Рішення

від 23.12.2015 по справі 910/27476/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015Справа №910/27476/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТЛВП

до Товариства з обмеженою відповідальністю Леостар

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 25.09.2015р.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 23 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТЛВП (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Леостар (відповідач) про стягнення 41 105,65 грн. основного боргу, 9 151,58 грн. пені, 1 166,78 грн. 3% річних.

16.11.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 41 105,65 грн. основного боргу, 10 147,16 грн. пені, 1 286,94 грн. 3% річних, яка прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору поставки № 17 від 21.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/27476/15. Розгляд справи призначено на 16.11.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу, відкладено на 02.12.2015р.

В судове засідання, призначене на 02.12.2015р., представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2015р. розгляд справи відкладено на 23.12.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Технологія ЛВ плюс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Леостар (покупець) укладено Договір поставки № 17 (далі - Договір або Договір поставки) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений договором товар (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його.

Згідно з п. 3.3. Договору оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 100 955,65 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, а відповідачем частково сплачено 59 850,00 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором поставки № 17 від 21.07.2014 року у останнього виникло зобов'язання оплатити 41 105,65 грн. основного боргу, 10 147,16 грн. пені, 1 286,94 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 17 від 21.07.2014 року складає 41 105,65 грн. (100 955,65 грн. (вартість поставленого товару) - 59 850,00 грн. (оплачено покупцем)).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати вартості поставленого товару згідно з п. 4.2. Договору поставки за всіма накладними настав, доказів оплати зазначеного товару у більшому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованість в розмірі 41 105,65 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 10 147,16 грн. пені та 1 286,94 грн. 3% річних, суд повідомляє наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних встановив, що останній відповідає фактичним обставина справи, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 286,94 грн. 3% річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість останнього, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 10 147,16 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 1 218,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОСТАР" (04074, м. Київ, вулиця Мостицька, будинок 16/2, ідентифікаційний код 38392423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЛВП" (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурікова, будинок 3, офіс 4, ідентифікаційний код 39189161), грошові кошти: 41 105,65 грн. (сорок одна тисяча сто п'ять гривень 65 копійок) основного боргу, 10 147,16 грн. (десять тисяч сто сорок сім гривень 16 копійок) пені, 1 286,94 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 94 копійки) 3% річних та 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/27476/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.12.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало