Постанова

від 24.12.2015 по справі 816/4480/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4480/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень та карткок відмови, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2015 року ТОВ "Українське зерно" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00115, № 806020002/2015/00119, № 806020001/2015/00150 та рішень про коригування митної вартості товарів № 806020002/2015/000040/2, № 806020002/2015/000043/2 та № 806020002/2015/000063/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність коригування контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надано необхідний пакет підтверджуючих документів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Наполягав на правомірності рішень про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки під час митного контролю встановлено, що подані декларантом документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

05 березня 2015 року між MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KONG) LIMITED /Продавець/ та ТОВ "Українське зерно" /Покупець/ укладено зовнішньоекономічний контракт № 1515604, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує L-Лізин HCL, L-Лізину Сульфат на загальну суму 206640,00 доларів USD у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту /а.с. 15-21/.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного товару до Полтавської митниці подано митні декларації від 08 травня 2015 року № 806020002/2015/004267 /а.с. 46/, від 13 травня 2015 року № 806020002/2015/004415 та від 09 червня 2015 року № 806020002/2015/005327 разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів.

Під час митного оформлення товару, ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом № 1515604 від 05 березня 2015 року, позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у відповідних митних деклараціях (графа 43 митної декларації).

За наслідками проведення консультацій Полтавською митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням.

На виконання вимог відповідача ТОВ "Українське Зерно" додатково подано прайс виробника від 01 березня 2015 року та калькуляцію ціни від 01 березня 2015 року.

За результатами розгляду поданих митних декларації, відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00115, № 806020002/2015/00119 та № 806020002/2015/00150 /а.с. 23-25/, а також рішення про коригування митної вартості від 08 травня 2015 року № 806020002/2015/000040/2, від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000043/2, від 09 червня 2015 року № 806020002/2015/000063/2 /а.с. 26-28/, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Не погодившись з вказаним рішенням та картою відмови, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статей 49, 50, 51 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою /стаття 52 Митного кодексу України/.

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома).

За правилами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Частинами сьомою та восьмою тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право контролюючого органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезеним на митну територію України.

Згідно пункту 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.

Із вищенаведеного випливає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а єдиною підставою його незастосування є використання декларантом або уповноваженою ним особою відомостей, які не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно, та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що відмова в митному оформленні товару вмотивована Полтавською митницею тим, що в поданих декларантом документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: в платіжному дорученні від 10 березня 2015 року № 8 наявне посилання на інвойс від 05 березня 2015 року № 21719000369, від 05 березня 2015 року № 21719000371 та від 06 березня 2015 року № 21719000370, який не подано до митного оформлення; пунктом 3.1 договору транспортного експедирування від 23 вересня 2014 року № 2309/14-1 передбачена 100% попередня оплата згідно виставленого експедитором рахунку, також згідно пункту 2.2.5 контракту передбачено страхування вантажу, документи, що підтверджують факт оплати або страхування вантажу до митного оформлення не подано, тобто подані до митного оформлення документи не містять повних відомостей щодо вартості перевезення, що, на думку контролюючого органа, унеможливлює підтвердження правильності обчислення митної вартості.

У специфікаціях від 05 березня 2015 року (Додатки № 1, № 2, № 3 до Контракту), передбачалась поставка наступного товару: L-Лізин HCL об'ємом 72 тони за ціною 1250 дол. США за тону, на суму 90000,00 дол. США, L-Лізину Сульфат об'ємом 36 тон за ціною 740,00 дол. США за тону, на суму 26640,00 дол. США, L-Лізин HCL об'ємом 72 тони за ціною 1250 дол. США за тону, на суму 90000,00 дол. США /а.с. 21-22/.

ТОВ "Українське зерно" від MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KONG) LIMITED одержано прайс-лист від 01 березня 2015 року про ціни на товар станом на 01 березня 2015 року, згідно якого вартість товару становить: L-Лізин НСL - 1250 доларів США за тону та L-Лізину Сульфат - 740 доларів США за тону /а.с. 29/, інвойси для оплати товару: L-Лізин НСL об'ємом 72 тони за ціною 1250 дол. США за тону на суму 90000,00 дол. США, L-Лізину Сульфат об'ємом 36 тон за ціною 740,00 дол. США за тону, на суму 26640,00 дол. США, L-Лізин HCL об'ємом 72 тони за ціною 1250 дол. США за тону, на суму 90000,00 дол. США /а.с. 30-32/.

Оплата товару позивачем здійснена 10 березня 2015 року на сумі 206640,00 дол. США згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 3, яке надавалось Митниці під час митного оформлення товару /а.с. 33/.

Будь-яких невідповідностей у сумах сплачених коштів декларантом за вказаною поставкою судом не встановлено.

Наявними в матеріалах справи копіями коносаментів підтверджено факт завантаження контрагентом позивача придбаного товару /а.с. 24-38/.

Умовами договору транспортного експедирування від 23 вересня 2014 року № 2309/14-1, укладеного між ТОВ "Формаг" /Експедитор/ та позивачем /Клієнт/, передбачено, що Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати та організувати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із забезпеченням експортно-імпортних в транзитних перевезень вантажів Клієнта /а.с. 50-54/.

На підтвердження вартості понесених позивачем витрат на перевезення товару з порту Ксінганг, Китай до порту Одеса, Україна ТОВ "Українське зерно" надано суду акти прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт), платіжні доручення, податкові накладні, довідку ТОВ "Формаг" про вартість перевезення вантажу /а.с. 54-60/. Судом не встановлено розбіжностей у зазначених документах.

Проаналізувавши викладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на наявність розбіжностей та відсутність в поданих позивачем документах відомостей, що в повному обсязі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно зауважень відповідача про ненадання декларантом до митного оформлення товарів рахунку про 100% передоплату по договору транспортного експедирування та акта здачі-приймання наданих послуг, що підтверджують вартість транспортування товарів, суд зазначає, що надання вказаних бухгалтерських документів відповідно до положень Митного кодексу України не є обов'язковим.

Посилання представника відповідача на використання інформації з автоматизованої системи на раніше визнану вартість товарів, оформленого за митними деклараціями, що визнані контролюючим органом, як на докази числового обґрунтування митної вартості товару судом не приймаються як належні та допустимі, з огляду на наступне.

Орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій інформаційній системі, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що автоматизована інформаційна система містить інформацію про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована інформаційна система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому таким даним не може надаватися перевага порівняно з наданими декларантом первинними документами на товар.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи підтверджено, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Крім того, суми, зазначені у платіжних дорученнях, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, та сплачені на користь MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KONG) LIMITED, відповідають вартості товару, зазначеній у договорі, інвойсах та інших первинних документах.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Крім того, у спірних рішеннях про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Натомість, у спірних рішеннях зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначеній органом доходів і зборів митній вартості схожих за характеристиками товарів.

Більше того, контролюючий орган не довів обставин, що виключили можливість застосування попередніх методів для визначення митної вартості товару.

Так, визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачу були надані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за ціною контракту, які містять усю необхідну інформацію про вартість товару реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів без необхідних на те підстав, а спірні рішення винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку карткам відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, № 806020002/2015/00115, № 806020002/2015/00119, № 806020001/2015/00150, суд зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картки відмови у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) також підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Українське зерно" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00115, № 806020002/2015/00119, № 806020001/2015/00150.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2015/000040/2, № 806020002/2015/000043/2 та № 806020002/2015/000063/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38719157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) судовий збір в розмірі 1251 (одну тисячу двісті п'ятдесят одну) гривню 39 (тридцять дев'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко