Ухвала

від 09.12.2015 по справі 808/6179/14(до/808/168/14 )

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2015 рокусправа № 808/6179/14(ДО/808/168/14 )

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі №808/6179/14(ДО/808/168/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 року №0001022200/9020, прийняте Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152831 грн., у тому числі за основним платежем 101887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 50944 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало про помилковість висновків, викладених в Акті перевірки №378/22-0/37014600 від 17.07.2014 року щодо нереальності здійснення господарських операцій, які спростовані документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт того, що позивачем показники податкової звітності сформовані на підставі даних, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 04.07.2014 року по 10.07.2014 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП Аннтей-В за лютий 2014 року, ТОВ ТД Си Ти Ди Ай Групп за лютий 2014 року, ТОВ ТД Агрінол за жовтень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №378/22-0/37014600 від 17.07.2014 року. (т.1 а.с.12-37). Згідно висновків акту, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля з придбання продукції виробничо-технічного призначення у лютому 2014 року у ПП Аннтей-В на суму 723620,40 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 101887,20 грн., та подальшого її використання у господарській діяльності підприємства; встановлено порушення ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 101887,20 грн. На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001022200/9020 від 30.07.2014 року, яким ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152831 грн., у тому числі за основним платежем 101887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 50944 грн. (т.1 а.с.38).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля (Покупець) та ПП Аннтей-В (Постачальник) було укладено договори №242-ДУ від 01.11.2013 року та №296п-ДУ від 30.04.2013 року, відповідно до яких Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, якості, у строки, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорах та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до договорів. (т.1 а.с.116-122, 123-126). На виконання умов договору, ПП Аннтей-В поставлено на адресу ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля лісоматеріали, а саме: пиловочник, брус кріпильний, затяжка доскова, дошка обрізна, шпала, рудстійка та ін.). На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії первинних документів: податкові накладні: №26 від 05.02.2014 року, №27 від 05.02.2014 року, №28 від 06.02.2014 року, №29 від 06.02.2014 року, №30 від 06.02.2014 року, №72 від 06.02.2014 року, №73 від 07.02.2014 року, №74 від 07.02.2014 року, №75 від 11.02.2014 року, №77 від 11.02.2014 року, №87 від 11.02.2014 року, №90 від 12.02.2014 року, №91 від 06.02.2014 року, №134 від 17.02.2014 року, №135 від 17.02.2014 року, №136 від 17.02.2014 року, №137 від 17.02.2014 року, №138 від 17.02.2014 року, №174 від 18.02.2014 року, №175 від 18.02.2014 року, №176 від 18.02.2014 року, №177 від 18.02.2014 року, №178 від 18.02.2014 року, №179 від 20.02.2014 року, №183 від 20.02.2014 року, №217 від 24.02.2014 року, №218 від 21.02.2014 року, №219 від 21.02.2014 року, №220 від 21.02.2014 року, №239 від 27.02.2014 року, №240 від 27.02.2014 року з розрахунком коригування від 06.03.2014, року, №246 від 28.02.2014 року, №247 від 28.02.2014 року (т.1 а.с. 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160), рахунки на оплату: №26 від 05.02.2014 року, №27 від 05.02.2014 року, №28 від 06.02.2014 року, №29 від 06.02.2014 року, №30 від 06.02.2014 року, №72 від 06.02.2014 року, №73 від 07.02.2014 року, №74 від 07.02.2014 року, №75 від 11.02.2014 року, №77 від 11.02.2014 року, №87 від 11.02.2014 року, №90 від 12.02.2014 року, №91 від 06.02.2014 року, №134 від 17.02. 2014 року, №135 від 17.02.2014 року, №136 від 17.02.2014 року, №137 від 17.02.2014 року, №138 від 17.02.2014 року, №179 від 20.02.2014 року, №174 від 18.02.2014 року, №175 від 18.02.2014 року, №176 від 18.02.2014 року, №177 від 18.02.2014 року, №178 від 18.02.2014 року, №183 від 20.02.2014 року, №217 від 24.02.2014 року, №218 від 21.02.2014 року, №219 від 21.02.2014 року, №220 від 21.02.2014 року, №239 від 27.02.2014 року, №240 від 27.02.2014 року, б/н від 06.03.2014 року, №246 від 28.02.2014 року, №247 від 28.02.2014 року, видаткові накладні: №26 від 05.02.2014 року з Актом приймання продукції №137-МС від 05.02.2014, №27 від 05.02.14, №28 від 06.02.14, №29 від 06.02.2014 року, №30 від 06.02.2014 року, №72 від 06.02.2014 року, №73 від 07.02.2014 року, №74 від 07.02.2014 року, №75 від 11.02.2014 року, №77 від 11.02.2014 року, №87 від 11.02.2014 року, №90 від 12.02.2014 року, №91 від 06.02.2014 року, №134 від 17.02.2014 року, №135 від 17.02.2014 року, №136 від 17.02.2014 року з Актом приймання продукції №137-МС від 05.02.2014 року, №137 від 17.02.2014 року, №138 від 17.02.2014 року, №174 від 18.02.2014 року, №175 від 18.02.2014 року, №176 від 18.02.2014 року, №177 від 18.02.2014 року, №178 від 18.02.2014 року, №179 від 20.02.2014 року, №183 від 20.02.2014 року, №217 від 24.02.2014 року, №218 від 21.02.2014 року, №219 від 21.02.2014 року, №220 від 21.02.2014 року, №239 від 27.02.2014 року, №240 від 27.02.2014 року, б/н від 06.03.2014 року, №246 від 28.02.2014 року, №247 від 28.02.2014 року з Актом приймання продукції №137-МС від 05.02.2014 року. (т.1 а.с.181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 12, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214). Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №1000000126, №1000000102, №1000000104, №1000000115, №1000000246, №1000000214, №1000000239, №1000000144, №1000000192 від 10.06.2014 року, №1000008591, №1000008630, №1000008586, №1000008663 від 17.06.2014 року, №1000011177, №1000011122, №1000011168, №1000011154, №1000010942, №1000010990, №1000010980, №1000010953, №1000011106, №1000011023, №1000011034, №1000011108, №1000011147, №1000011062, №1000011158, №1000011130, №1000011083, №1000011098, №1000011055, №1000011115, №1000011143, №1000011125 від 24.06.2014 року, №1000013921, №1000013973, №1000013964, №1000013953 від 01.07.2014 року, №1000031147 від 08.07.2014 року (т.1 а.с.239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, т.2 а.с. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: б/н від 05.02.2014 року, б/н від 06.02.2014 року, №11 від 06.02. 2014 року, №12 від 06.02.2014 року, №12 від 07.02.2014 року, №14 від 11.02.2014 року, №11 від 11.02.2014 року, б/н від 12.02.2014 року, б/н від 17.02.2014 року, б/н від 17.02.2014 року, б/н від 17.02.2014 року б/н від 17.02.2014 року, б/н від 18.02.2014 року, б/н від 18.02.2014 року, б/н від 20.02.2014 року, б/н від 21.02.2014 року, №20 від 21.02.2014 року, б/н від 24.02.2014 року, б/н від 27.02.2014 року, б/н від 27.02.2014 року, б/н від 28.02.2014 року, залізнична накладна №43448709. (т.1 а.с.215, 216, 217, 218, 219-220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237). Також судом досліджені журнали реєстрації довіреностей: №№ 63, 111, 116, 136, 1951; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картка рахунку 631, відомість надходження матеріальних цінностей від постачальників, відомість про використання ТМЦ в господарській діяльності. (т.2 а.с.12-16, 17-20, 21, 22-28, 29-30, 31-35).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дослідив докази на підтвердження виконання умов договорів та дійшов, на думку колегії суддів, правильного висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних.

Крім того, висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на довідці Горлівської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12.05.2014 року №65/05-03-22-03/35152080 Про результати проведення зустрічної звірки ПП Аннтей-В щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ БК Мегаполіс Будінвест їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року , в якому зазначено, що ПП Аннтей-В документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ БК Мегаполіс Будінвест у лютому 2014 року, а також у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин по взаємовідносинам з постачальником ТОВ БК Мегаполіс Будінвест у суб'єкта господарювання ПП Аннтей-В відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу продукції.

Колегія суддів зазначає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. У разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме щодо цієї особи.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі №808/6179/14(ДО/808/168/14) - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко