін до Договору оренди, яким строк дії Договору продовжено на 11 місяців, що діє до 22 травня 2014 р.,; та Договору № 27545/07 від 26.06.14 р. про внесення змін до Договору оренди, яким строк дії Договору продовжено на 11 місяців, що діє з 22 травня 2014 р. до 22 квітня 2015 р. включно.
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 03.06.2008р. у справі №2-11/9948-2007 та від 18.08.2009р. у справі №2/385, та постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2015р. у справі №925/2355/14.
В матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-20866 від 31.12.14 р. на адреси РВ ФДМУ по м. Києву, НТУ КПІ та Підприємства УВОІ Допомога , в якому Міністерство пропонує не продовжувати термін дії Договору оренди від 22.02.06 р. № 2475.
Також як встановлено судом, листом № 30-06/1543 від 13.02.15 р. РВ ФДМУ по м. Києву з урахуванням вказаного листа Міністерства освіти і науки України повідомив відповідача про неможливість продовження Договору оренди № 2745 від 22.02.06 р. на наступний термін після його закінчення.
Факт надсилання вказаного листа на адреси відповідача та балансоутримувача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 5868 від 19.02.15 р. та списку згрупованих внутрішніх листів від 19.02.15 р..
Окрім цього листом № 30-06/4253 від 27.04.2015 орендодавець повідомив відповідача про закінчення 22.04.15 р. терміну дії договору оренди №2745 від 22.02.2006, відмовив в продовженні строку його дії та зазначив про те, що договір є припиненим. Також вказаним листом РВ ФДМУ в м. Києві вимагало від НТУУ КПІ та КП УВОІ Допомога повернення орендованого приміщення на підставі акта приймання - передачі (повернення).
На підтвердження отримання даного листа відповідачем 30.04.15 р. третьою особою надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103248515590.
Отже, з огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що орендодавець висловив свої заперечення проти продовження Договору на новий строк, що виразилося у його поведінці, вчиненій ним в активній однозначній формі, доведеній до відповідача шляхом надіслання вказаних листів, тобто орендодавцем за спірним правочином було у передбаченому чинним законодавством України порядку своєчасно висловлено свій намір щодо припинення з орендарем правовідносин, що виникли на підставі Договору оренди № 2745 нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.06 р..
В контексті зазначених правових норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору про свої наміри. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 06.10.2011 р., від 25.06.2014 р. по справах №5023/1385/11 та № 910/24379/13.
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з якою кореспондується п. п.10.9 Договору, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що орендодавцем за договором було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено заперечення проти пролонгації договору, суд дійшов висновку, що строк дії Договору оренди № 2745 нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.06 р.. закінчився 22 квітня 2015 р. та пролонгованим у відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , укладений між сторонами правочин не був.
Відповідно до п.4.1 Постанови № 12 якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строк мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, такий договір припиняється.
При цьому згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі
Суд зазначає, що згідно п.2 ст. 26 та п.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до п. 2.4. Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.
Згідно до п. 2.5. Договору орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.
Окрім того пунктом 5.7 Договору передбачений обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві /балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової орендованого майна з вини орендаря.
При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна з оренди в порядку ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 2.4 Договору.
Проте, як зазначає позивач, після закінчення строку дії Договору оренди відповідач всупереч умовам п. 5.6 та п. 2.4 договору об'єкт оренди, а саме нерухоме майно загальною площею 175,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 37, учбовий корпус №7 приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м., вигороджена частина холу площею 63,5 кв. м., кімнати: № 1А площею 12,7 кв. м., №1Б площею 13,6 кв. м., технічне приміщення площею 20,0 кв. м., тамбур площею 1,6 кв. м, не звільнив та по Акту приймання-передачі орендоване нежиле приміщення позивачу як балансоутримувачу або орендодавцю - РВ ФДМУ по м. Києву не повернув.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що строк дії Договору закінчився 22.04.15 р., вказаний Договір за умови належного повідомлення відповідача з боку орендодавця про відсутність намірів його продовження не був продовженим сторонами на той самий термін і у матеріалах справи відсутні докази укладення іншого договору, об`єктом якого є нерухоме майно загальною площею 175,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 37, учбовий корпус №7 приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м., вигороджена частина холу площею 63,5 кв. м., кімнати: № 1А площею 12,7 кв. м., №1Б площею 13,6 кв. м., технічне приміщення площею 20,0 кв. м., тамбур площею 1,6 кв. м, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав користування вказаними нежилими приміщеннями, отже строк звільнення Підприємством "Учбово-виробниче об'єднання інвалідів "Допомога" Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" об'єкта оренди є таким, що настав.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження передачі майна оредодавцеві, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Підприємство "Учбово-виробниче об'єднання інвалідів "Допомога" Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В; код 31245580) з нежилого приміщення загальною площею 175,9 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7 приміщення 1-го поверху: вигороджена частина холу площею 64,5 кв. м, вигороджена частина холу площею 63,5 кв. м, кімнати: № 1А площею 12,7 кв. м, №1Б площею 13,6 кв. м, технічне приміщення площею 20,0 кв. м, тамбур площею 1,6 кв. м..
3. Стягнути з Підприємства "Учбово-виробниче об'єднання інвалідів "Допомога" Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В; код 31245580) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37; ідентифікаційний код 02070921) 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 28 грудня 2015 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М.Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2015 |
Оприлюднено | 06.01.2016 |
Номер документу | 54753167 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні