Рішення

від 23.12.2015 по справі 911/4803/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа № 911/4803/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАСТІКС-УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНТЕЛ КОНСТРАКШН

про стягнення 7628,17 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 02/02-15 від 02.02.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАСТІКС-УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНТЕЛ КОНСТРАКШН про стягнення 7 628,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2015 року порушено провадження у справі № 911/4803/15 та призначено справу до розгляду на 24.11.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 24.11.2015 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 02.11.2015 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 23.12.2015 року.

В судовому засіданні 23.12.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.12.2015 року не звЂ�явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, згідно домовленості сторін позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № 12805 від 06.03.2014 року (813,86 грн.), № 12806 від 06.03.2014 року (3462,61 грн.), №12984 від 06.03.2014 року (1847,46 грн.), № 13011 від 07.03.2014 року (499,70 грн.), всього на суму 6623,63 грн.

Про факт прийняття товару свідчать підписи директора відповідача, скріплені печаткою відповідача. Факт отримання наведеного в позові товару відповідачем не заперечено та не спростовано. Дата визначена на видаткових накладних є датою поставки товару.

З огляду на положення ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 205 Цивільного кодексу України допускається укладення договорів у спрощеній формі.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий від позивача товар не оплатив. Відповідачем була здійснена часткова оплата за видатковою накладною № 12806 від 06.03.2014 року на суму 2813,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідача № 141 від 10.09.2015 року на суму 2000,00 грн. та № 213 від 29.10.2014 року на суму 813,86 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 3809,77 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 3809,77 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача 363,37 грн. 3% річних, 3455,03 грн. інфляційних.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем 3 % річних та інфляційні нараховані з урахування строків, визначених ст. 692 Цивільного кодексу України з наступного дня, після поставки товару, щодо оплати якого допущено прострочення, на суми заборгованості, існування якої у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНТЕЛ КОНСТРАКШН (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 42, код 38306418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАСТІКС-УКРАЇНА (м. Київ, вул. Межигірська, 82а, код 24587464) 3809,77 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн. боргу, 363,37 (триста шістдесят три) грн. 3% річних, 3455,03 (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. інфляційних та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.12.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін