Рішення

від 30.12.2015 по справі 352/1677/15-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1677/15-ц

Провадження № 2/352/950/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Лізингова компанія Вибір Комфорт про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач 25.08.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу, стягнення грошових коштів, у якому просив визнати недійсним п.10.13 укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу № 0016 від 19.08.2014 р., стягнути з відповідача 20100 грн. сплачених ним грошових коштів, 52500 грн. збитків, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 19.08.2014 р. між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 0016, за яким відповідач - лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - мінітрактор XINGTAI 24 В у власність та передати його в користування позивачу - лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Ціна предмету лізингу складала 20500 грн. У день підписання договору він сплатив відповідачу 50 % вартості, тобто 10250 грн., до кінця серпня 2014 р. він зробив ще два платежі, а саме 21.08. сплатив 2050 грн. та 30.08. сплатив 7800 грн., таким чином, перевів на рахунок відповідача 20100 грн. Згідно п.1.7 договору предмет договору передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати останнім на рахунок лізингодавця завдатку (50% від вартості предмета лізингу), оплати по договору (10 % від вартості предмета лізингу), комісії за передачу предмета лізингу (3 % від вартості предмета лізингу). При цьому перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця оплати по договору, завдатку, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу (п.8.2.1 договору). Згідно п.4.1 договору лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дня отримання завдатку на свій поточний рахунок відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач повинен був передати йому предмет лізингу ще у грудні 2014 р., однак, своїх зобов'язань не виконав. Натомість відповідач у лютому 2015 р. повідомив його про збільшення ціни предмета лізингу та про необхідність з'явитися у офіс відповідача за адресою: м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 51 оф.44 для внесення змін до договору лізингу. У зв'язку з неправомірністю дій та вимог відповідача позивач у липні 2015 р. вирішив відмовитись від договору на підставі ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг , згідно якої лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Позивач 13.07.2015 р. направив відповідачу заяву про відмову від договору за двома адресами, а саме за місцем реєстрації (м. Київ, вул. Смілянська, 7) та за місцем знаходження (вказана вище адреса у м. Тернопіль), обидва рекомендовані листи повернулись у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції свідчить про його недобросовісність та небажання повертати кошти. Позивач згідно вимог ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг вправі вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені ним до відмови. Пунктом 10.13 договору лізингу передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем після сплати ним на рахунок лізингодавця завдатку, лізингоодержувач має сплатити штраф у розмірі нарахованого завдатку за дострокове розірвання договору; у такому випадку сума фактично сплаченого завдатку лізингоодержувачем підлягає зарахуванню в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно умов договору; оплата по договору лізингоодержувачу не повертається. Вказаний пункт договору лізингу є несправедливою умовою договору відповідно до вимог ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки вказаним пунктом фактично повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та значно розширені права лізингодавця щодо неповернення лізингоодержувачу коштів та право вимагати сплати лізингоодержувачем штрафу за розірвання договору з підстав невиконання самим відповідачем умов договору. Вказаний пункт договору всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс у договірні права та обов'язки на шкоду споживача, тому підлягає до визнання недійсним. Крім повернення йому сплачених 20100 грн. за договором, відповідач має відшкодувати йому 52500 грн. завданих збитків, оскільки для відновлення свого порушеного права він змушений на даний час придбати трактор уже за ціною, яка у середньому складає 73000 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, порушенні його права власності та його прав як споживача, яку оцінює у 5000 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача повторно не з'явився у судове засідання, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не повідомив суду про причини неявки свого представника, у зв'язку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 19.08.2014 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 0016, за яким відповідач - лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - мінітрактор XINGTAI 24 В у власність та передати його в користування позивачу - лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Ціна предмету лізингу складала 20500 грн. (а.с.43-58).

У відповідності з вимогами ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодежувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п.1.7 оспорюваного договору предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати останнім на рахунок лізингодавця завдатку (50% від вартості предмета лізингу), оплати по договору та оформлення даного договору (10 % від вартості предмета лізингу), комісії за передачу предмета лізингу (3 % від вартості предмета лізингу).

Згідно п.8.2.1 договору перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця оплати по договору, завдатку, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу.

Згідно п.4.1 договору лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дня отримання завдатку на свій поточний рахунок відповідно до умов договору.

У день підписання договору 19.08.2014 р. позивач сплатив відповідачу завдаток у розмірі 50 % вартості предмету лізингу, тобто 10250 грн., до кінця серпня 2014 р. він зробив ще два платежі, а саме 21.08. сплатив 2050 грн. та 30.08. сплатив 7800 грн. Таким чином, позивач перевів на рахунок відповідача 20100 грн., що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи оригіналами квитанцій (а.с.64).

Оскільки відповідач у порушення вказаних умов договору не передав позивачу предмет лізингу, останній у липні 2015 р. скористався своїм правом на відмову від договору лізингу, передбаченим ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до вимог ч.1 вказаної норми закону лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку; лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Частиною 3 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

З огляду на те, що заяву про відмову від договору від 13.07.2015 р. позивач надіслав відповідачеві рекомендованими відправленнями з повідомленням про вручення за двома адресами , а саме за місцем реєстрації (м. Київ, вул. Смілянська, 7) та за місцем знаходження (м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 51 оф.44), обидва рекомендовані листи повернулись у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.16-18), що свідчить про небажання адресата отримати кореспонденцію, - суд вважає, що позивачем відповідно до вимог ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг вчинена відмова від договору лізингу.

У зв'язку з цим позивач має право у порядку ч.1 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг вимагати повернення платежів, що були сплачені ним відповідачу до відмови.

При цьому п.10.13 оспорюваного договору лізингу передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем після сплати ним на рахунок лізингодавця завдатку, лізингоодержувач має сплатити штраф у розмірі нарахованого завдатку за дострокове розірвання договору; у такому випадку сума фактично сплаченого завдатку лізингоодержувачем підлягає зарахуванню в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно умов договору; оплата по даному договору лізингоодержувачу не повертається.

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими умовами договору є, зокрема, умови про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) (п.2 ч.3 ст.18); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3 ч.3 ст.18); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку із розірванням або невиконанням ним договору ( п.4 ч.3 ст.18 Закону).

За змістом п.10.13 оспорюваного договору лізингу виключається відповідальність відповідача - лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, значно розширюються права лізингодавця щодо неповернення лізингоодержувачу сплачених коштів у випадку невиконання умов договору самим лізингодавцем, надається відповідачу - лізингодавцю право вимагати сплати лізингоодержувачем штрафу за розірвання договору з підстав невиконання самим лізингодавцем умов договору та право зараховувати фактично сплачений лізингоодержувачем завдаток у рахунок погашення штрафу; не передбачено права лізингоодержувача на отримання компенсації від лізингодавця у зв'язку з невиконанням ним договору.

Суд вважає, що вказаний пункт договору всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс у договірні права та обов'язки на шкоду споживачеві, тому є несправедливою умовою договору, який слід визнати недійсним у порядку ч.5 ст.18Закону України Про захист прав споживачів .

З відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені останнім за договором кошти у сумі 20100 грн.

При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що міститься у постанові від 16.12.2015 р. у справі № 6-2766цс15, яка згідно з вимогою ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, відповідно до якої стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними договору чи окремих його положень, які підпадають під кваліфікацію несправедливі умови договору ; для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 52500 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що позивач не довів спричинення йому таких збитків та моральної шкоди. Крім того, п.5 ч.1 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено право споживача на відшкодування лише моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

З відповідача слід стягнути у користь позивача 500 грн. витрат на правову допомогу згідно оригіналу квитанції (а.с.42) та 487,20 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

На підставі наведеного, відповідно до ст.806 ЦК України, 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.7 ч.ч.1, 3 Закону України Про фінансовий лізинг , керуючись ст.ст. 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 10.13 договору фінансового лізингу № 0016 від 19.08.2014 р., укладеного між ТОВ Лізингова компанія Вибір Комфорт та ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ Лізингова компанія Вибір Комфорт , код ЄДРПОУ 39275229, у користь ОСОБА_1 20100 (двадцять тисяч сто) грн. сплачених за договором коштів та 500 грн. судових витрат, а всього 20600 (двадцять тисяч шістсот) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ Лізингова компанія Вибір Комфорт , код ЄДРПОУ 39275229, судовий збір у дохід державного бюджету у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець