Ухвала

від 23.12.2015 по справі 821/2409/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2409/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Кермача А.І., представників відповідача/апелянта Онищенко К.О. та Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД (далі - ТОВ Сапфір ЛТД ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2015 р. №0001732200, №0001742200, №0001752200, №0001762200 та від 11.06.2015 р. №0000171706

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року адміністративний позов ТОВ Сапфір ЛТД задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області №0001752200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72831,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 58265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14566,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області №0001732200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 133925,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 107004,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 26921,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області №0001762200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 54095,00 грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

Позивач надав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Кермача А.І., представників відповідача/апелянта Онищенко К.О. та Юдіна В.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Сапфір ЛТД зареєстроване розпорядженням Комсомольського райвиконкому у м. Херсоні 24.04.1992 р. за №172-р. На податковий облік взято в ДПІ у м. Херсоні як платника податків 19.08.1996 р. №309.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ Сапфір ЛТД за КВЕД є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

У період з 16.04.2015 р. по 08.05.2015 р. відповідачем проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ Сапфір ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 18.05.2015 року №111/21-03-22-02/14129329 (а.с. 115-162), у якому відповідачем встановлено:

- порушення пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 85.2 ст. 85, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138,п. 138.8 ст. 138, п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, який підлягає сплаті в періоді, на загальну суму 107 004,00 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2012 року на суму 16226,00 грн., 3 квартали 2012 року на суму 21691,00 грн., 2012 р. на суму 54175,00 грн., 2013 р. на суму 30489,00 грн., 2014 р. на суму 22340,00 грн.;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 п. 192.1.1 ст. 192, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, який підлягає сплаті на загальну суму 58265,00 грн., у тому числі: занижено всього у сумі 133 512,00 грн., у тому числі по періодам: за червень 2012 р. на загальну суму 1397,00 грн., за липень 2012 р. - 214,00 грн., за жовтень 2013 - 85962,00 грн., за березень 2014 р. - 45636,00 грн., за липень 2014 р. - 303,00 грн.; завищено всього у сумі 75247,00 грн., у тому числі по періодам: - за серпень 2012 р. - 9226,00 грн., вересень 2012 р. - 12123,00 грн., жовтень 2012 р. - 8690,00 грн., листопад 2012 - 9662,00 грн., грудень 2012 р. - 9351,00 грн., січень 2013 - 1503,00 грн., лютий 2013 р. - 2433,00 грн., березень 2013 р. - 134,00 грн., червень 2013 - 5017,00 грн., липень 2013 р. - 2647,00 грн., серпень 2013 - 1582,00 грн., вересень 2013 р. - 4209,00 грн., листопад 2013 р. - 8670,00 грн.

- порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) на загальну суму 54095,00 грн., у тому числі за вересень 2014 р. на 54095,00 грн.

Крім цього, перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ПП Ресурс - Імпорт , ТОВ Бінер , ТОВ Компанія актив - торг , ТОВ МДНС , ТОВ Каскад ТСВ , встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару позивачем у контрагентів та подальшу його реалізацію, з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2015 р.:

- №0001752200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72831,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 58265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14566,00 грн.

- №0001732200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 133925,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 107004,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 26921,00 грн.

- №0001762200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір ЛТД збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 54095,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов ТОВ Сапфір ДТД суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, з огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ТОВ Сапфір ДТД відсутні документи щодо здійснення господарських операцій (придбання товару) з ПП Ресурс - Імпорт , ТОВ Бінер , ТОВ Компанія актив - торг , ТОВ МДНС , ТОВ Каскад ТСВ , судом першої інстанції було досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

28.10.2013 р. між ТОВ Сапфір ЛТД та ТОВ Бінер укладено договір поставки №28/10/13 на загальну суму 820045,00 грн. у т.ч. ПДВ - 136674,17 грн.

Виконання даної угоди, підтверджено наданими суду доказами, а саме: податковою накладною №10280 від 28.10.2013 р., видатковою накладною №РН-661 від 28.10.2013 р., податковою накладною №10290 від 29.10.2012 р., видатковою накладною №-662 від 29.10.2013 р.

Транспортування товару та вантажні роботи проводилися власним транспортом, що підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 28.10.2013 р. №28/10-13 та від 29.10.2013 р. №29/10-138 (а.с. 30-42).

У травні 2014 року ТОВ Сапфір ЛТД мало фінансово - господарські відносини з ТОВ Компанія актив - торг .

26.05.2014 р. між позивачем та ТОВ Компанія актив - торг було укладено договір поставки за №26/05/14. На виконання умов даного договору ТОВ Компанія актив - торг поставлено товар, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: податкова накладна №54 від 26.05.2014 р., видаткова накладна 0526/03 від 26.05.2014 р.

Транспортування товару та вантажні роботи проводилися власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів від 26.05.2014 р. №26/05-14 (а.с.21- 29).

16.07.2014 р. позивач уклав договір поставки з ТОВ МДНС №160714. Виконання даного договору підтверджується податковою накладною №601 від 16.07.2014 р., видатковою накладною №0071604 від 16.07.2014 р., податковою накладною №802 від 21.07.2014 р. та видатковою накладною №0072106 від 21.07.2014 р. Розрахунки за наданий товар здійснювалися у безготівковій формі. Транспортування товару та вантажні роботи проводилися власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №160704 від 16.07.2014 р. та №270714 від 21.07.2014 р. (а.с. 60-71).

20.03.2014 р. між ТОВ Сапфір ЛТД та ТОВ Каскад ТСВ було укладено договір поставки за №20/03-14, відповідно до умов якого ТОВ Каскад ТСВ поставлено товар позивачу, що підтверджується наступними документами: податковою накладною №56 від 21.07.2014 р. на загальну суму 409000,00 грн. у т. ч. ПДВ - 81800,00 грн., видатковою накладною №327 від 21.07.2014 р. на загальну суму 409000,00 грн. у т. ч. ПДВ - 81800,00 грн., податковою накладною №60 від 24.03.2014 р. на загальну суму 409000,00 грн. у т. ч. ПДВ - 81800,00 грн., видатковою накладною №331 від 24.03.2015 р. на загальну суму 409000,00 грн. у т. ч. ПДВ - 81800,00 грн., податковою накладною № 121 від 31.03.2014 р. на загальну суму 22500,00 грн. у т. ч. ПДВ - 4500,00 грн., видатковою накладною №392 від 31.03.2014 р. на загальну суму 22500,00 грн. у т. ч. ПДВ - 4500,00 грн.

Розрахунки за наданий товар здійснювалися у безготівковій формі. Транспортування товару та вантажні роботи проводилися власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №21/037-14 від 21.03.2014 р., №24/03-14 від 24.03.2014 р., №31-03-14 від 31.03.2014 р.(а.с.43-59).

В подальшому, придбані товарно-матеріальні цінності від контрагентів, позивачем було реалізовано.

Так, між позивачем та ПП Ресурс - Імпорт були укладено договори купівлі - продажу від 22.10.2012 р. №22/1012-1 та від 16.01.2013 р. №16/01/13-1. Відповідно до умов даних договорів ТОВ Сапфір ЛТД було продано ПП Ресурс - Імпорт дизельне пальне на загальну суму 663922,98 грн., в т.ч. ПДВ - 110653,83 грн. (а.с. 72-75).

На підтвердження виконання умов даних договорів, надано наступні докази, а саме: податкова накладна №103101 від 31.10.2012 р. на загальну суму 220 158,00 грн. у т.ч. ПДВ 36693,00 грн., видаткова накладна №0103101 від 31.10.2012 р. на загальну суму 220 158,00 грн. у т.ч. ПДВ 36693,00 грн., податкова накладна №11601 від 16.01.2013 р. на загальну суму 443 765,00 грн. у т.ч. ПДВ 73960,83 грн., видаткова накладна №011601 від 16.01.2013 р. на загальну суму 443 765,00 грн. у т.ч. ПДВ 73960,83 грн.; товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти), картки складського обліку рідких нафтопродуктів, подорожні листи від 30.10.2012 р. та 15.01.2013 р., Акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 31.10.2012 р. та від 17.01.2013 р. (а.с. 76- 92).

На підтвердження здійснення власної господарської діяльності ТОВ Сапфір ЛТД було надано суду копію договору оренди нежитлового приміщення (бази) за адресою м. Херсон, вул. Ракетна, 110-Б від 10.01.2010 р. №4., копії наказів Про прийняття на роботу водіями - експедиторами Черкова В.Є., Садовського Р.І., Капланова В.Л., Карася П.В., копії технічних паспортів на автомобілі та причепи (а.с. 94-96, 110-114).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару (нафтопродуктів), з чим погоджується апеляційний суд.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставним.

Вирішуючи питання обґрунтованості висновків контролюючого органу про встановлення порушень позивачем пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 85.2 ст. 85, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138,п. 138.8 ст. 138, п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток що перевірявся який підлягає сплаті в періоді, на загальну суму 107 004,00 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2012 року на суму 16226,00 грн., 3 квартали 2012 року на суму 21691,00 грн., 2012 р. на суму 54175,00 грн., 2013 р. на суму 30489,00 грн., 2014 р. на суму 22340,00 грн., суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Отже, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП Ресурс - Імпорт , ТОВ Бінер , ТОВ Компанія актив - торг , ТОВ МДНС , ТОВ Каскад ТСВ , у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 85.2 ст. 85, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138., пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 є необґрунтованими та безпідставними.

Вирішуючи питання про правомірність висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 п. 192.1.1 ст. 192, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст.198, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, який підлягає сплаті на загальну суму 58265,00 грн., у тому числі: занижено всього у сумі 133 512,00 грн., у тому числі по періодам: за червень 2012 р. на загальну суму 1397,00 грн., за липень 2012 р. - 214,00 грн., за жовтень 2013 - 85962,00 грн., за березень 2014 р. - 45636,00 грн., за липень 2014 р. - 303,00 грн.; завищено всього у сумі 75247,00 грн., у тому числі по періодам: - за серпень 2012 р. - 9226,00 грн., вересень 2012 р. - 12123,00 грн., жовтень 2012 р. - 8690,00 грн., листопад 2012 - 9662,00 грн., грудень 2012 р. - 9351,00 грн., січень 2013 - 1503,00 грн., лютий 2013 р. - 2433,00 грн., березень 2013 р. - 134,00 грн., червень 2013 - 5017,00 грн., липень 2013 р. - 2647,00 грн., серпень 2013 - 1582,00 грн., вересень 2013 р. - 4209,00 грн., листопад 2013 р. - 8670,00 грн. та порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) на загальну суму 54095,00 грн., у тому числі за вересень 2014 р. на 54095,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив ї того, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає висновок відповідача щодо порушень п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.192.1 п.192.1.1 ст. 192, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст. 201, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) безпідставним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Сапфір ЛТД .

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов