Постанова

від 24.12.2015 по справі 826/18277/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/18277/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва - Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Нікосія про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ в Оболонському ГУ ДФС у м. Києві) до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Нікосія (далі - відповідач, ТОВ Інвестиційна компанія Нікосія ) про стягнення коштів в розмірі 145 644,00 грн.

Згідно зі статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана адміністративна справа за предметом позову може бути розглянута у порядку скороченого провадження.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені самостійно узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Інвестиційна компанія Нікосія є юридичною особою, як зареєстрована Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Інвестиційна компанія Нікосія знаходиться за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ - 38832562.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Інвестиційна компанія Нікосія не сплачено податкові зобов'язання згідно самостійно визначених податкових зобов'язань.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2014 - 2015 років подавалась податкова звітність, зокрема:

декларація № 9059334783 від 20.09.2013 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за серпень місяць 2013 на загальну суму 123 229, 00 грн.;

декларація № 99066500747 від 20.10.2013 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за вересень місяць 2013 на загальну суму 1560, 00 грн.;

декларація № 9074965243 від 20.11.2013 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за жовтень місяць на загальну суму 416,00 грн.;

декларація № 9082582187 від 20.12.2013 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за листопад місяць 2013 на загальну суму 913,00 грн.;

декларація № 9088147164 від 20.01.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за грудень 2013 на загальну суму 403,00 грн.;

декларація № 9008604757 від 19.02.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за січень місяць 2014 на загальну суму 12 367,00 грн.;

декларація № 9014857125 від 20.03.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за лютий місяць 2014 на загальну суму 830,00 грн.;

декларація № 9022178692 від 21.04.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за березень місяць 2014 на загальну суму 252,00 грн.;

декларація № 9028956850 від 20.05.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за квітень місяць 2014 на загальну суму 80,00 грн.;

декларація № 9035553185 від 20.06.2014р з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за травень місяць 2014 на загальну суму 115,00 грн.;

декларація № 9041996653 від 21.07.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за червень місяць 2014 на загальну суму 113, 00 грн.;

декларація № 9047496822 від 17.08.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за липень місяць 2014 на загальну суму 267, 00 грн.;

декларація № 9054297527 від 22.09.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за серпень місяць 2014 на загальну суму 337, 00 грн.;

декларація №9060168344 від 18.10.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за вересень місяць 2014 на загальну суму 292, 00 грн.;

декларація № 9067781611 від 20.11.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за жовтень місяць 2014 на загальну суму 382, 00грн.;

декларація № 9073834292 від 19.12.2014 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за листопад місяць 2014 на загальну суму 3027, 00 грн.;

декларація № 9078861546 від 20.01.2015 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за грудень місяць 2014 на загальну суму 729, 00 грн.;

декларація №9018462470 від 19.02.2015 з податку на додану вартість, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання за грудень місяць 2014 на загальну суму 332, 00 грн.

Однак, відповідачем визначені податкові зобов'язання із податку на додану вартість в установленому порядку добровільно сплачені не були, що призвело до виникнення податкового боргу, про що свідчить зворотній бік облікової картки платника податків.

На підставі викладеного, податковий орган просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 145 644, 00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755- VI.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 29.11.2013, за № 1061-15 та складено рішення про опис майна у податкову заставу від 04.12.2013 №14522/10/26-54-25-14, які направлені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією рекомендованого повідомлення.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів про сплату зазначеної суми заборгованості не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що те, що відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, не спростував твердження позивача, доказів погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Нікосія кошти в розмірі 145 644 (сто сорок п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 00 коп. з наявних рахунків у банку.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко