Ухвала

від 24.12.2015 по справі 757/13629/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

та підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 32014100020000074 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аннівка Білогірського району АР Крим, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и л а:

Зазначеною ухвалою Печерський районний суд м. Києва задовольнив клопотання старшого прокурора прокуратури Дарницького району м. Києва ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 цього Кодексу, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32014100020000074 від 13.08.2014 року закрив у зв`язку зі сплатою ОСОБА_7 податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.

Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що обіймаючи з 20.04.2012 посаду директора ТОВ «Імпекс Логістик» (код ЄДРПОУ 38149568) (надалі ТОВ «Імпекс Логістик»), що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корп. 3, кв. 12, будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по організації керівництва та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, в період з 01 вересня 2012 року по 30 квітня 2014 року, отримавши від невстановлених слідством осіб реквізити «фіктивних» підприємств, без укладання письмової форми цивільно-правового правочину, уклав усний договір з ТОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691) щодо надання послуг: вантажно-експедиторських, сортувальних, пакувальних, бухгалтерських та придбання гофроящиків пакувальних, а також уклав договір з ПП «Відродження 2010» (код ЄДРПОУ 37285058) про надання сортувальних та пакувальних послуг виключно з метою документального оформлення безтоварних операцій та відобразив їх у бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Внаслідок чого ТОВ «Імпекс Логістик» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 1572503,46 грн. за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Торенія», ПП «Відродження 2010» в порушення п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, якими визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ (відповідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість) за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ «Торенія», ПП «Відродження 2010», встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі ПДВ 1572503,46 грн.

Органом досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значному розмірі.

Приймаючи вказане рішення про задоволення клопотання прокурора, суд першої інстанції, пославшись на положення ч. 4 ст. 212 КК України, зазначив про те, що особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняються від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов`язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Зважаючи на те, що відповідно до платіжних доручень № 1 від 06.07.2015 р. та № 2 від 23.07.2015 р. ОСОБА_7 сплатив грошові зобов`язання по акту перевірки № 199/26-55-22-07/38149568 від 21.07.2015 року, чим відшкодував спричинені ним збитки на загальну суму 1572503,46 грн., а також, що ОСОБА_7 надав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України у зв`язку з відшкодуванням заподіяних державі збитків.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року за клопотанням прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності скасувати. Ухвалити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України у зв`язку з відшкодуванням в повному обсязі завданих державі збитків, та вирішити питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: ТМЦ які передані на відповідальне зберігання спеціалізованому підприємству ТОВ «ТК «ТОП ЛОГІСТИК ПЛЮС» та грошових коштів 602343 (шістсот дві тисяч триста сорок три) грн., 2610 (дві тисячі шістсот десять) доларів США, 210 (двісті десять) Євро, 131950 (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) російських рублів, переданих на депозитний рахунок ГУ Міндоходів у м. Києві, які вилучені під час проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

В обґрунтування поданої скарги прокурор, не оскаржуючи судове рішення в частинні звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, зважаючи на його законність та обґрунтованість, посилається на те, що судом залишено не вирішеним питання долі речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, про що зазначалось в клопотанні прокурора про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Рішення про неможливість вирішення питання долі речових доказів, у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України, суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні було встановлено і підтверджено, що товарно-матеріальні цінності, які передані на зберігання ТОВ «ТК «ТОП ЛОГІСТИК ПЛЮС» і грошові кошти, які вилучені під час обшуків за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203 та м. Біла Церква, вул. Таращанська, 197, про які йшлося в клопотанні прокурора, не мають відношення до характеру і обставин підозри, яку пред`явлено ОСОБА_7 та діяльності ТОВ «Імпекс Логістик», а також не надано даних щодо належності вказаних речових доказів конкретним суб`єктам господарської діяльності.

Разом з тим, на думку прокурора, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню у зв`язку з її необґрунтованістю та невідповідністю вимогам КПК України.

Зокрема, зазначаючи про те, що суду було надано довідку слідчого по речовим доказам, із зазначенням назви предметів, вилучених під час обшуків, проведених під час досудового розслідування, з посиланням на процесуальний документ, згідно якому вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, підприємство-зберігача та власника товарно-матеріальних цінностей, прокурор вважає, що суд безпідставно не вирішив питання щодо долі речових доказів у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України, оскільки воно повинно вирішуватися одночасно з вирішенням справи і це рішення повинно міститись у вироку суду, постанові слідчого, прокурора або ухвалі суду про закриття кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; пояснення підозрюваного та його захисника, які також підтримали скаргу прокурора у кримінальному провадженні; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, в апеляційній скарзі прокурора обґрунтовано зазначається про те, що, відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, питання щодо долі речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та ухвалення нового рішення, через не вирішення судом першої інстанції питання щодо речових доказів, з огляду на таке.

По-перше, відповідно до вимог, передбачених ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, як було встановлено в судовому засіданні, під час розгляду зазначеного вище клопотання та зазначено в ухвалі суду, яка оскаржується, товарно-матеріальні цінності, які передані на зберігання ТОВ «ТК «ТОП ЛОГІСТИК ПЛЮС» та грошові кошти, які вилучені під час обшуків за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203 та м. Біла Церква, вул. Таращанська, 197, про які йшлося у клопотанні не мають відношення до характеру і обставин підозри, яка інкримінується ОСОБА_7 , а також до діяльності ТОВ «Імпекс-Логістік», посаду директора якого займав підозрюваний ОСОБА_7 .

Тобто фактично судом першої інстанції було встановлено, що майно та грошові кошти, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 насправді є неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому не могли бути визнані речовими доказами у даному кримінальному проваджені та, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 100 КПК України, на яку посилається в апеляційній скарзі прокурор, як тимчасово вилучене майно, повинні були якнайшвидше повернуті їх володільцям, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу, а не передаватись на зберігання до ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

До цього слід також додати, що в клопотанні прокурора не тільки не було зазначено про те, які саме товарно-матеріальні цінності були передані на відповідальне зберігання ТОВ «ТК «ТОП ЛОГІСТИК ПЛЮС», а й про те, кому конкретно належать ТМЦ та грошові кошти, які були вилучені під час проведення обшуків.

Більш того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження суду не було надано достовірних даних, які б підтверджували право власності або належність вилучених речей та грошових коштів конкретним суб`єктам, що фактично унеможливлювало прийняття судом законного та обґрунтованого рішення щодо тих речей та грошових коштів, які були визнані речовими доказами без достатніх на то підстав.

По-друге, відповідно до вимог, передбачених ч.ч. 11, 12 ст. 100 КПК України, питання щодо долі речових доказів, які зазначені в клопотанні прокурора, а саме щодо їх повернення власникам (законним володільцям) може бути вирішено в порядку цивільного судочинства, а тому відсутні законні підстави для скасування судового рішення, яке оскаржується та постановлення нового.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні повинна бути залишена без задоволення, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,

у х в а л и л а :

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 цього Кодексу та закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32014100020000074 від 13.08.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Справа № 11-кп/796/2170/2015

Категорія: ч. 1 ст. 212 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9

Доповідач - суддя ОСОБА_1