Рішення

від 21.12.2015 по справі 914/3957/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа№ 914/3957/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» , м.Львів

до відповідача Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» , м.Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі міста Львова, м.Львів

про стягнення 14 926,47 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №332 від 02.11.2015р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (Довіреність вих. №53/12-15 від 04.12.2015р.);

від третьої особи не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. Клопотань про здійснення технічної фіксації процесу за допомогою звукозаписувальних засобів від сторін не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» подало на розгляд господарського суду Львівської області позов до Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» про стягнення 14 926,47 грн. з яких 13 095,60 грн. основний борг та 1830,87 грн. пеня.

Ухвалою суду від 20.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2015р.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. розгляд справи відкладено на 21.12.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду. Цією ж ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова.

В судовому засідання представник позивача долучив до матеріалів справи докази скерування на адресу третьої особи, позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Крім того, позивачем через канцелярію суду подано клопотання №458 від 21.12.2015р.(вх. №6024/15 від 21.12.2015р.), в якому він відмовляється від позову в частині стягнення з Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» пені в сумі 1 830,87 грн. і просить стягнути з відповідача лише основний борг в сумі 13 095,60 грн.

Представник відповідача нормативно та документально обгрунтований відзив на позов не подав, пояснюючи це тим, що представник залучений до участі у справі день перед судовим засіданням. У судовому засіданні представник відповідача факт виконання робіт позивачем не заперечував, однак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» заперечив. Як пояснив представник відповідача, вина Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» у невиконанні фінансових зобов'язань по оплаті виконаних робіт згідно договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р. відсутня, оскільки підрядні роботи згідно зазначеного договору були замовлені ОСОБА_4 ГалІО на виконання бюджетної програми КПКВ 2751330 Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії , відповідно до якої відповідач виступає замовником щодо закупівлі сучасних засобів обліку і регулювання води та теплової енергії, включаючи роботи та послуги з їх проектування та встановлення, а Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зобов'язувалось забезпечувати фінансування відповідача. Враховуючи що кошти на оплату таких робіт не надходили, у відповідача відсутня можливість оплати виконаних позивачем згідно договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р. робіт.

Третя особа в судове засідання явки повноважного представника не забезпечила, вимоги ухвали суду не виконала, хоча була належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №79044 0741770 6 від 10.12.2015р. - вручене 14.12.2015р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Надавши оцінку зібраним доказам, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача суд,-

встановив:

20.12.2012р. між Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту (підрядник) укладено договір підряду №21/11/12/7 (далі - договір).

За умовами п.1.1 вказаного договору, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок замовника розробити проектну документацію вказану в п.1.2 договору відповідно до завдання на проектування (додаток №3 до договору), а замовник зобов'язується прийняти результати та оплатити їх.

Предметом проектно-кошторисної документації є реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул.ОСОБА_7, 34 у м.Новояворівську (п.1.2 договору підряду).

Вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1 до договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р.) становить 13095,60 грн. в т.ч. ПДВ 2182,60 грн. (п.2.1 договору підряду).

Згідно п.2.3 договору, всі платежі згідно даного договору здійснюються замовником у безготівковій формі із застосуванням платіжного доручення шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п.2.4. договору замовник проводить оплату протягом 15 банківських днів тільки після отримання коштів замовником на власний рахунок від казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

Як визначено сторонами у п.2.5. договору, якщо замовник не отримає коштів на виконання робіт від казначейства, умови даного договору між замовником та підрядником вважаються недійсними.

Відповідно до п.3.2. договору, датою завершення робіт підрядником вважається дата передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації за накладною.

Після закінчення виконання робіт підрядник передає замовнику проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі приймання виконаних робіт, а замовник протягом 3 календарних днів після їх одержання розглядає їх та підписує і передає підряднику або ж надає мотивовану відмову з переліком необхідних доопрацювань (п.п. 4.1. та 4.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору, у разі затримки виконання робіт у строки, передбачені договором,підрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Згідно п.5.1. договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р., до обов'язків підрядника віднесено: виконати роботи у повному обсязі та в установлені терміни, які визначені в договорі згідно з вимогами завдання на проектування та відповідно до діючих будівельних норм і правил; виконати за додаткову оплату роботи, що виникнуть при виконанні основних робіт з оформленням додаткової угоди до цього договору; усунути протягом п'яти робочих днів за свій рахунок допущені з вини підрядника помилки та недоліки у розробленій проектно-кошторисній документації, які будуть виявлені при її прийнятті, погодженні або в процесі виконання робіт.

До обов'язків замовника п.5.3. договору віднесено: передати підряднику технічні умови та вихідні дані для виконання робіт у строки відповідно до умов договору; прийняти роботи, виконані згідно з умовами цього договору та оплатити їх відповідно до п.2.3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов укладеного договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р., згідно з вимогами завдання на проектування, виконано та передано замовнику за накладною №21/11/12/7 від 24.12.2012р. і актом передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012р. роботи по розробці проектно-кошторисної документації реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул.ОСОБА_7, 34 у м.Новояворівську на суму 13095,60 грн. в т.ч. ПДВ 2182,60 грн.

У п.2 акту передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012р., належним чином підписаному та скріпленого печатками сторін, вказано, що замовник претензій до якості виконаних робіт не має.

Однак оплати за виконані ОСОБА_4 ГалІО роботи відповідач не здійснив, у зв'язку з чим листами вих. №049 від 04.02.2013р., вих. №078 від 25.02.2013р., вих. №108 від 11.03.2013р., вих. №223 від 12.06.2013р., вих. №521 від 09.12.2013р. позивач звертався до ДП ІЦ ТЕХНО-РЕСУРС з вимогою погасити наявну заборгованість, яка залишена ним без відповіді та задоволення.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору, позивач первісно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 13095,60 грн., а також 1830,87 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по їх оплаті.

Однак, згідно поданого клопотання №458 від 21.12.2015р. (вх. №6024/15 від 21.12.2015р.), позивач відмовляється від позову в частині стягнення з Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» пені в сумі 1830,87 грн. та просить стягнути з відповідача лише основний борг в сумі 13095,60 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО та Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС 20.12.2012р. договір №21/11/12/7 за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО своїх зобов'язань по договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р. підтверджується накладною №21/11/12/7 від 24.12.2012р. і актом передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012р. роботи по розробці проектно-кошторисної документації реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул. ОСОБА_7, 34 у м.Новояворівську на суму 13095,60 грн. в т.ч. ПДВ 2182,60 грн.

Як зазначається в п.2 вказаного вище акту передачі-приймання виконаних робіт, який належним чином підписаний та скріплений печатками сторін, замовник претензій до якості виконаних робіт не має.

Тобто виконані позивачем роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул. ОСОБА_7, 34 у м.Новояворівську на суму 13095,60 грн. (в т.ч. ПДВ 2182,60 грн.) відповідачем прийняті без зауважень до їх якості, обсягу чи терміну виконання.

В судовому засіданні представник відповідача факт належного виконання і приймання виконаних позивачем робіт не заперечував.

Відповідно до п.3.2. договору, датою завершення робіт підрядником вважається дата передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації за накладною.

Тобто, датою закінчення і передачі робіт підрядником замовнику є 24.12.2012р.

Згідно п.2.4. договору підряду, замовник проводить розрахунки з підрядником протягом 15 банківських днів - тільки після отримання коштів замовником на власний рахунок від казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково

Проте, відповідач оплату за виконані роботи не здійснив.

У своїх усних поясненнях по суті спору в судовому засіданні відповідач посилається на відсутність вини у невиконанні свого обов'язку оплатити виконані позивачем підрядні роботи та неможливість проведення оплати згідно укладеного договору з наступних причин.

Підрядні роботи згідно договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО та Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС , були замовлені відповідачем ОСОБА_4 ГалІО на виконання бюджетної програми КПКВ 2751330 Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії .

Відповідно до зазначеної вище програми відповідач виступає замовником щодо закупівлі сучасних засобів обліку і регулювання води та теплової енергії, включаючи роботи та послуги з їх проектування та встановлення, а Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зобов'язувалось забезпечувати фінансування відповідача.

На виконання умов договору №Д-7/3116-2012 від 26.10.2012р., укладеного між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС про делегування функцій замовника на закупівлю сучасних засобів обліку і регулювання води та теплової енергії, включаючи послуги з їх проектування та встановлення, відповідачем укладено ряд договорів з підрядниками, в тому числі і договір підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р.

Проте, як зазначив відповідач, Управлінням казначейської служби у Франківському районі м.Львова знято з обліку бюджетні фінансові зобов'язання по бюджетній програмі КПКВ 2751330 Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії , в зв'язку з чим кошти на оплату робіт по договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р. на рахунок відповідача у казначействі не надійшли. Відтак, у відповідача відсутня можливість оплати виконаних позивачем згідно договору підряду робіт.

Однак, Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 постанови №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто державне підприємство, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором.

Тому доводи відповідача щодо неможливості сплати наявної заборгованості є безпідставними та необґрунтованими та не звільняють його від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань згідно договору.

Що ж до п.2.5 договору підряду, де зазначається, що якщо замовник не отримає коштів на виконання робіт від казначейства, умови даного договору між замовником та підрядником вважаються недійсними, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним(ст. 204 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проаналізувавши вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати умови договору підряду №21/11/12/7 від 20.12.2012р. недійсними через неодержання коштів відповідачем на оплату виконаних підрядником робіт від казначейства, як про це зазначається в п. 2.5. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність фінансування бюджетної програми КПКВ 2751330 Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії через зняття Управлінням казначейської служби у Франківському районі м.Львова з обліку бюджетних фінансових зобов'язань по вказаній бюджетній програмі не є тією обставиною (подією), яка не породжує для відповідача обов'язку здійснити розрахунок за виконані роботи, або звільняє відповідача від визначеного договором зобов'язання розрахуватися за їх виконання.

Крім цього, виходячи із приписів ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи, що не є стороною договору, в даному випадку казначейської установи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може лише породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

А відтак, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 13 095,60 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви позивач первісно просив стягнути 1 830,87 грн. пені.

Однак, представником позивача подано клопотання №458 від 21.12.2015р. (вх. №6024/15 від 21.12.2015р.), в якому він відмовляється від позову в частині стягнення з Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» пені в сумі 1830,87 грн. і просить стягнути з відповідача лише основний борг в сумі 13 095,60 грн.

З врахуванням зазначеного вище, позовні вимоги ОСОБА_4 ГалІО підлягають до задоволення частково і з відповідача підлягає до стягнення основний борг в сумі 13 095,60 грн.

Одним із прав позивача визначених ч.4 ст.22 ГПК України є відмова від позову повністю або частково.

Згідно ч.1, ч.2 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши клопотання позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, враховуючи, що відмова позивача від позову в частині стягнення пені не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відтак провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 1830,87 грн. підлягає припиненню на підставі п.4.ч.1.ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №317 від 17.11.2015р. на суму 1 380,00 грн.

Згідно п.п.1.ч.2. ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що ціна позову первісно становила 14 926,47 грн., відтак при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Отже, на підставі п.1.ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір позивачу слід би було повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 162,00 грн.

Водночас, враховуючи, що позивач частково відмовився від позовних вимог в сумі 1830,87 грн., згідно положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору не повертається у випадку відмови позивача від позову.

Судовий збір пропорційний сумі позовних вимог від яких відмовився позивач становить 149,40 грн.

Відтак, позивачу, слід повернути з Державного бюджету України 12,60 грн. (162,00 грн.- 149,40 грн.).

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір» , ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» (79060, Львівська область, м.Львів, Франківський район, вул.Наукова, буд.5; код ЄДРПОУ 13803953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» (79066, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35620697) 13 095,60 грн. основного боргу та 1 068,60 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 1830,86 грн. пені провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Ухвалою суду з Державного бюджету України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ГалІО» (79066, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35620697) судовий збір в сумі 12,60 грн. сплачений згідно платіжного доручення №317 від 17.11.2015р.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 28.12.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.