Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/28381/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/28381/15

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1"

про стягнення 42 383, 59 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 26 від 01.05.2012 р. у розмірі 38 950, 40 грн., 3 237, 97 грн. - пені та 195, 22 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/28381/15, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2015 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3 237, 97 грн. - пені та 195, 22 грн. - 3 % річних у зв'язку із сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" суми основного боргу, та заяву про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 950, 40 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" повністю сплатило борг перед Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 р. прийнято відмову Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії від позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 38 950, 40 грн.; припинено провадження у справі № 910/28381/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" в частині стягнення основної заборгованості у розмірі - 38 950, 40 грн.

Позивач подав уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" 3 972, 80 грн. - пені та 245, 33 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява позивача не суперечить нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сул прийняв її до розгляду та задовольнив.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач подав розрахунок пені, у якому стверджує, що розмір пені за період заборгованості фактично становить 54, 19 грн. та вказує, що 13.08.2015 р. ним було сплачено Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії 50 000, 00 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі та зазначив, що частина грошових коштів, перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" за договором № 26 від 01.05.2012 р., була зарахована позивачем, у якості погашення заборгованості за вказаним договором за минулі періоди.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.12.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2012 р. між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" укладено договір про надання послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж № 26, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з експлуатації телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 2.1.1. договору позивач зобов'язаний забезпечити відповідачу можливість експлуатації телекомунікаційних мереж, забезпечити безперебійну роботу технічних засобів, якими транслюються його програма, якісні показники роботи технічних засобів, а відповідач - оплачувати послуги.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. договору оплата за роботу технічних засобів проводиться на договірних засадах у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни. Відповідач перераховує суму, вказану в рахунку-фактурі на підставі підписаного акту виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з дня підписання відповідного акту, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.2.2. договору за несвоєчасність розрахунків відповідач сплачує пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 7.1., діє з 01.05.2012 р. до 31.12.2012 р. з правом наступної пролонгації.

У подальшому сторони пролонговували договір № 26 від 01.05.2012 р. та відповідно до додаткової угоди від 30.12.2014 р. договір діє до 31.12.2015 р. включно; вартість години роботи становить 53, 20 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 26 від 01.05.2012 р. щодо строку оплати, у зв'язку з чим Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 972, 80 грн. та 245, 33 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" здійснювало оплату послуг за договором № 26 від 01.05.2012 р. з порушенням встановленого договором строку.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у призначенні платежу Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" вказувало договір № 26 від 01.05.2012 р. без зазначення відповідного періоду та позивач зараховував сплачені суми в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Водночас суд враховує, що умовами договору № 26 від 01.05.2012 р. не визначений певний порядок зарахування сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" коштів, а відтак - розглядаючи даний спір по суті, суд враховує строк оплати послуг за договором № 26 від 01.05.2012 р., виходячи із дати зарахування позивачем відповідного платежу в рахунок оплати таких послуг.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за загальний період з 21.08.2015 р. до 09.11.2015 р. розмір пені становить 3 972, 80 грн., 3 % річних - 245, 33 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ОСОБА_1" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, кім. 34, код 31168228), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Київської філії (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код 01190043) 3 972, 80 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві грн. 80 коп.) грн. - пені, 3 % річних у розмірі 245, 33 (двісті сорок п'ять грн. 33 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.12.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.