Постанова

від 26.11.2015 по справі 804/2360/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 рокусправа № 804/2360/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р.

у справі № 804/2360/15

за позовом Приватного підприємства "Ексітон"

до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ексітон" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року № 0003152204, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визначення Приватному підприємству "Ексітон" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16 021,00 грн..

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, щодо відсутності факту господарських операцій з ТОВ Інтервенто є необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував наявністю належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зазначив, що податкова звітність позивача не підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку, що відповідають нормам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995р.№88.

Зокрема, відповідач вказує, що під час проведення перевірки ПП "Ексітон" не надано сертифікати якості та товарно-транспортні накладні, що свідчить про відсутність факту переміщення товару, а відповідно, відсутні операції поставки товару.

Позивач, відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 11.07.2014р. по 14.07.2014р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Ексітон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Інтервенто" за період січень 2014 року та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №3051/112/04-03-22-04-10/32540402 від 16.07.2014р., в якому вказано про порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 12 816,67 грн., в тому числі січень 2014 року - 12 816,67 грн.

Перевіркою зокрема встановлено, що ПП "Ексітон", враховуючи порушення, наведені в акті, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ Інтервенто , їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

На підставі Акту перевірки Дніпродзержинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06.08.2014р. № 0003152204, яким ПП "Ексітон" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем у розмірі - 12 817 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3 204 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення - рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення витрат, понесених у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сум ПДВ, сплачених у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). Факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що податкова звітність суб'єкта господарювання має бути підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши акт перевірки та документи первинного бухгалтерського обліку позивача у сукупності, суд встановив наступне.

Між ПП "Ексітон" (покупець) та ТОВ "Інтервенто" (продавець) 30.05.2013 року укладеного договір поставки №2/3005.

За умовами укладеного договору сторонами було складено: специфікацію №1 на товар - тиристорний перетворювач, специфікацію №2 на товар - кабель, контактор, специфікацію №3 на товар - тиристори, специфікацію №4 на товар - плата, специфікацію №6 на товар - теплообмінник, кабель, специфікацію №7 на товар - індуктор проходного типа, специфікацію №8 на товар - піч, специфікацію №9 на товар - плавильний агрегат, специфікацію №10 на товар - тиристорний перетворювач, комплект трубо шин, пульт управління нахилом печі, специфікацію №11 на товар - тиристорний перетворювач, конденсатор, специфікацію №12 на товар - дросель, плати, кабель, специфікацію №13 на товар - установка масляно напірна, конденсаторна батарея.

На підтвердження факту постачання товару позивачем надано видаткову накладну та податкові накладні, в яких йдеться про операції з ТОВ Інтервенто , а також акт здачі-прийняття робіт, рахунок-фактуру, видаткову накладну та податкові накладні з посиланнями на ТОВ НВО Дніпрофмаш .

Дослідивши названі докази, суд встановив, що видаткова накладна від 31.01.2014 року (а.с.22) містить відомості про договір №ДГ-2/3005 від 30.05.2013 року, що не відповідає реквізитам договору, на який посилається позивач, в видатковій накладній відсутні відомості про місце її складання, прізвища та посади осіб, що підписали накладну, не зазначені. Вартість товару, зазначена в накладній (97048 грн.), не співпадає з ціною, зазначеною у податковій накладній від 31.01.2014 року (19000 грн.) Акт приймання-передачі робіт (а.с.30) не містить відомостей стосовно місця складання, відомостей щодо особи, яка підписала акт від замовника, рахунок-фактура від 25.11.2013 року (а.с.31) містить посилання на договір, дата складання якого 28.11.2013 року, видаткова накладна (а.с.32) не містить підпису особи, яка отримала товар. Документів на оплату товару матеріали справи не містять.

Отже, виходячи із змісту норм ст.. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , слід дійти висновку, що інформація на паперових носіях, надана позивачем, не може розглядатися у якості документів первинного бухгалтерського обліку, які є підставою для формування показників податкової звітності.

За таких обставин, враховуючи, що документи щодо транспортування товару до перевірки та суду не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності першої події згідно ст.. 198 ПК України та правомірності формування показників податкового податкової звітності, пов'язаної з ТОВ Інтервенто .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковим органом обґрунтовано та правомірно за наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі - 12 817 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3 204 грн..

На підставі зазначеного, керуючись нормами п.п.3,4 ст.202 КАС, апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №804/11475/14 - скасувати . У задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №804/2360/15 - скасувати.

У задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову суду виготовлено у повному обсязі 28.12.2015р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун