Постанова

від 29.10.2015 по справі 810/3893/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року (15:10 год.) м. Київ №810/3893/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського підприємства "Світанок" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 29.04.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №15752/10/10-02-10 від 08.09.2015

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_3 підприємство Світанок з позовом до Білоцерківської державної податкової інспекції ГУ ДФС в Київській області про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.03.2015 №0006431501 (форма В3 ) про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 370000,00 грн. та від 30.03.2015 №0006441501 (форма В3 ) про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 30000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем виконано всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування, а саме вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а висновки відповідача про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ґрунтуються лише на помилках в заповненні декларації.

Позивач зазначає, що при заповненні декларації з ПДВ за січень 2015 року та додатків до неї позивачем помилково не вказано суму в стовпчику 4 додатку № 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду та суму в рядку додатку №3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Позивач стверджує, що помилки при заповненні декларації не є підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування, оскільки позивачем виконано всі вимоги, необхідні для реалізації свого права на бюджетне відшкодування, передбачені п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що контролюючий орган в разі виявлення факту невідповідності заповнення декларації має право в порядку п. 200.11 Податкового кодексу провести документальну позапланову виїзну перевірку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, однак такої перевірки відповідачем не було проведено та протиправно зроблено висновки про відсутність права на бюджетне відшкодування виключно на підставі результатів камеральної перевірки позивача.

Позивач вказує, що відповідач не надав відповіді на заперечення на акт перевірки, порушивши тим самим ст.86 ПК України, оскільки заперечення на акт перевірки не були враховані при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень

Відповідач позов не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях проти позову, в яких, зокрема, зазначає, що наявність додатків 2 та 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року із заявленою до відшкодування сумою податку на додану вартість є необхідною умовою нарахування та отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

Крім того, відповідач зазначає, що письмові заперечення позивача на акт перевірки були розглянуті в порядку статті 86 Податкового кодексу України та у відповідності до наявних матеріалів справи було вирішено прийняти податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2015 адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 підприємство Світанок (ідентифікаційний код 04301939">04301939, місцезнаходження 09552, Київська область, Таращанський район, село Косяківка), зареєстровано в якості юридичної особи Таращанською районною державною адміністрацією Київської області 25.02.2000, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №517762 від 08.05.2008 (т.2, а.с.7).

Позивачем 20.02.2015 засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року (т.2, а.с.36-37).

До декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року подані додатки: довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3), заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4), розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.2, а.с.38-43, 61-63).

Прийняття відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року із додатками 2, 3, 4, 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних підтверджується квитанціями №2 від 20.02.2015.

Судом встановлено, що в розрахунку суми бюджетного відшкодування, що є додатком 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 400000,00 грн.

Згідно заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, позивач просить перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 370000,00 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, на рахунок позивача у банку із зазначенням відповідного розрахункового рахунку (т.2, а.с.41).

Судом встановлено, що відповідно до вимог пункту 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України 19.03.2015 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року №9019226628 від 20.02.2015 СГП Світанок , за результатами якої складено акт перевірки №352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015 (т.1, а.с.8-12).

В акті перевірки зазначено, що враховуючи те, що СПГ Світанок в графі 4 Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України… додатку 2 (Д2) до податкової декларації за січень 2015 року зазначено суму у розмірі 0 грн. , а також в графі 3 рядка 2 Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України… додатку 3 (Д3) до податкової декларації за січень 2015 року також зазначено суму у розмірі 0 грн., перевіркою встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування позивачем, заявленого у податковій декларації за січень 2015 року у розмірі 400000,00 грн., в тому числі: на рахунок платника у банку у сумі 370000,00 грн. та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 30000,00 грн., що розцінено відповідачем як порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення на акт перевірки №352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015 листом №59 від 26.03.2015, отримання заперечень підтверджується відтиском штампу ДПІ від 26.03.2015 (т.1, а.с.15-16).

Листом №4604/10-02-15-01-20 від 27.03.2015 відповідачем надано відповідь на заперечення на акт перевірки, зокрема, зазначено, що вказані заперечення до акту перевірки не розглядались у зв'язку з порушенням позивачем строку на подання таких заперечень, що встановлений п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (т.3, а.с.8).

Акт перевірки №352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015 покладений відповідачем в основу податкових повідомлень-рішень:

- №0006431501 від 30.03.2015, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 370000,00 грн. за січень 2015 року (т.1, а.с.13);

- №0006441501 від 30.03.2015, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30000,00 грн. за січень 2015 року (т.1, а.с.14).

Скориставшись своїм правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Київській області №65 від 08.04.2015 (т.1, а.с.21-25).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №1525/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015 скаргу позивача №65 від 08.04.2015 залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006431501 та №0006441501 від 30.03.2015 - без змін (т.1, а.с.26-28).

Позивачем подано повторну скаргу №107 від 18.06.2015 на податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006431501 та №0006441501 від 30.03.2015 до ДФС України (т.1, а.с.29-32), рішенням якої №17014/6/99-99-10-01-04-25 від 12.08.2015 повторну скаргу позивача №107 від 18.06.2015 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006431501 та №0006441501 від 30.03.2015 та рішення Головного управління ДФС у Київській області №1525/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015 - без змін (т.1, а.с.33-35).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 204 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме формування показників податкової звітності з ПДВ за січень 2015 року та подання податкової звітності з ПДВ за січень 2015 року 20.02.2015) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст.200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 200.12. ст.200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до п. 200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З аналізу наведених правових норм слідує, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.4, 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Аналогічний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 39783830).

Судом встановлено, що у грудні 2014 року у позивача виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 433333,00 грн., яке задекларовано в рядку 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (т.2, а.с.44-46).

В наступному звітному податковому періоді - січні 2015 року від'ємне значення податку перенесено до р.21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та з урахуванням значення рядка 18 (+63 грн.) становило 433270,00 грн., про що свідчить рядок 22 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року (т.2, а.с.36-38).

Таким чином з урахуванням положень п.200.4 ПК України у позивача виникло право на бюджетне відшкодування, яким позивач скористався, задекларувавши в рядку 23 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року суму бюджетного відшкодування 400000,00 грн., з яких 370000,00 грн. на рахунок платника у банку (р.23.1) та 30000,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р.23.2) та подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка є додатком 4 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, в якій позивач просив перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 370000,00 грн. на рахунок позивача у банку (т.2, а.с.41).

Таким чином позивачем дотримано вимоги, передбачені пунктами 200.4, 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, право на отримання якого виникло у позивача в січні 2015 року.

Разом з тим, позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні з підстав того, що позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме в графі 4 Додатку 2 до декларації з ПДВ за січень 2015 року Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету Украйни… , а також у Додатку 3 до вказаної декларації за січень 2015 року позивачем зазначено 0 , що фактично розцінено відповідачем як відсутність доказів оплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлені товари.

Позивач зазначає, що ним помилково не було заповнено відомості про фактичну сплату ПДВ та не зазначено дану інформацію в стовпчику 4 Додатку 2 до декларації з ПДВ за січень 2015 року Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету Украйни... (т.2, а.с.39), а також у рядку 2 Додатку 3 до декларації за січень 2015 року Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету Украйни... (т.2, а.с.40).

Крім того, позивач зазначає, що з метою усунення даної помилки позивачем було надано заперечення на акт перевірки №59 від 26.03.2015, які були прийняті Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 26.03.2015, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії ДПІ на копії заперечень, а в додатку до даних заперечень позивачем надано докази на підтвердження фактичної сплати постачальникам сум ПДВ, на підставі якого виникло право на податковий кредит та в подальшому на бюджетне відшкодування.

Вказані заперечення та документи, що були додані до них не були враховані відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень з мотивів пропущення строку на подання заперечень, встановленого статтею 86 Податкового кодексу України, а саме заперечення, на думку відповідача, подані на шостий робочий день з дня отримання акту перевірки.

Суд звертає увагу, що в акті камеральної перевірки наявний підпис головного бухгалтера СГП Світанок ОСОБА_4 про отримання примірника акту перевірки, однак відсутні відомості про дату отримання такого акту.

З цього приводу суду позивачем надані письмові пояснення, в яких зазначено, що 19.03.2015 в телефонному режимі головного бухгалтера підприємства було запрошено на 20 березня 2015 року до Білоцерківської ОДПІ для отримання акту про результати камеральної перевірки за січень 2015 року. Головний бухгалтер СГП Світанок ОСОБА_4 20.03.2015 з'явилась до податкового органу в кабінет 103 та отримала нарочно копію акту камеральної перевірки за січень від 19.03.2015.

Відповідачем не надано суду доказів направлення чи вручення позивачу копії акту перевірки позивача №352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015, та не спростовано наданих позивачем пояснень стосовно дати отримання ним акту перевірки №352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015 саме 20 березня 2015 року, відтак суд виходить з того, що акт камеральної перевірки позивача№352/15-1/04301939">04301939 від 19.03.2015 був отриманий підприємством 20 березня 2015 року.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що примірник акту перевірки отримано позивачем 20.03.2015, а заперечення повинні бути подані протягом 5 робочих днів з дня отримання акту перевірки, то останнім днем для подання заперечень є 26.03.2015, а тому позивачем не було порушено строку на подання заперечень на акт перевірки, а відповідач мав врахувати заперечення на акт перевірки при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, проте протиправно відмовив у наданні відповіді по суті заперечень на акт перевірки, зазначивши про порушення позивачем строку подачі заперечень.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1238 дві 27.12.2010, зокрема, пункту 7 такого Переліку, підставою для проведення документальної перевірки є наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

Згідно з п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПКУ);

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПКУ).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний провести документальну перевірку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування позивачем у січні 2015 року, однак такої перевірки відповідачем не було проведено з метою документального підтвердження чи спростування виявлених в податковій декларації неточностей/невідповідностей, а прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень було здійснене виключно на основі акту камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2015 року.

При цьому суд вважає за необхідне перевірити обставини правомірності задекларованої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість 400000,00 грн. в січні 2015 року .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено суму податку на додану вартість у розмірі 433333,00 грн. у складі ціни за поставлені товари та надані послуги по взаємовідносинах з ТОВ Альфа-Хімгруп , ТОВ Фос Агро-Україна , ТОВ ОСОБА_5 Технолоджіз , ТОВ НФ Трейдінг-Україна , ТОВ Торговий дім Насіння , ТОВ Агрозахист Донбас , ПП Фірма Бершад АГРОПЛЮС , ПП Марго , ТОВ Агроскоп Інтернешнл , ТОВ Агро-Нива , ПП АВТОПЕТРОЛІУМ , ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ , ТОВ Кло-карта , ПП Віта-Колос , ПП Азот-Агро , ФОП ОСОБА_6, ТОВ Обсідіант , ТОВзІІ Новафарм , ТОВ Федюківка-Агро , ТОВ Аграрні Технології , ПАТ Київобленерго , ТОВ АЙ ТІ-ЛІНКС , СТОВ Бужанське , СТОВ Поділ , ПП Став-Транс , Транс-Вей, ПП Став-Сервіс , ТОВ АГРО ЛОГИСТИК , що підтверджується наступними платіжними дорученнями №239 від 16.04.2014 на суму 142406,26 грн. (т.2, а.с.184); №29 від 29.01.2014 на суму 141900,00 грн. (т.2, а.с.185); №343 від 28.05.2014 на суму 40160,40 грн. (т.2, а.с.186); №426 від 12.07.2013 на суму 212480,00 грн. (т.2, а.с.187); №79 від 06.09.2013 на суму 929250,00 грн. (т.2, а.с.188); №141 від 14.03.2014 на суму 51226,56 грн. (т.2, а.с.189); №272 від 30.04.2014 на суму 55506,00 грн. (т.2, а.с.190); №206 від 04.04.2014 на суму 73316,64 грн. (т.2, а.с.191); №207 від 04.04.2014 на суму 37684,40 грн. (т.2, а.с.192); №384 від 12.06.2014 на суму 34790,18 грн. (т.2, а.с.193); №428 від 25.06.2014 на суму 54960,00 грн. (т.2, а.с.194); №188 від 04.10.2013 на суму 17710,02 грн. (т.2, а.с.195); № 82 від 24.02.2014 на суму 280000,00 грн. (т.2, а.с.196); №242 від 18.04.2014 на суму 399847,50 грн. (т.2, а.с.197); №644 від 18.09.2014 на суму 493530,70 грн. (т.2, а.с.198); № 345 від 29.05.2014 на суму 313000,00 грн. (т.2, а.с.199); № 747 від 22.10.2014 на суму 304080,00 грн. (т.2, а.с.200); №433 від 19.07.2013 на суму 321897,48 грн. (т.2, а.с.201); №47 від 28.08.2013 на суму 226426,85 грн. (т.2, а.с.202); №114 від 18.09.2013 на суму 219546,56 грн. (т.2, а.с.203); № 200 від 11.10.2013 на суму 242895,24 грн. (т.2, а.с.204); №266 від 05.11.2013 на суму 382921,08 грн. (т.2, а.с.205); №921 від 30.12.2014 на суму 177225,00 грн. (т.2, а.с.206); №333 від 28.11.2013 на суму 69119,60 грн. (т.2, а.с.207); №105 від 05.03.2014 на суму 1961,00 грн. (т.2, а.с.208); № 54 від 07.02.2014 на суму 140000,00 грн. (т.2, а.с.209); №128 від 13.03.2014 на суму 22710,80 грн. (т.2, а.с.210); № 127 від 13.03.2014 на суму 42591,50 грн. (т.2, а.с.211); № 16 від 21.01.2014 на суму 18363,00 грн. (т.2, а.с.212); №41 від 04.02.2014 на суму 75447,80 грн. (т.2, а.с.213); №932 від 30.12.2014 на суму 3342,48 грн. (а.с.214); №930 від 30.12.2014 на суму 4500,00 грн. (т.2, а.с.215); №931 від 30.12.2014 на суму 18939,16 грн. (т.2, а.с.216); №886 від 18.12.2014 на суму 4440797,20 грн. (т.2, а.с.217); №654 від 24.09.2014 на суму 13039,95 грн. (т.2, а.с.218); №757 від 29.10.2014 на суму 2540,00 грн. (т.2, а.с.219); №253 від 23.04.2014 на суму 2655,00 грн. (т.2, а.с.220); №919 від 30.12.2014 на суму 91599,30 грн. (т.2, а.с.221); №934 від 30.12.2014 на суму 57691,75 грн. (т.2, а.с.222); №752 від 28.10.2014 на суму 77005,60 грн. (т.2, а.с.223); №771 від 05.11.2014 на суму 226224,00 грн. (т.2, а.с.224); №787 від 11.11.2014 на суму 268734,00 грн. (т.2, а.с.225); №767 від 05.11.2014 на суму 36990,00 грн. (т.2, а.с.226); №766 від 05.11.2014 на суму 52278,00 грн. (т.2, а.с.227); № 777 від 06.11.2014 на суму 20937,40 грн. (т.2, а.с.228); №776 від 06.11.2014 на суму 11420,40 грн. (т.2, а.с.229); №804 від 18.11.2014 на суму 20247,90 грн. (т.2, а.с.230); №789 від 11.11.2014 на суму 11044,30 грн. (т.2, а.с.231); №933 від 30.12.2014 на суму 1368910,80 грн. (т.2, а.с.232); №693 від 08.10.2014 на суму 232254,00 грн. (т.2, а.с.233); № 40 від 04.02.2014 на суму 34343,10 грн. (т.2, а.с.234).

Крім того, на підтвердження сплати суми податку на додану вартість у складі ціни за товари та послуги по операціях з контрагентами позивачем надано до суду копії податкових накладних та реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі вимоги, передбачені статтею 200 ПК України для реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Більш того з метою усунення помилки, яка була зроблена позивачем в додатках до декларації з ПДВ за січень 2015 року та яку було виявлено під час камеральної перевірки, позивачем було надано заперечення на акт перевірки та документи на підтвердження фактичної сплати постачальникам сум ПДВ, однак вказані відомості не були прийняті до уваги відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.03.2015 №0006431501, №0006441501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що допущення суб'єктом господарювання у податковій звітності помилок у жодному випадку не може слугувати підставою для позбавлення права платника податків на бюджетне відшкодування за умови дотримання ним правил щодо декларування від'ємного значення суми податку та сплати до бюджету сум ПДВ у складі ціни за отримані товари та послуги.

Крім того, під час судового розгляду справи позивач стверджував, що не отримував від податкового органу відповіді на заперечення на акт перевірки, копія якої була витребувана судом під час судового розгляду справи, а саме лист №4604/10-02-15-01-20 від 27.03.2015, в якому повідомлено, що заперечення на акт перевірки отримано на шостий робочий день, отже позивачем пропущено строк подачі заперечень (т.3,а.с.8).

З цього приводу судом витребувані у відповідача докази направлення позивачу листа №4604/10-02-15-01-20 від 27.03.2015, на що відповідачем надано копію фіскального чеку про відправлення позивачу рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про вручення від 30.03.2015.

Однак суд зазначає, що згідно пункту 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Отже, лише внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю, тобто листи, цінні бандеролі, посилки можуть містити опис вкладення, тоді як рекомендовані листи такого опису містити не можуть, а відповідно надана відповідачем копія опису вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про вручення, в якому вказано, що у поштовому відправленні №0911702789420 містилися податкові повідомлення-рішення форми В3 №0006431501 від 30.03.2015, №0006441501 від 30.03.2015 та відповідь на заперечення на акт №4604/10-02-15-01-20 від 27.03.2015, не є належними доказами відправлення адресату поштового відправлення саме з таким описом вкладення.

Отже, за умови спростування позивачем факту отримання ним відповіді на заперечення на акт №4604/10-02-15-01-20 від 27.03.2015, суд вважає, що відповідачем не доведено факту надіслання позивачу такої відповіді.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн. згідно платіжного доручення № 853 від 25.08.2015 (т.1, а.с.2).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.

Судом 29.10.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 03.11.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006431501 від 30.03.2015, №0006441501 від 30.03.2015.

3. Стягнути судовий збір в сумі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.) на користь Сільськогосподарського підприємства Світанок (ідентифікаційний код 4301939, місцезнаходження 09552, Київська область, Таращанський район, село Косяківка) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38614712, місцезнаходження 09117 м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.