Рішення

від 23.12.2015 по справі 910/28270/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015Справа №910/28270/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Телеком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Телеком»

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 09.10.2015р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 23 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланет Телеком» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Телеком» (відповідач) про стягнення 24 240,00 грн. вартості непоставленого товару, 8 996,30 грн. інфляційних втрат та 510,04 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань щодо поставки товару за рахунком на оплату № 945 від 07.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/28270/15. Розгляд справи призначено на 07.12.2015р.

04.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 07.12.2015р., представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. розгляд справи відкладено на 23.12.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Дата Телеком (постачальник) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ланет Телеком (покупець) рахунок № 945 від 07.10.2014 року на оплату товару на загальну суму 33 230,00 грн.

Платіжним дорученням № 26 від 08.10.2014 року позивачем здійснено оплату товару на суму 33 230,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 861 від 09.10.2014 року відповідачем поставлено частину товару на загальну суму 8 990,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача із листом від 29.01.2015 року, у якому гарантував повернення грошових коштів на суму непоставленого товару за відповідним графіком.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією № 30/06 від 30.06.2015 року, у якій просив поставити товар або повернути суму в розмірі 24 240,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору за рахунком на оплату № 945 від 07.10.2014 року щодо поставки товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 24 240,00 грн. вартості непоставленого товару, 8 996,30 грн. інфляційних втрат та 510,04 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором поставки.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Дата Телеком було виставлено ТОВ Ланет Телеком рахунок № 945 від 07.10.2014 року на оплату товару на загальну суму 33 230,00 грн.

Платіжним дорученням № 26 від 08.10.2014 року позивачем здійснено оплату товару на суму 33 230,00 грн., відповідач, в свою чергу, поставив частину товару на загальну суму 8 990,00 грн.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із претензією № 30/06 від 30.06.2015 року, яку останній отримав 17.07.2015 року, і у якій позивач просить поставити товар або повернути суму в розмірі 24 240,00 грн.

Проте, поставки товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не здійснено, зворотного суду не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що строк здійснення поставки товару за рахунком № 945 від 07.10.2014 року в силу ст. 530 Цивільного кодексу настав, з урахуванням положень ст. 693 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягає стягненню 24 240,00 грн.- вартості оплаченого, проте непоставленого товару, які за своєю природою є попередньою оплатою.

Щодо позовних вимог про стягнення 8 996,30 грн. інфляційних втрат та 510,04 грн. 3% річних, суд повідомляє наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 № 01-06/1666/14 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" , - обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (постанова від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7).

Таким чином, з урахуванням того, що повернення попередньої оплати в розмірі 24 240,00 грн. не є грошовим зобов'язанням, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 8 996,30 грн. інфляційних втрат та 510,04 грн. 3% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАТА ТЕЛЕКОМ" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3, поверх 5, кімната 3, ідентифікаційний код 31243535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЕТ ТЕЛЕКОМ" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 42, ідентифікаційний код 39362054), грошові кошти: 24 240,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сорок гривень) та 874,89 грн. (вісімсот сімдесят чотири гривні 89 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/28270/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.12.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало