Рішення

від 03.12.2015 по справі 910/29096/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/29096/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН"

про стягнення 52 005,57 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Павицька Т.Б.- представник, довіреність б/н від 30.01.2014;

Від відповідача : не з'явились

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН" про стягнення 52 005,57 грн., з яких 31551,22 грн. заборгованості за Договором оренди приміщень №20-О від 01.01.2015, 11566,86 грн. пені, 709,35 грн. процентів річних, 8178,14 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов Договору оренди приміщень №20-О від 01.01.2015 в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляціїу зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.15 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/29096/15 та справу призначено до розгляду на 03.12.15.

У судове засідання 03.12.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 03.12.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 03.12.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103036152790.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками б/н від 30.11.2015, серед яких містяться письмові пояснення від 30.11.15 р., в яких позивач зазначає про встановлення в орендованому відповідачем приміщенні приладів обліку холодної та гарячої води, електричної енергії, на підставі показань яких здійснювались розрахунки по відшкодуванню комунальних платежів за спожиті відповідачем електричну енергію, холодну та гарячу воду. Розрахунок з відшкодування теплопостачання здійснювався пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі всього будинку.

Супровідний лист з додатками б/н від 30.11.2015 судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 03.12.15 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 03.12.15 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалою суду від 16.11.2015, відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 03.12.15 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 січня 2015 між Публічним акціонерним товариством "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір №20-О (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендодавцю в платне строкове користування (оренду) нежитлове приміщення, зазначене в п. 2.2 Договору, а орендар зобов'язується прийняти його, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату і по настанню дня закінчення терміну оренди повернути зазначене приміщення орендодавцю.

Відповідно до п. 2.2. Договору орендодавець передає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 52,9 кв. м., яке є частиною будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Юрківська, 18, в Подільському районі м. Києва та розташоване на 2 (другому) поверсі будівлі (далі - об'єкт оренди).

Згідно п. 2.5. Договору об'єкт оренди передається орендарю для використання його в якості офісного приміщення. Зміна мети використання можлива лише за умови отримання письмової згоди орендодавця і відповідних погоджень, необхідно згідно законодавства України.

Балансова вартість будівлі на момент укладення договору складає 532679,70 грн. (пункт 2.6. Договору).

Розділами 4-10 Договору сторони погодили орендну плату, інші платежі за договором та порядок розрахунків, передачу приміщення в оренду орендарю та його повернення орендодавцю, страхування приміщення, права та обов'язки орендодавця, орендаря та відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 11.1. Договору договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом терміну оренди по день підписання сторонами акту повернення об'єкта оренди включно, а в частині виникнення випадків невиконання зобов'язань за цим договором, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до п. 3.1 Договору приміщення передається орендарю в оренду на термін 12 місяців з дня підписання акту прийому-передачі приміщення.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору 20-О від 01.01.15 р. на час його підписання з боку ПАТ Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН" відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що у відповідності до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 52,9 кв. м., яке є частиною будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Юрківська, 18, в Подільському районі м. Києва та розташоване на 2 (другому) поверсі будівлі, що підтверджується відповідним належним чином оформленим актом приймання-передачі майна в оренду від 01.01.15, підписаним обома сторонами без зауважень. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи.

За таких обставин господарським судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛАН на підставі Договору орендованого приміщення.

При цьому вищевказане приміщення було повернуто позивачеві 31 жовтня 2015 року, про що був складений відповідний акт здачі - приймання приміщення, у якому сторони зазначили про наявність заборгованості відповідача за оренду та відшкодування комунальних витрат в розмірі 37 951,22 грн. на день складання акту, тобто станом на 31.10.2015р.. Вказаний акт підписаний представниками сторін та засвідчений печатками орендаря та орендодавця.

Судом встановлено за матеріалами справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, що протягом, зокрема, січня-жовтня 2015 року відповідач користувався орендованим майном (нежитловим приміщенням).

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,

Відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата за один місяць розраховується в національній валюті України гривні і становить 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

Згідно п. п. 4.2, 4.3 Договору орендар протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами даного договору переховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату за два місяці оренди за перший та останній. Орендна плата за останній місяць є забезпеченням виконання грошових зобов'язань орендаря за договором та використовується орендодавцем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендарем належних з нього платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених договором) за договором. Протягом 20 календарних днів після закінчення дії договору (в тому числі дострокового) невикористана частина внесеного гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з орендаря платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених договором), повертається орендодавцем орендарю за умови, при яких орендодавець не має претензій до орендаря по цьому договору. Орендна плата за другий та наступні місяці сплачується орендарем не пізніше 5 числа поточного календарного місяця, за який вноситься плата.

Окрім цього пунктом 4.8. Договору передбачено, що орендар щомісячно компенсує орендодавцю комунальні платежі (по факту надання). Сума належних до оплати комунальних платежів розраховується згідно з показниками приладів обліку (лічильників) або, в разі відсутності окремих приладів обліку для об'єкта оренди, його частини або окремого виду комунальних послуг, а також за площі загального користування, пропорційно площі об'єкта оренди по відношенню до загальної площі усього будинку.

За умовами п.4.9 Договору компенсація комунальних платежів проводиться протягом 3-х банківських дні з моменту отримання орендарем рахунку на оплату.

Згідно наявних матеріалів справи в спірному періоді відповідачу надано послуги з оренди та утримання об'єкту оренди, що підтверджуються відповідними підписаними обома сторонами без зауважень актами надання послуг № 73 від 31.01.15 р., № 211 від 28.02.15 р., № 350 від 31.03.15 р., № 487 від 30.04.15 р., № 630 від 31.05.15 р., № 768 від 30.06.15 р., № 913 від 31.07.15 р., № 1053 від 31.08.15 р., № 1189 від 30.09.1 р., № 1333 від 30.10.15 р. на загальну суму 61453,85 грн., в т.ч. 50000,00 грн. оренди та 11 453,85 грн. відшкодування вартості комунальних послуг.

Факт оренди нежитлового приміщення, а також понесення та обсяг витрат позивача на утримання об'єкта оренди відповідачем не заперечувався.

Доказів опротестування виставлених позивачем за період січень - жовтень 2015 р. актів надання послуг до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ПАТ "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" умов Договору, а також наявності письмових претензій або зауважень щодо утримання та обслуговування об'єкту оренди до суду з боку відповідача не надходило.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду нежитлового приміщення обумовленого Договором, та здійснення його утримання, а відповідачем, у свою чергу, прийнято вказане майно без будь - яких зауважень.

Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняте на себе зобов'язання по утриманню та обслуговуванню об'єкту оренди у відповідності до умов Договору в обсязі, зазначеному в актах надання послуг за травень - жовтень 2015 року та відповідному до нього розрахунку, а з боку відповідача, у свою чергу, зауваження щодо вказаних обсягів та змісту витрат відсутні.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлового приміщення та компенсацію комунальних платежів в обумовлені Договором строки належним чином не здійснив, сплативши за Договором тільки 29250,70 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому в позовній заяві позивач стверджує про сплату відповідачем 29902,63 грн. та наявність заборгованості в сумі 31551,22 грн., з яких 27010,09 грн. заборгованість з орендної плати та 4540,13 грн. - з відшкодування комунальних витрат.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат на суму 31551,22 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 20-О від 01.01.15 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в заявленій позивачем сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27010,09 грн. заборгованості за оренду нежитлового приміщення та 4540,13 грн. відшкодування комунальних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої орендної плати, яка діяла на період заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у термін, визначений умовами Договору №20-О від 01.01.2015 позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 11 566,86 грн. за період з 14.01.15 р. по 12.07.15 р., а також 3% річних в сумі 709,35 грн. за період з 14.01.15 р. по 12.08.15 р. та інфляційні нарахування в сумі 8178,14 грн. з 14.01.15 р. по 12.08.15 р., які останній просить суд стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того, суд зазначає, що згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 10.2. Договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань не дає іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Згідно з п. 3 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи "ЛІГА: Закон" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені та процентів річних не враховувались приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, отже розмір нарахованих позивачем пені та відсотків річних становить 11552,07 грн. та 706,48 грн. від повно, та є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 11552,07 грн. пені та 706,48 грн. процентів річних.

Розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду враховуючи помилкове нарахування позивачем втрат від інфляції з урахуванням місяців, які є місяцями, в яких орендна плата за Договором підлягає оплаті, становить 5959,40 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 5959,40грн..

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елан" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 31517474) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12; код ЄДРПОУ 14287666) 31 551,22 грн. основного боргу, 11552,07 грн. пені, 706,48 грн. процентів річних, 5959,40 грн. інфляційних втрат та 1165,62 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 31 грудня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон