Постанова

від 23.12.2015 по справі 815/5902/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5902/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Айсал до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу № 1386 від 14.08.2015 року та податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ Айсал до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу № 1386 від 14.08.2015 року та податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

У судовому засіданні 17.12.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у адміністративному позові та уточненнях до адміністративного позову (а.с. 5-18 36-41 т. 1). Також зазначив, що наказ № 1386 від 14.08.2015 року та висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, податкові повідомлення - рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 14.09.2015 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно.

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що перевірка була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та зазначене податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 199-203 т. 1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Айсал з питань підтвердження суми ПДВ, заявленої до відшкодування за травень 2015 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість, відповідно до наказу ДПІ № 1386 від 14.08.2015 року (а.с. 30 т. 1).

За результатами перевірки складено акт № 6216/15-53-15-04 від 28.08.2015 р., який був отриманий фінансовим директором ТОВ Айсал під розпис 28.08.2015 року. (а.с. 32-62 т. 1), в якому встановлено порушення вимог п.п. 14.1.36, 14.1.181 в. 14.1 ст. 14, п. 198.3. 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 та ПК України, ТОВ Айсал завищено суму податкового кредиту травня 2015 року на загальну суму 48490 грн. Крім того, перевіряючий вважає, що в порушення п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПКУ, ТОВ Айсал завищено від'ємне значення травня 2015 року (рядок 19 декларації з ПДВ) на 48490 грн., тому завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2015 року у розмірі 48490 грн.

На підставі ОСОБА_2, ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 14.09.2015 року (а.с. 63-64 т. 1).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Айсал оскаржила їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо висновків в ОСОБА_2 перевірки № 6216/15-53-15-04 від 28.08.2015 року, на підставі якої, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 14.09.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Як встановлено судом, під час перевірки, перевіряючому були надані усі запитувані ним в усній формі документи. Крім того, під час перевірки був задоволений письмовий запит ДПІ № 24872/10/15-04 від 14.08.2015 року, отриманий ТОВ Айсал лише 18.08.2015 року (а.с. 65 т. 1), що підтверджується листом ТОВ Айсал № 53 від 19.08.2015 року, отриманим ДПІ 20.08.2015 року (а.с. 66 т. 1).

Крім того, ТОВ Айсал було складено опис документів, які були надані перевіряючому на його усні запити. Вказаний опис був наданий на підпис головоному державному ревізору-інспектору ОСОБА_3, але останній відмовився від підпису, про що співробітниками ТОВ Айсал складено відповідний акт від 20.08.2015 року (а.с. 67-69 т. 1).

Відповідно до п. 85.7 ст. 85 ПК України, обов'язок по складанню опису покладено на посадову особу контролюючого органу. Посадовою особою, в порушення вказаної норм, не складено жодного опису, хоча із змісту ОСОБА_2 вбачається, що він отримував документи, на які і посилається.

Також судом встановлено, що в ОСОБА_2 перевірки № 6216/15-53-15-04 від 28.08.2015 року у п. 3.9 та п. 3.10 наводяться твердження, щодо ненадання первинних документів. При цьому не наводяться підстави та докази запитування таких документів. Саме відсутність як усних, так і письмових запитів таких документів обумовлює їх ненадання.

Таким чином, висновки, викладені у п. 3.9, 3.10 ОСОБА_2 щодо ненадання первинних документів, не узгоджуються із положеннями діючого законодавства, адже вказані документи належать до предмету перевірки правомірності відшкодування ПДВ.

В свою чергу, TOB Айсал було надано перевіряючому наказ підприємства № 26 від 31.12.2011 року, яким запроваджено, зокрема, порядок ціноутворення. Підтвердженням отримання цього наказу є опис наданий до перевірки документів, від підпису якого відмовився перевіряючий. Завірена копія цього ж наказу була додана до заперечень на акт перевірки.

Суд зазначає, що ТОВ Айсал є суб'єктом господарювання, який виробляє товари, на які не запроваджуються державні регульовані ціни, та, навпаки, встановлюються вільні ціни, відповідно до вимог Закону України Про ціни та ціноутворення . Вказані вільні ціни встановлюються по кожній угоді окремо, згідно попиту, та не можуть бути нижче собівартості товару.

Також в ОСОБА_2 зазначено, що до перевірки не надано документів щодо норм списання у межах технологічного процесу . Втім вказані твердження спростовуються технічними умовами ТОВ Айсал , що були надані перевіряючому під час перевірки. Це також зазначено у описі надання документів до перевірки. Завірена копія технічних умов була додана до заперечень. Із вказаних технічних умов саме і вбачаються норми відходів під час виробничого процесу.

Із п. 3.4 ОСОБА_2 перевірки вбачається, про ненадання ТОВ Айсал матеріалів останньої інвентаризації. Вказане спростовується вищезазначеним листом ТОВ Айсал № 53 від 19.08.2015 року, згідно якого ще під час перевірки ДПІ були надані наказ про проведення останньої інвентаризації, а також відповідні акти та інвентаризаційні відомості (а.с. 66 т. 1).

Судом встановлено, що Відповідач в ОСОБА_2 робить висновок, щодо можливості прихованої реалізації, яка впливає на обсяг податкових зобов'язань, формування від'ємного значення ПДВ у зв'язку з тим, що не відбулося встановлення фактичної наявності залишків сировини за даними інвентаризації. При цьому Відповідачем взагалі не враховано даних останньої інвентаризації, не обгрунтований обов'язок та вимога щодо проведення інвентаризації виключно у строки перевірки, що не передбачено діючим законодавством, а тому призвело до невірних та незаконних висновків перевіряючого, які не відповідають положенням законодавства, а базуються лише на власних домислах, а в подальшому знайшло своє відображення у прийнятих повідомленнях-рішеннях.

Також в ОСОБА_2 вказано на порушення з боку ТОВ Айсал п. 198.3 ст. 198 ПК України, згідно з яким нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В підпунктах 1-3 п. 3.17 ОСОБА_2 вказано про наявні порушення з боку ТОВ Айсал , які полягають у безпідставному збільшені податкового кредиту на суму податку на додану вартість, по яким не доведено фактичного здійснення операцій, пов'язаних із придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку .

Суд зазначає, що висновки, вказані в ОСОБА_2, не відповідають п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки цією нормою не встановлено обов'язку суб'єктів перевірки доводити фактичне здійснення операцій, пов'язаних із придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності.

Отже в діях ТОВ Айсал відсутні порушення ПКУ, зокрема, такі як безпідставне збільшення податкового кредиту на суму податку на додану вартість, а тому висновки перевіряючого є хибними та невірними.

Щодо порушення норм ПКУ з боку ТОВ Айсал , які зазначені в висновках акту, наведених у підпунктах 1-4 п. 3.17 та п. 3.18 ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Підпункт 1 п. 3.17 ОСОБА_2 (податкова накладна № 48 від 31.05.2015 року на суму 26400 грн., у т.ч. ПДВ 4400 грн.).

Відповідачем в ОСОБА_2 зазначено, що до перевірки було надано типовий акт здачі-прийняття робіт (послуг), який, є первинним документом, тобто документом, що фіксує та підтверджує господарську операцію. Також Відповідач зазначає, що в актах виконаних робіт, на підставі яких проведенні послуги, не зазначено одержання таких послуг, вид первинного документу що містить в собі вихідну інформацію, вид вторинного документу що містить результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - тобто відсутні обов'язкові дані про форму та зміст наданих послуг, які призначенні для задоволення господарських потреб ТОВ Айсал .

Суд зазначає, що при цьому Відповідачем не зазначено жодної норми права, яка б встановлювала такі вимоги до змісту акту виконаних робіт.

Також зазначено, що до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів складського обліку, що не надає можливості визнати зазначені операції, як операції використані в оподаткованих операціях.

Суд зазначає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Щодо підпункту 2 п. 3.17 ОСОБА_2 (податкова накладна № 41 від 14.05.2015 року на суму 66874,3 грн., у т.ч. ПДВ 11145,72 грн.).

Відповідачем зазначено, що до перевірки було надано типовий документ видаткової накладної (послуг) . Але як встановлено судом, Відповідачу за його запитом взагалі не надавалася видаткова накладна, а були надані специфікація-накладна та ТТН, що підтверджується описом, від підпису якого відмовився перевіряючий.

Також зазначено, що у видатковій накладній на підставі якої були відвантажено товар не зазначено одержання такого товару, вид первинного документу що містить в собі вихідну інформацію, вид вторинного документу що містить результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - тобто відсутні обов'язкові дані про форму та зміст наданих послуг, які призначенні для задоволення господарських потреб ТОВ Айсал .

Однак, вказаний висновок, як вже зазначено вище, ніяким чином не підтверджує наявність порушень в діях ТОВ Айсал і взагалі не містить законодавчого підґрунтя.

В подальшому, у цьому ж підпункті, посадова особа дійшла висновку, що до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів складського обліку, що не надає можливості визнати зазначені операції, як операції використані в оподаткованих операціях, але такий висновок Відповідача суперечить положенням п. 198.3 ст. 198 ПК України. А тому, суд вважає, що Відповідач дійшов неправомірного висновку, що ТОВ Айсал безпідставно збільшено податковий кредит у травні 2015 року на суму податку на додану вартість в розмірі вже 22742 грн., по яким не доведено фактичного здійснення операцій, пов'язаних із придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку.

Також, Відповідач посилається на п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, яким встановлено право податкових органів вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації. В редакції ПК України, яка діяла на момент перевірки та складання ОСОБА_2, п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 закріплює право контролюючих органів отримувати безоплатно від платників податків довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків та ін.

Згідно з п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Тобто під час проведення перевірки, контролюючий орган може скористатися своїм правом вимоги, при цьому вказаний пункт не обмежує строки інвентаризації самим лише терміном перевірки, що також відповідає Положенню про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року, саме яке законодавчо закріплює строки проведення інвентаризації.

Однак, про порушення п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ з боку ТОВ Айсал в ОСОБА_2 не зазначено, а тому є безпідставними посилання на норми щодо інвентаризації.

Також суд зазначає, що вимога по проведенню інвентаризації, заявлена під час перевірки, ТОВ Айсал задоволена, про що свідчить відповідний наказ № 24 від 18.08.2015. з яким перевіряючий був ознайомлений, шляхом повідомлення за місцем роботи у той же день, тобто 18.08.2015 року, листом ТОВ Айсал вих. № 52 (а.с. 76-77 т. 1).

Щодо підпункту 3 п. 3.17 ОСОБА_2 (податкові накладні по послугам ТОВ Будконтакт МВС , загальна сума ПДВ 21348.1 грн).

Судом встановлено, що Відповідачу було надано низку договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між ТОВ Айсал та ДП МОУ ОЗБМ . Крім того перевіряючому були надані усі додаткові угоди до вказаних договорів (а.с. 79-120 т. 1).

Так, за умовами додаткових угод від 02.07.2012 року до усіх договорів, було внесено зміни та виключено обов'язок ТОВ Айсал щодо укладання з Балансоутримувачем (ДП МОУ ОЗБМ ) договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Відповідачем зроблено висновок, що у актах виконаних робіт на підставі яких були проведені послуги, не зазначено одержання таких послуг, вид первинного документу що містить в собі вихідну інформацію, вид вторинного документу що містить результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - тобто відсутні обов'язкові дані про форму та зміст наданих послуг, які призначенні для задоволення господарських потреб ТОВ Айсал .

Але як вже зазначалось судом вище, висновок Відповідача ніяким чином не підтверджує наявність порушень в діях ТОВ Айсал .

Також в ОСОБА_2, Відповідачем було зазначено щодо ненадання документів та відомостей (розрахункових книжок показників засобів обліку електричної енергії, вид засобу обліку електричної енергії, заводський номер пломби, проект підключення, акт розмежування балансової належності та ін.), при цьому не робить жодних посилань на норми права, які встановлюють необхідність складання таких документів у разі укладання договору про відшкодування витрат. Із висновків акту вбачається, що ототожнюються укладений між ТОВ Айсал та ТОВ Будконтакт МВС договір про відшкодування витрат, який за своєю суттю є договором надання послуг та договір постачання електричної енергії, який може бути укладений лише з електропередавальною організацією, тому обов'язкові вимоги, встановлені для договорів постачання електричної енергії, зокрема закріплені ПКЕЕ, не розповсюджуються на укладений між ТОВ Айсал та ТОВ Будконтак МВС договір.

Щодо необгрунтованих висновків перевіряючого про відсутність даних лічильників, які мають облікові номери, то це спростовується отриманими, але не врахованими при складанні ОСОБА_2 перевіряючим, відповідними актами виконаних робіт (послуг), які і містять відомості про показники лічильників, тобто різницю КВт. Відомості ж про лічильники, зокрема їх номера обліку, вказані у додатку № 1 до договору № 4/9 від 01.10.2014 р., які також надавалися до перевірки.

Щодо умови договору № 4/9 від 01.10.2014 р., Відповідач дійшов висновку, дослівно: ...із умов договору випливає, що ТОВ Будконтак МВС надає електроенергію до загального мережевого обладнання ДП Одеський завод будівельних їматеріалів , через який отримує електроенергію ТОВ Айсал , фактично першим отримувачем електроенергії є ДП Одеський завод будівельних матеріалів , майно якого надано в оренду не лише ТОВ Айсал , даний факт ставить під сумнів фактичне використання електроенергії у виробництві у повному обсязі... .

Так, відповідно до п.1.1 договору № 4/9 від 01.10.2014 р., Постачальник ТОВ Будконтак МВС забезпечує передачу електричної енергії до мереж деревообробної дільниці ДП МОУ Одеський завод будівельних матеріалів , які використовуються споживачем ТОВ Айсал , а Споживач ТОВ Айсал відшкодовує (компенсує) витрати Постачальника ТОВ Будконтак МВС ), згідно з показниками лічильників з обліку спожитої електричної енергії (а.с. 115-120 т. 1).

Тобто, суд погоджується з тим, що ТОВ Будконтакт МВС забезпечує передачу електроенергії безпосередньо до мереж, які використовуються лише ТОВ Айсал , а не до загального мережевого обладнання ДП МОУ ОЗБМ , як зазначає Відповідач в ОСОБА_2. Більш того, і відшкодуванню підлягає електроенергія спожита лише ТОВ Айсал , згідно з показниками і лічильників, які закріплені в додатку № 1 до договору № 4/9 від 01.10.2014 р.

Підпунктом 4 п. 3.17 ОСОБА_2, підсумовує висновки підпунктів 1-3, які на думку суду необґрунтовані.

Щодо порушення, яке відображено в п. 3.18 ОСОБА_2, зазначено невірний результат звірки даних на суму 29382 грн. замість 78197 грн.

До суду надано наступні первинні документи по контрагентам, які надані були під час перевірки, а саме:

- ТОВ Експоцентр Одеса , код ЄДРПОУ 37421715, податкова накладна № 36 від 25.05.2015 року;

- ТОВ Будконтакт МВС , код ЄДРПОУ 37421715, податкові накладні №№ 2, 3, 4 від 05.05.2015 року, № 12 від 13.05.2015 року, №26, 27 від 21.05.2015 року;

- Одеська регіональна торгово-промислова палата, код ЄДРПОУ 02944722, податкова накладна № 751 від 27.05.2015 року;

- ДП МОУ Одеський завод будівельних матеріалів код ЄДРПОУ 08336521, податкові накладні №№ 22, 22, 23 від 30.04.2015 року, № 29, 30 від 28.05.2015 року;

- ДП Балтське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00992579, податкові накладні № 90 від 27.04.2015 року, № 41 від 14.05.2015 року, № 102 від 26.05.2015 року;

- ДВТП Граніт , код ЄДРПОУ 14307848, податкова накладна № 40 від 19.05.2015 року;

- ПАТ Укртелеком , код ЄДРПОУ 01186691, податкова накладна № 125988/5810 від 2.05.2015 року;

- МПП Тор код ЄДРПОУ 20962221, податкова накладна № 90 від 13.03.2015 року;

- ТОВ ТЕК Нова-Транс , код ЄДРПОУ 34313937, податкові накладні № 9 від 30.03.2015 року, № 14 від 25.02.2015 року, № 15 від 26.02.2015 року, № 16 від 27.02.2015 року.

Всього на суму ПДВ 78197 грн. (а.с. 124-188 т. 1).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що сума податкового кредиту ТОВ Айсал у травні 2015 року становить 78197 грн., в свою чергу сума податкових зобов'язань ТОВ Айсал становить 325 грн.

Наведені у відповідних податкових накладних контрагентів ТОВ Айсал дані повністю підтверджуються первинними документами, наданими до перевірки.

Згідно з п.п. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Отже сума бюджетного відшкодування становить 78197 - 325= 78872 грн. (сума від'ємного значення), а тому вірно розрахована Позивачем, відповідно до вимог законодавства.

Також до перевірки Позивачем було надано податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію (України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних і активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік татів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою виникнення платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка яса податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської шості платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та не завершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Станка податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював зик податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ТОВ Айсал включило до складу податкового кредиту лише суми податків сплачених за придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. При цьому, пункт 198.4 ст. 198 ПКУ виключено на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності в цій частині 01.07.2015 року.

Пункт 198.5 ст. 198 ПКУ, передбачає обов'язок платника податків складати і реєструвати зведену податкову накладну у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів/послуг. необоротних активів, по яким суми податку були включені до складу податкового кредиту у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях не в межах господарської діяльності.

В свою чергу, всі придбані ТОВ Айсал товари/послуги, відповідно до податкових накладних по яким заявлено бюджетне відшкодування, використовуються ТОВ Айсал лише у межах господарської діяльності, тому порушень п. 198.5 ст. 198 ПКУ не вбачається.

Згідно абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені і зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 ПКУ, закріплено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Всі податкові накладні, які слугували підставою для нарахування ТОВ Айсал сум і податку та враховані при визначенні суми бюджетного відшкодування були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформлені з повним додержанням вимог законодавства, що зокрема підтверджується змістом ОСОБА_2 перевірки. Таким чином, в діях ТОВ Айсал також відсутнє порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Враховуючи наведене, встановлені в акті перевірки акт № 6216/15-53-15-04 від 28.08.2015 р. порушення вимог п.п. 14.1.36, 14.1.181 в. 14.1 ст. 14, п. 198.3. 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 та ПК України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) є відповідачем не доведеними.

Отже позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 є обґрунтованими, тому їх належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 1386 від 14.08.2015 року Про проведення позапланової виїзної перевірки , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В даному випадку ТОВ Айсал за поданою декларацією з ПДВ за травень 2015 року відобразило у рядку 23.2 суму, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, у розмірі 77872 грн.

ТОВ Айсал в адміністративному позові зазначає, що відповідно до редакції ПКУ, яка була діючою на момент видання наказу, дію п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 призупинено ще з 01.07.2015 року.

З цього приводу суд зазначає, що безпосередньо пунктом 37 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року.

Аналогічне положення викладено й у листі Державної фіскальної служби України від 07.07.2015р. № 24403/7/99-99-15-01-01-17 Щодо особливостей проведення перевірок бюджетного відшкодування ПДВ .

Виходячи з системного аналізу вищезазначених вимог, можна дійти висновку, що контролюючі органи тимчасово обмежені в праві проводити документальні позапланові перевірки платників податків, що призначаються на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, за наслідками поданої податкової звітності за період починаючи з липня 2015 року.

Однак, підприємством ТОВ Айсал була подана до ДПІ у Приморському районі Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року, тобто період, який не підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 37 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Судом не приймаються доводи Позивача щодо безпідставності проведення документальної позапланової перевірки підприємства у зв'язку з тим. що навіть під час дії пп. 78.1.8 п. 78. ст. 78 ПК України, необхідною та обов'язковою підставою для проведення документальної позапланової перевірки є від 'ємне значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Таким чином, винесення наказу про проведення перевірки було правомірним, тому в цій частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1386 від 14.08.2015 року Про проведення позапланової виїзної перевірки , слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки № 6216/15-53-15-04 від 28.08.2015 р, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ Айсал про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 14.09.2015 року.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Айсал до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2015 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2015 року № НОМЕР_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати у розмірі 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 54 копійки стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Айсал (код ЄДРПОУ 25420275).

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23.12.2015 року.

Суддя Бутенко А.В.