Рішення

від 14.12.2015 по справі 758/15490/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15490/14-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Міком про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2014 року Апеляційним судом м. Києва прийнято рішення по цивільній справі 22-Ц/796/281/14, яким задоволено його позов до ПП Міком . Серед інших належних позивачу при звільненні 22.10.2012 року грошових сум, з відповідача було стягнуто: заборгованість по заробітній платі 7 233,99 грн.; вихідну допомогу при звільненні 7 200 грн.; компенсацію за невикористану відпустку 610,96 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (41 184,42 грн.) та середній заробіток за час вимушеного прогулу (16 457,76 грн.).

Посилається на те, що відповідач не сплатив заборгованість, від виконання судового рішення ухиляється. Також відповідач не виконав вищезазначене судове рішення в частині вимог немайнового характеру: не вніс правильний запис про звільнення в його трудову книжку, не видав новий наказ про припинення трудового договору №7/4/2-12 від 04.07.2012 року, не змінив формулювання причини звільнення в трудовій книжці працівника.

Звертає увагу суду на те, що за таких умов, з відповідача, на підставі ст.117 КЗпП України, підлягає стягненню заробіток за період, який не охоплений рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 року, а саме за період з 03.04.2014 року до 31.12.2014 року в розмірі 21 943,68 грн.

05.11.2015 року позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній посилаючись, зокрема на положення ст.ст. 16, 22, 23 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, просить стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 716, 00 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45 716, 00 грн.;

компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 5 606, 36 грн.; відшкодування моральної шкоди в розмірі 82 680, 00 грн.; витрати з проведення судової експертизи в розмірі 5 959, 00 грн.

Позивач, представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує та просить взяти до уваги суму боргу відповідача в розмірі 185 677, 36 грн. саме згідно його заяви про уточнення позовних вимог від 05.11.2015 року. Причини неявки представника відповідача суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному його розгляді, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2014 року рішенням колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва було задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, а саме, зокрема:

Визнано незаконним наказ Приватного підприємства Міком № 11/5/1-12-тк-0000148 від 05.11.2012 року про припинення трудового договору від 08.10.2012 року, за яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом).

Зобов'язано Приватне підприємство Міком (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2А, фактична адреса: 04128, м. Київ, вул. Блюхера, 12, код ЄДРПОУ № 30523162) змінити формулювання причини звільнення із звільнений на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом) на звільнений на підставі ст. 39 КЗпП України - розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та дату звільнення з 08.10.2012р. на з 22.10.2012р. шляхом видачі нового наказу про припинення трудового договору № 7/4/2-12 від 04.07.2012 року та внесення в трудову книжку ОСОБА_1 правильного запису про звільнення на підставі ст. 39 КЗпП України.

Стягнуто з Приватного підприємства Міком (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2А, фактична адреса: 04128, м. Київ, вул. Блюхера, 12, код ЄДРПОУ № 30523162, п/р 260030102028 в ПАТ ПроКредитБанк , м. Київ, МФО 320984, ІПН 305231626563, свідоцтво платника ПДВ 38304136 або з інших виявлених рахунків підприємства, відкритих в банківських установах) на користь ОСОБА_1:

- заборгованість по заробітній платі в сумі 7 233 грн. 99 коп.;

- вихідну допомогу при звільненні в розмірі 7 200 грн.;

- компенсацію за невикористану відпустку в сумі 640,00 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41 184,42 грн.;

- середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16 594,14 грн., а всього - 75

853, 34 грн. (а.с. 5-7).

Згідно статі 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статі 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням вищевикладеного, а також приписів вказаних норм чинного цивільно-процесуального закону суд приходить до висновку, що обставини встановлені рішенням колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 року, а саме факт незаконного звільнення ОСОБА_1 та стягнення на його користь вищезазначених грошових сум, є встановленими, а тому доказуванню не підлягають.

Судом встановлено та об'єктивно підтверджується в сукупності всіма наданими позивачем доказами, які суд визнає належними та допустимими, а тому приймає до уваги (а.с. 8, 9, 45, 46, 223, 224), що станом на день ухвалення рішення в даній справі, вищезазначене рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 року відповідачем - ПП Міком як в частині матеріальних вимог, так і в частині нематеріальних вимог, не виконано, тобто з 03.04.2014 року з боку відповідача дійсно триває затримка виплати належних позивачу грошових коштів (наявна затримка розрахунку після звільнення).

Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, Пленум ВСУ в п. 20 своєї Постанови від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вже зазначалося вище, судом достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що останнім не було виплачено належні позивачу суми в день його звільнення, а тому до відповідача підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із Заяви позивача про уточнення позовних вимог, останнім здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно якого він складає 45 716, 00 грн.

Суд визнає вказаний розрахунок правильним, оскільки він здійснений у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, Листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 року, Листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року, та приймає його до уваги як належний доказ.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 716, 00 грн.

Частина третя статті 235 КЗпП України визначає, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вже зазначалося вище, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 року було визнано незаконним наказ Приватного підприємства Міком № 11/5/1-12-тк-0000148 від 05.11.2012 року про припинення трудового договору від 08.10.2012 року, за яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом). Зобов'язано Приватне підприємство МІКОМ змінити формулювання причини звільнення із звільнений на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (підстави, передбачені контрактом) на звільнений на підставі ст. 39 КЗпП України - розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та дату звільнення з 08.10.2012р. на з 22.10.2012р. шляхом видачі нового наказу про припинення трудового договору № 7/4/2-12 від 04.07.2012 року та внесення в трудову книжку ОСОБА_1 правильного запису про звільнення на підставі ст. 39 КЗпП України.

Судом встановлено, а відповідачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці ОСОБА_1 перешкоджало і перешкоджає його працевлаштуванню, оскільки вищезазначене рішення Апеляційного суду м. Києва до даного часу є не виконаним у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про необхідність стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається із Заяви позивача про уточнення позовних вимог, останнім здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого він складає 45 716, 00 грн.

Суд визнає вказаний розрахунок правильним, оскільки він здійснений у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, Листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 року, Листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року, та приймає його до уваги як належний доказ у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме в зазначеному розмірі.

Крім того, як вже зазначалося вище, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.04.2014 року було стягнуто з Приватного підприємства Міком на користь ОСОБА_1, зокрема заборгованість по заробітній платі в сумі 7 233 грн. 99 коп., яка як встановлено судом до даного часу не виплачена позивачу.

Судом встановлено, що чинним законодавством України передбачена компенсація громадянам втраченої ними частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Так стаття 34 ЗУ Про оплату праці визначає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За приписами ст.ст. 1-3 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;

стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як вбачається із Заяви позивача про уточнення позовних вимог, останнім здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, згідно якого їх розмір складає 5 606, 36 грн.

Суд визнає вказаний розрахунок правильним, оскільки він здійснений у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 та згідно рекомендацій ВСУ, викладених в своєму Листі № 62-97 від 03.04.1997 року, та приймає його до уваги як належний доказ.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про доведеність також позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 5 606, 36 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про компенсацію моральної шкоди заподіяної неправомірними діями та бездіяльністю відповідача, то слід зазначити наступне.

Так відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами частини третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного суду України в п. 5 Постанови №4 від 31.03.1995 року (із наступними змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з наданого суду Висновку експерта № 1-15/10 за результатами проведення судово-психологічної експертизи складеного 15.10.2015 року Українським центром судових експертиз, ситуація, що досліджувалась (невиплата заробітної плати, а також невиконання рішення суду щодо внесення правильного запису в трудову книжку, тривале неповернення трудової книжки працівнику), постала тривало та інтенсивно психотравмуючою для потерпілого ОСОБА_1, викликала негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер існування особистості, з тривалою фіксацією негативних переживань, тобто спричинила ОСОБА_1 психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань становить 60 мінімальних заробітних плат.

Суд визнає вказаний Висновку експерта № 1-15/10 належним доказом, який доводить факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди та розмір її грошового виразу, однак приймає його до уваги саме як письмовий доказ, а не як висновок експерта в розумінні ст.ст. 57, 147 ЦПК України, оскільки судово-психологічна експертиза була проведена в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42013110070000217 на підставі постанови слідчого, а не в межах розгляду даної цивільної справи.

З врахуванням вищевикладеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про компенсацію моральної шкоди заподіяної неправомірними діями та бездіяльністю відповідача в розмірі 82 680, 00 грн. (60 * 1378, 00 грн., де 1378, 00 грн. - мінімальна заробітна плата в Україні з 01.09.2015 року, згідно ЗУ Про державний бюджет України на 2015 рік ), підлягає задоволенню в повному обсязі, що відповідає вимогам розумності і справедливості виходячи з усіх обставин справи.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вартості проведеної експертизи в розмірі 5 959, 00 грн., то в її задоволенні необхідно відмовити виходячи з того, що вказані витрати не є витратами пов'язаними з розглядом судової справи в розумінні ст. 79 ЦПК України, оскільки як вже зазначалося вище, судом встановлено, що судово-психологічна експертиза була проведена в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42013110070000217 на підставі постанови слідчого, а не в межах розгляду даної цивільної справи.

За приписами статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про необхідність частково задоволення позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, однак останнім було понесено витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420, 00 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик, а на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 797, 18 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 22, 23 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213, ¬215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Міком , код ЄДРПОУ 30523162 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1:

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 716, 00 грн.;

- середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45 716, 00 грн.;

- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 5 606, 36 грн.

- компенсацію моральної шкоди в розмірі 82 680, 00 грн.;

- витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420, 00 грн., а всього стягнути 180 138, 36 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Міком , код ЄДРПОУ 30523162 на користь держави судовий збір в розмірі 1 797, 18 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко