Рішення

від 21.12.2015 по справі 923/1751/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 р. Справа № 923/1751/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області

до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 с. Веселе Бериславського району Херсонської області

про стягнення 14421грн. 22коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Ватулін І.А., довір. від 04.11.2015р.

від відповідача - ФОП ОСОБА_1, паспорт, адвокат Зварич Є.Г., договір від 10.12.2015р.

Виконавчий комітет Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) основний борг у розмірі 4606 грн. 16 коп., пеню у розмірі 550 грн. 14 коп., втрат від інфляції в розмірі 52 грн. 60коп. та неустойку в розмірі 9212 грн. 32 коп. за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади с. Корсунка Дніпрянської селищної ради № 22 від 23.10.2014р.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вважає, що з 27.07.2015 р. вказаний договір був припинений.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 23.10.2014 р. було укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади с. Корсунка Дніпрянської селищної ради № 22 (далі Договір), за умовами якого п. 1.1. позивач передає, а відповідач приймає в строкове та платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення), загальною площею 60 кв. м., яке знаходиться на балансі Дніпрянської селищної ради та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2. Договору вартість орендованого майна визначається на підставі звіту про експертну оцінку його вартості і становить 93856,00 грн. станом на 30.09.2014 р.

Згідно з п.2.1. Договору вступ відповідача у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного майна.

Відповідно до п.2.4. Договору повернення орендованого майна позивачу здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади смт. Дніпряни, затвердженої рішенням Дніпрянської селищної ради № 199 від 20.06.2012 р. і складає 713 грн. 00 коп. в місяць без (з) урахування ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору, орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця об'єкта оренди Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п.7.1. Договору строк оренди встановлюється з 23.10.2014 р. по 23.10.2016р.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі від 23.10.2014 р., з якого вбачається, що виконавчий комітет Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області фактично передав, а приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв у користування нежиле приміщення одноповерхової будівлі пошти за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 60,0 кв.м.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2015 р. на адресу виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області надійшла від відповідача заява № 68 про надання позивачем згоди на дострокове розірвання Договору.

Листом № 460/02-18 від 02.06.2015 р. позивач направив копію рішення виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області від 27.05.2015 р. № 20 "Про дострокове розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Корсунка, Дніпрянської селищної ради."

Пунктом 3 вказаного рішення зазначено, що доручити Дніпрянському селищному голові підписати угоду про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) що належить до комунальної власності територіальної громади с. Корсунка Дніпрянської селищної ради № 22 від 23.10.2014 р., та всі документи, пов'язані з виконанням цього рішення.

Крім того, листом № 460/02-18 від 02.06.2015 р. відповідача було повідомлено про те, що нарахування орендної плати за Договором буде здійснюватися до моменту підписання відповідної угоди про дострокове розірвання Договору оренди та повернення орендодавцю об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Проект додаткової угоди до Договору був направлений відповідачу за місцем проживання, який він отримав 04.08.15 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та описом вкладення.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вказаний проект додаткової угоди до Договору відповідачем підписаний не був, а тому у суду немає підстав вважати Договір оренди розірваним.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт прийому-передачі від 27.07.2015 р., як на такий, відповідно до якого відбулось повернення орендованого майна відповідно до вимог п. 2.4. договору, враховуючи наступне.

Матеріали справи містять пояснювальну записку ОСОБА_4 від 14.12.2015 р., з тексту якої вбачається, що акт прийому-передачі був помилково направлений відповідачу разом з проектом додаткової угоди та претензією.

Суд приймає до уваги факт помилкового направлення акту прийому-передачі, оскільки одночасне направлення позивачем претензії з вимогою повернути орендоване майно та акту прийому-передачі, який має бути свідченням фактичної передачі майна, суперечить одне одному.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію від 25.09.2015 за № 833/02-18, яка вже надіслана після помилково направленого акту прийому-передачі, з вимогою про виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна орендарю за актом приймання-передачі та сплату неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення майна за період з 03.06.2015 р. по 24.09.2015 р. у розмірі 7655 грн. 62 коп. та заборгованості по орендній платі за вказаний період у розмірі 3827 грн. 81 коп.

Крім того, вказаною претензією було запропоновано відповідачу з'явитися 02.10.2015 р. о 10-00 год. за адресою місцезнаходження об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 532 ЦК України виконання зобов'язання про передання нерухомого майна встановлюється за місцезнаходженням цього майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем належними доказами не підтверджено, що орендоване майно вже передано орендодавцю.

Оскільки суд не приймає до уваги акт прийому-передачі, тому не має підстав вважати договір припиненим, як посилається у своєму відзиві відповідач.

Крім того, проект додаткової угоди про розірвання Договору не підписано, а тому відповідно до п.7.1. Договору, суд вважає договір діючим на даний час.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що орендовані ним приміщення зайняті іншою особою, оскільки сторони у справі не розірвали договір оренди у встановленому законом порядку і договір є діючим.

Враховуючи викладене відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором щодо своєчасної орендної оплати належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в сумі 4606 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат за період з червня 2015 р. по вересень 2015 р. в сумі 52 грн. 60 коп., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 03.06.2015 - 30.06.2015 930.58 1.004 3.72 934.30 01.07.2015 - 31.07.2015 1042.45 0.990 -10.42 1032.03 01.08.2015 - 31.08.2015 1034.11 0.992 -8.27 1025.84 01.09.2015 - 24.09.2015 1057.90 1.023 24.33 1082.23 Таким чином, сума втрат від інфляції за договором в сукупності складає 28 грн. 05коп. та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відношень орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен день прострочки.

У зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором позивач нарахував відповідачу пеню за в сумі 550 грн. 14 коп.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано 9212грн. 32коп. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки суд дійшов висновку, що договір оренди не є розірваним, то відсутні підстави для нарахування неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат зі сплати судового збору, то суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (на 1 січня 2015року розмір мінімальної заробітної плати встановлено в сумі 1218грн. 00коп.).

1 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 14421грн. 22коп. Зазначена позовна заява надійшла до суду 20 жовтня 2015 року. Отже, розмір судового збору за подання до суду даної позовної заяви становить 1218грн. 00коп.

Позивач додав до позовної заяви платіжне доручення № 1399 від 13.10.2015 року про сплату 1378грн. 00коп. судового збору.

Таким чином, при зверненні до суду позивачем було надлишково сплачено 160грн. 00коп. судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в новій редакції) сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, позивачем не подавалось до суду клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 437грн. 86коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, пропорційно задоволеній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради м. Нова Каховка Херсонської області смт. Дніпряни вул. 1 Травня 7, код 36226980) суму основного боргу в розмірі 4606 грн. 16коп., пеню в розмірі 550 грн. 14 коп., інфляційні втрати в розмірі 28 грн. 05 коп. та 437грн. 86коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.12.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко