Постанова

від 29.11.2015 по справі 826/6934/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2015 року                     № 826/6934/15

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія»

до                    Державної податкової інспекції у Печерському районі ДФС у м. Києві

про                    визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» (надалі - позивач), звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ДФС у м. Києві (надалі – відповідача, податковий орган), в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ДФС у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки за результатами якої складено акт № 1977/26-55-22-08/37240744 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» (податковий номер 37240744) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012року по 30.11.2013року»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ДФС у м. Києві щодо внесення до бази даних «Податковий блок» інформації на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» № 1977/26-55-22-08/37240744 від 18.07.2014р.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ДФС у м. Києві вилучити з інформаційної баз даних органів державної податкової служби акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» № 1977/26-55-22-08/37240744 від 18.07.2014р.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ДФС у м. Києві утриматись від вчинення певних дій, а мане використання та поширення іншим податковим органам проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» № 1977/26-55-22-08/37240744 від 18.07.2014р.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ДФС у м. Києві відновити в електронній базі «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які товариством включено до податкових декларацій з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірка проводилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та Відповідачем протиправно внесено в базу даних інформацію щодо зменшенню задекларованих податкових зобов'язань.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування безпідставності позовних вимог зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 18.07.2014 року складено акт № 1977/26-55-22-08/37240744 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузітанія» (податковий номер 37240744) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012 року по 30.11.2013 року».

Актом про неможливість проведення зустрічної звірки встановлено, що в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Лузітанія» завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.09.2013р. по 31.10.2013р. на суму 889 488,00грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.09.2013р. по 31.10.2013р. на суму 893 045,00грн.

За результатом проведеної звірки ТОВ «Лузітанія» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за період з 01.09.2013р. по 31.10.2013р., та встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з мето ухилення від сплати податків третіх осіб.

Позивач вважає дії податкового органу щодо призначання проведення зустрічної звірки та складання акту про неможливість проведення такої протиправними. Крім того заперечує, що зроблених податковим органом висновків, у Акті про неможливість проведення зустрічної звірки. У зв'язку із наведеними обставинами звернувся до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з пунктом 6 Порядку визначено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З огляду на вказані правові норми вбачається, що проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

При цьому заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зустрічної звірки ТОВ «Лузітанія» не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить й сам Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем вказується на протиправність дій податкового органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідачем безпідставне зроблено висновки, щодо відсутності позивача за юридичною адресою.

Повно та всебічно дослідивши надані позивачем докази суд не вправі погодитись з такими доводами позивача, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до наданих відповідачем доказів, ДПІ у Печерському районі Міндоходів у м. Києві, у зв'язку із надходженням інформації, що свідчить про можливість порушення податкового законодавства при нарахуванні податку на прибуток та податку на додану вартість про взаємовідносинах з ТОВ «ДТ ПРОМ ЛТД» за весь період взаємовідносин, складно письмовий запит до ТОВ «Лузітанія» від 18.07.2014р. за № 33663/26-55-22-08, про надання інформації.

Співробітниками ДПІ у Печерському районі Міндоходів у м. Києві 18 липня 2014року, з метою вручення зазначеного вище запиту, здійснено вихід за податковою адресою позивача, а саме: м. Київ, вул. Підвисоцього, 14. За результатами обстеження будинку 14 по вулиці Підвисоцього в місті Києві, встановлено, що ТОВ «Лузітанія» та його посадові особи за вказаною адресою не знаходяться, про що складено Акт перевірки місцезнаходження ТОВ «Лузітанія» за податковою адресою від 18.07.2014р. № 1467/26-55-22-08/.

В обґрунтування під ставності позовних вимог, позивач зазначає, що знаходиться саме за вказаною вище адресою, однак в підтвердження таких доводів жодних доказів Суду надано не було (Договір оренди, свідоцтво на право власності за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцього, 14).

За таких обставин, суд погоджується із доводами податкового органу щодо правомірності дій щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою.

На переконання суду, незгода з висновками, викладеними в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання протиправними дій, факт вчинення яких відсутній; відсутність дій сама по собі виключає їх протиправність.

Податковим органом на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки, чи камеральної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд прийшов до висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідачем вчинено протиправні дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Лузітанія», відтак, у задоволенні позовних вимог в частині щодо визнання протиправними дії ДПІ у Печорському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за результатами яких складено Акт № 1977/26-55-22-08/37240744 від 18.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лузітанія», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012року по 30.11.2013року не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 р. по справі К/800/9399/13

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи те, що відповідно до положень чинного законодавства акт суб'єкта господарювання може засвідчувати лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно відсутності факту документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, то на підставі нього не можуть бути внесені відомості, які б мали вплив на дані задекларовані платником податків.

Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження факту внесення до інформаційної бази даних "Податковий блок" інформації на підставі акту.

Отже, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем була внесена до інформаційної бази даних "Податковий блок" інформація на підставі акту звірки, а тому і підстав для зобов'язання відповідача вилучити зазначену інформацію відсутні, відновити у податковій базі попередні дані щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також щодо зобов'язання утриматись від використання відомостей акту про неможливість проведення зустрічної звірки .

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі актів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків ані для керівника контролюючого органу.

Разом з тим, висновки, викладені в акті звірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що вказані висновки акту зустрічної звірки напряму конкретно не впливають на права позивача, але можуть бути використані податковим органом при здійснення контрольного заходу щодо його контрагентів.

За таких обставин, для захисту прав та інтересів має право звернення до суду з позовом саме особа, права якої реально порушені у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 р. по справі К/800/29234/13.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 А.Б. Федорчук