Рішення

від 16.12.2015 по справі 925/1790/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 925/1790/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Швидкій О.В., за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ексім Карго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 102559 грн. 23 коп., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ексім Карго" звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 102 559 грн. 23 коп. із яких : 41 500 грн. основного боргу, 259 грн. 23 коп. 3% річних, 60800 грн. - грошової суми за прострочення виконання зобов'язання щодо доставляння вантажів по договору №11 від 06.08.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про день та час судового засідання, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві та у Витязі із ЄДР на відповідача.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 16.12.2015 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №11 від 06.08.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (далі - Договір ).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору відповідач доставляє заявлені в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною Договору, позивачем вантажі, а позивач оплачує послуги відповідача на узгоджених у Договорі умовах.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що факсимільний чи електронний примірник заявки прирівнюється до оригіналу. Відсутність письмового підтвердження або відмови від заявки, буде вважатися як згода з умовами, маршрутами та строками доставки, вказаними в заявці позивача.

Згідно умов Договору на електронну адресу відповідача було направлено заявку від 07.08.2015 року, згідно з якою відповідач взяв на себе зобов'язання доставити вантаж (насіння) позивача з м. Синельникове, Дніпропетровської області, Україна до мкр. Алгабас, м. Алмати, Республіка Казахстан. Строк доставки - 19.08.2015 року.

Згідно з п.4.1 Договору передбачено, що оплата за перевезення вантажу здійснюється протягом 10-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: ТТН/CMR, рахунка - фактури, акту надання послуг, якщо інше не зазначено в заявці.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що вартість послуг відповідача зазначена в погодженій заявці.

Відповідач надав позивачу рахунок - фактуру №6/15 від 07.08.2015 року на суму 83 000 грн. 00 коп.

У п.14 Заявки від 07.08.2015 року, яка була погоджена сторонами, передбачено, що повна сума та форма оплати становить 83000 грн. 00 коп., 50 % передоплати.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 41 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 13.08.2015 року.

Проте, станом на 03.11.2015 року відповідач не здійснив доставку вантажу до заявленого вантажоотримувача, а передоплату не повернув.

23.10.2015 року на адресу відповідача направлялась вимога №1/2310 про повернення передоплати.

Відповідач не відреагував на вказану вимогу, передоплату у розмірі 41 500 грн. 00 коп. не повернув, тому позивач просить стягнути її з відповідача. Крім того, позивач, за неналежне виконання умов Договору, нарахував відповідачу 259 грн. 23 коп. 3 % річних та 60 800 грн. 00 коп. грошової суми згідно пункту 5.3 Договору за прострочення виконання зобов'язання щодо доставки вантажів, які просить стягнути разом із заборгованістю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач 13.08.2015 року платіжним дорученням №44 перерахував відповідачу передоплату за транспортні послуги згідно виставленого відповідачем рахунку №868 від 07.08.2015 року на загальну суму 41 500 грн. 00 коп. Відповідач не здійснив доставку вантажу, а попередню оплату не повернув. Вимогу позивача про повернення коштів залишив без розгляду.

Оскільки, відповідач не виконав своє зобов'язання, не подав доказів належного виконання умов Договору перевезення вантажів, не повернув повністю попередню оплату позивачу після заявленої вимоги позивачем, тому неповернута сума попередньої оплати у сумі 41 500 грн. 00 коп. є боргом відповідача перед позивачем і вимога позивача про стягнення цієї суми є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 259 грн. 23 коп. трьох процентів річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних за прострочення саме грошового зобов язання.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за неперевезення вантажу.

За своєю суттю обов язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов язання в розумінні статті 625 ЦК України. Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 16.09.2014 року по справі №3-90гс14.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що правові підстави для стягнення трьох процентів річних по даній справі відсутні.

Також позивач просить стягнути з відповідача 60 800 грн. 00 коп. грошової суми за прострочення виконання зобов'язання щодо доставлення вантажів згідно п.5.3 Договору - за неподання автомобіля або запізнення більш ніж на 3 години до місця завантаження, розвантаження Перевізник виплачує Експедитору суму в розмірі 800 грн. за кожні сутки запізнення, якщо в заявці не вказано інше.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач у зв язку з проблемами на митниці навіть не заїхав на територію Республіки Казахстан і повернувся до місця завантаження. За таких обставин, положення пункту 5.3. Договору не можуть бути застосовані, оскільки самого факту запізнення не було, товар взагалі не був доставлений до місця призначення. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вказаної грошової суми на підставі пункту 5.3. Договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме сплачений судовий збір у сумі 1 218 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Ексім Карго (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, б.2ж, код ЄДРПОУ 39777775) - 41 500 грн. попередньої оплати та 1 218 грн. судового збору.

3.У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 25 грудня 2015 року.

Суддя В.В. Потапенко