Постанова

від 28.12.2015 по справі 803/3894/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Справа № 803/3894/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (далі - позивач, ТзОВ «Воленерджі» ) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0000962100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 22 705,38 грн. (в тому числі: за основним платежем на 15 136,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 568,46 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки виявлені в акті перевірки порушення щодо заниження товариством акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, у серпні 2015 року ТзОВ ВТФ «Авіас» відповідно до договору поставки від 15.01.2015 року №П15-91 було придбано у ТзОВ «Воленерджі» паливно-мастильні матеріали для подальшої реалізації кінцевим споживачам, в результаті чого ТзОВ ВТФ «Авіас» було включено вартість нафтопродуктів, придбаних згідно умов вищезазначеного договору до декларацій акцизного податку у таких періодах, в яких відбувалася фактична реалізація довірчих документів покупцям через торгівельні точки, розташовані у Волинській області, на яку було нараховано та сплачено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. За вказаних обставин позивач вважає, що нарахування контролюючим органом акцизного податку на вартість нафтопродуктів згідно договору від 15.01.2015 року №П15-91 є протиправним, так як призводить до подвійного оподаткування. Крім того, вказує на неврахування контролюючим органом під час перевірки того, що факт відпуску в адресу ТзОВ ВТФ «Авіас» нафтопродуктів через АЗС із застосуванням реєстратора розрахункових операцій по довірчих документах (паливним карткам та скретч-карткам) не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» . Вважає, що відповідачем неправомірно донараховано акцизний податок та застосовано фінансові санкції, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0000962100.

Позивач в судове засідання не прибув, проте подав до суду письмове клопотання від 25.12.2015 року про розгляд справи за відсутності представника ТзОВ «Воленерджі» .

У письмових запереченнях відповідач позовних вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні камеральної перевірки. Зазначив, що перевіркою встановлено відображення ТзОВ «Воленерджі» у додатку №6 до декларації з акцизного податку за серпень 2015 року суми реалізації товарів для комерційного використання, однак дана сума не включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам. Крім того, вказує, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.

В судове засіданні представник ОСОБА_1 ОДПІ не з'явився, у поданому клопотанні від 24.12.2015 року відповідач просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності осіб, що беруть участь в справі, та згідно з ухвалою суду від 28.12.2015 року в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2015 року головним державним інспектором Нововолинської ОДПІ ОСОБА_2 проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за серпень 2015 року ТзОВ «Воленерджі» .

За результатами перевірки складено акт від 19 жовтня 2015 року №900/22.5/39465036, яким встановлено порушення вимог ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 року №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» ТзОВ «Воленерджі» , що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року, в сумі 15 136,92 грн. (а.с.7-8).

На підставі вищевказаного акту перевірки ОСОБА_1 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0000962100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на 15 136,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7 568,46 грн., всього на суму 22 705,38 грн.(а.с.6).

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області не довела правомірності свого рішення з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» , затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Згідно із Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14, Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Судом встановлено, що 21.09.2015 року ТзОВ «Воленерджі» подало до ОСОБА_1 ОДПІ декларацію акцизного податку за серпень 2015 року, зазначивши місцезнаходження пункту продажу товарів - м. Нововолинськ, Волинська область. В додатку 6 до декларації акцизного податку за серпень 2015 року позивач зазначив: графа 3 - вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування у сумі 2 790 558,65 грн.; графа 4 - в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання у сумі 302 738,35 грн.; графа 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування у сумі 2 487 820,30 грн., графа 7 - сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету 124 391,00 грн. (а.с.9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2015 року між ТзОВ «Воленерджі» (далі - постачальник) та ТзОВ ВТФ «Авіас» (далі - покупець) укладено договір поставки №П 15-91, предметом якого є: постачальник на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), надалі іменовані «товар» , в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.12-13).

Умовами даного договору передбачено наступне: товар за цим договором поставляється щоденно і безперервно на умовах EXW АЗС. Перелік АЗС постачальника зазначений в додатку №1 до цього договору; поставка товару оформляється актами прийому-передачі ПММ за формою, передбаченою у додатку №3 до цього договору щомісячно, не пізніше останнього дня звітного місяця; товар поставляється (видається) відповідно з Додатком №4 по довірчим документам покупця: паливним карткам; скретч-карткам.

На підтвердження виконання умов цього договору за серпень 2015 року позивач надав акт прийому-передачі товару від 31.08.2015 року (додаток №3 до договору по скретч-карткам) на загальну суму 1 542 955,27 грн., акт прийому-передачі товару від 31.08.2015 року (додаток №3 до договору по скретч-карткам) на загальну суму 44 492,60 грн., акт прийому-передачі товару від 31.08.2015 року (додаток №3 до договору по паливним карткам) на загальну суму 110 996,02 грн., акт прийому-передачі товару від 31.08.2015 року (додаток №3 до договору по паливним карткам) на загальну суму 985 378,20 грн.(а.с.14-17) та податкові накладні від 31.08.2015 року №31009, №31010, №31011 та №31012(а.с.18-21).

З листа ТзОВ ВТФ «Авіас» від 25.11.2015 року №802, адресованого позивачу, вбачається, що паливно-мастильні матеріали, придбані у ТзОВ «Воленерджі» за договором поставки №П15-91 від 15.01.2015 року, в подальшому реалізовуються споживачам. Так, вартість нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «Воленерджі протягом серпня 2015 року була раніше реалізована споживачам по довірчим документам та включена ТзОВ ВТФ «Авіас» до декларацій акцизного податку у таких періодах, в яких відбувалася фактична реалізація довірчих документів покупцям через торгівельні точки, розташовані у Волинській області (а.с.22).

Таким чином, аналізуючи подані позивачем первинні документи, слід дійти висновку, що ТзОВ «Воленерджі» згідно договору поставки №П15-91 від 15.01.2015 року було реалізовано в адресу ТзОВ ВТФ «Авіас» оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснюється по довірчим документам через АЗС.

Суд зазначає, що порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів таким способом як по довірчим документам - паливним карткам, скретч-карткам не підпадає під регулювання нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Інструкції №281.

Посилання відповідача на те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Як встановлено судом, контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки ТзОВ «Воленерджі» досліджувались лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку за серпень 2015 року) та періодичні звіти по РРО. Тобто, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за серпень 2015 року, ОСОБА_1 ОДПІ під час камеральної перевірки позивача не досліджувала.

За таких обставин суд вважає, що висновки податкового органу, зроблені під час камеральної перевірки ТзОВ «Воленерджі» про заниження останнім акцизного податку за серпень 2015 року є передчасними та такими, що грунтуються лише на припущеннях, оскільки документальна перевірка позивача не спростовує доводи останнього про те, що ТзОВ ВТФ «Авіас» сплачує акцизний податок з реалізації кінцевому споживачу придбаних у ТзОВ «Воленерджі» паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0000962100, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області слід стягнути судовий збір в сумі 1218,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №1398 від 20 листопада 2015 року.

Керуючись статтею 94, статтями 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 05.11.2015 року №0000962100.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вул. Піонерська, будинок 18, код ЄДРПОУ 39497178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, код ЄДРПОУ 39465036) судові витрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М.Димарчук