Ухвала

від 16.12.2015 по справі 181/44/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2149/15 Справа № 181/44/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42013040480000007 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора області ОСОБА_6 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт.Межева Дніпропетровської області, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, працює лікарем наркологом КЗОЗ «Межівський районний центр первинної медико санітарної допомоги», раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого вказаним вироком за ч. 2 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 4250 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно господарських функцій строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно господарських функцій строком на 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5500 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно господарських функцій строком на 2 роки 6 місяців,

за участю прокурора - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

14 вересня 2011 року рішенням голови Межівської районної ради Межівського району Дніпропетровської області «Про трудові відносини з керівником комунального закладу охорони здоров`я «Межівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №103-8/УІ гр-н ОСОБА_7 з 15 вересня 2011 року призначений на посаду головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Межівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», у зв`язку з чим, будучі службовою особою був наділений повноваженнями виконання адміністративно - господарських та організаційно - розпорядчих функцій та вчинив злочин проти власності та злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

КЗОЗ «Межівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» в період часу з 28.01.2013 по 27.12.2013 з загального фонду районного бюджету Межівської районної державної адміністрації було отримано 161 749 гривень 52 копійки, на які придбано талони на бензин ТОВ «АВІАС» марки А-92 та А-95, який має використовуватися у господарських та інших цілях, які виходять із прямих завдань КЗОЗ «Межівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», тобто для заправки автомобілів закладу.

Проте, ОСОБА_7 з 19 січня по 21 грудня 2013 року, зловживаючи своїм службовим становищем, надавав усні вказівки, обов`язкові для виконання всіма підрозділами та працівниками закладу, відповідно до яких водій - механік КЗОЗ «Межівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_9 повинен був заповняти шляхові листи на легковий автомобіль марки УАЗ 3962 реєстраційний номер НОМЕР_1 , в яких вказувати пройдену відстань зазначеним автомобілем та кількість витраченого пального, не зважаючи на те, що вказаний автомобіль був розукомплектованим.

В свою чергу ОСОБА_9 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 , власноруч заповнив та підписав шляхові листи на вказаний службовий автомобіль за 2013 рік в кількості 917 літрів на загальну суму 9514,00 грн.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинній намір, направлений на привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, на підставі офіційних документів, які містять завідомо неправдиві відомості, а саме: наказів «Про відрядження» водія ОСОБА_9 в усній формі наказував останньому заповнювати подорожні листи, а саме вказувати маршрут, пройдену відстань автомобілем, кількість витраченого палива та засвідчувати його своїм підписом, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не буде здійснювати виїзд на маршрут.

При цьому, він видав Накази «Про відрядження» ОСОБА_9 , які засвідчував власним підписом, у подорожніх листах робив відмітку про проходження медогляду водієм, про що ставив штамп та надавав їх до бухгалтерії на підставі яких бухгалтер був зобов`язаний видати бензин та подорожній лист водієві.

Після чого, ОСОБА_7 отримував від бухгалтера зазначеного закладу ОСОБА_10 , талони на бензин, привласнивши бензин в кількості 917 л. та використавши його на власні потреби, спричинивши державі матеріальну шкоду на суму 9 514,00 гривень.

Також він, аналогічним чином, в період з 19.01.2013 року по 21.12.2013 року затвердив підписом та видав накази про відрядження ОСОБА_9 на вказаному автомобілі, підписав подорожні листи, на підставі яких в подальшому бухгалтер ОСОБА_11 списувала пальне з обліку, хоча автомобіль в цей час не експлуатувався.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні ним злочинів, місця, часу, способу їх вчинення та інших обставин, які ним не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно ч. 3 ст. 349 КПК України, прокурор зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, що полягло у призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю злочинів у вигляді штрафу у розмірі 5500 гривень, яке не є кратним неоподаткованому мінімуму доходів громадян - 17 гривням.

Просив вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 4250.00 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на два роки, за ч. 1 ст. 366 КК України призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на один рік та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених основних та додаткових покарань, та просить вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у вигляді штрафу у розмірі 323 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5491 гривню, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно - господарчих функцій строком на два роки шість місяців.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив змінити вирок в частині призначеного покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, та думку осіб в судовому засіданні,колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Апеляційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження і в скарзі не заперечуються. Кваліфікація скоєного також ніким не оспорюється.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів провадження видно, що вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 4250.00 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на два роки, засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на один рік та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених основних та додаткових покарань, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5500 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно господарських функцій строком на 2 роки 6 місяців.

Тобто, призначаючи основне покарання за сукупністю злочинів у вигляді штрафу, судом першої інстанції не було дотримано вимог ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до якої розмір штрафу визначається судом в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Покарання у вигляді штрафу має бути визначене в межах, у передбачених санкцією відповідної статті або її частини, у відповідних неоподатковуваних мінімумах доходів громадян та в сумі, кратній такому мінімуму.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Оскільки, розмір штрафу визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого законодавством України на час постановлення вироку, його визначення у грошовій сумі, має здійснюватися шляхом перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Суд же за ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу у розмірі 5500 гривень, що є невірним, остільки 323 неоподаткованих мінімумів, що дорівнює 5491 гривень.

За таких обставин, суд першої інстанції при призначенні остаточного основного покарання у вигляді штрафу, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що полягло у не застосуванні судом закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду, в частині призначеного покарання, зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413 КПК України, ст. 53 КК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання, - змінити.

На підставі ст. 53 КК України, зменшити розмір призначеного ОСОБА_7 покарання та вважати його засудженим:

- за ч. 2 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 4250.00 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарчих функцій строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених основних та додаткових покарань, вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у вигляді штрафу у розмірі 323 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5491 гривні, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно - господарчих функцій строком на два роки шість місяців.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції можуть бути подані касаційні скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення даної ухвали

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .